За останнє десятиліття українська освіта зазнавала чимало трансформацій: змінювалася її концепція, тривалість навчання у школі, впроваджувалися принципи Болонського процесу у вишах... Проте на цьому новації не закінчуються! Під час круглого столу “Чи потрібна державі розумна нація? Відповідність політики влади стану книговидання і читання в країні?”, проведеного в рамках Форуму видавців у Львові, міністр освіти і науки Сергій Квіт озвучив чергові новації в українській освіті, які повинні запровадити вже з наступного навчального року. 

З його слів, до кінця вересня парламент має розглянути блок освітніх законопроектів, підготовлених МОНом. На розгляд Верховної Ради подані шість проектів законів, серед яких базовий закон “Про освіту”, закони “Про професійну освіту” та “Про наукову та науково-технічну діяльність”. Законопроекти в освітній галузі на часі, адже пов’язані з децентралізацією.

Головною ідеєю законопроекту “Про професійно-технічну освіту” є, на думку міністра, делегування прав на обласний рівень. В областях представники місцевої влади, бізнесу, стратегічних державних підприємств та вишів прийматимуть рішення про розвиток мережі закладів і професій. Перспективи розвитку індустрії краще видно на рівні області.  

Однією з передбачених новим освітнім законодавством норм є продовження терміну навчання у школі до 12 років починаючи з 2016-го. “Це навіть не підлягає обговоренню – ці зміни мають відбутися”, – безапеляційно заявив міністр. Щоправда, це не стосуватиметься тих, що вже вчаться у школі!

Нова схема шкільного навчання буде приблизно така: п’ять років – у початковій школі, чотири – у базовій, три – у старшій. Старша школа буде розділена на професійні та академічні ліцеї, а також на коледжі. У професійних ліцеях можна буде опанувати робітничі професії, в академічних – підготуватися до вишів, а в коледжах – здобути ступінь молодшого спеціаліста, скоротивши термін навчання до трьох років замість звичних чотирьох. Таким чином, діти закінчуватимуть школу у 18 років і зможуть одразу ж іти працювати. Відповідно вища освіта буде потрібна не всім! 

“Коли я закінчував школу в 1982 році, була десятирічна освіта, бо так навчався весь світ. Тепер увесь світ вчиться дванадцять років. Тому якщо ми говоримо про євроінтеграцію, у нас повинне узгоджуватися все, у тому числі й наша система освіти”, – пояснив Сергій Квіт. І уточнив, що цей перехід не має бути драматичним. “Міністр Дмитро Табачник зробив одинадцятирічну освіту, що з професійного погляду є абсурдом. Одним із наслідків цього вульгарного переходу на одинадцятирічку є шкільні програми, що спресувалися, стали перевантаженими та нецікавими”, – вважає міністр.

“Ми не хочемо, щоби в Україні був великий відрив між платними і державними школами, як це є у США. Хочемо, щоби якісна освіта була як у львівській гімназії, так і в середній сільській школі. Тому взоруємося на освіту у Фінляндії й Канаді, де якісна освіта є передовсім доступною. Це той шлях, який потрібен Україні в галузі освіти. Тому ключовими у новому освітньому законодавстві є якість і доступність освіти”, – зазначив він.

Крім того, Міносвіти планує відмовитися від держзамовлення як основ­ного джерела фінансування вишів. Планування кількості фахівців з тієї чи іншої спеціальності відбуватиметься не в міністерських кабінетах, а в приймальних комісіях вишів. Таким чином у міністерстві мають намір оптимізувати витрати на малопопулярні спеціальності і водночас визначити оптимальний рівень фінансування популярних.

“Уперше вводимо державно-приватне фінансування освіти, але в розумних межах, щоб це не впливало на її якість”, – пояснив Сергій Квіт.

А от що стосується ролі громадських організацій у освіті, то тут міністр був змушений констатувати: вони не можуть брати участі в управлінні жодними вишами. “Громадські організації можуть бути членами наглядових рад освітніх закладів, проте не можуть ними управляти!” – наголосив він. 

Уперше в новому освітньому законодавстві зар­плату вчителів прив’яжуть до середньої зарплати в українській промисловості. Як стверджував міністр, нині різниця між учительською зарплатою і зарплатою робітників, задіяних у промисловості, суттєво відрізняється. “Закордонні експерти дорікають нашим учителям за те, що у них менше навантаження, ніж у західних. Проте у нас і в рази менший ВВП на душу населення. Тож маємо такі низькі витрати на науку й освіту. За підвищення видатків на освіту і підвищення зарплат освітянам ще треба буде поборотися”, – “втішив” Сергій Квіт.   

Проте на зауваження освітян про те, що нові освітні ініціативи стосуються радше інструментального підходу, а не самого змісту освіти, міністр перевів розмову на іншу тему – про підручники. 

“Уже наступного тижня відбудеться колегія, яка затвердить результати конкурсу серед видавців на випуск підручників для 4 і 7 класів. Відтак будуть проведені тендери і розпочнеться сам випуск підручників”, – запевнив Сергій Квіт. А те, що цього року їх не встигли надрукувати до початку навчального року, пояснив затримкою коштів. Проте гроші вже надійшли.

Як писала “Пошта”, створені за новими вдосконаленими програмами підручники для учнів 4 і 7 класів будуть безкоштовними. Половину їх вартості сплатить держава, половину – місцеві бюджети. 

А що стосується якості, то Марк Беденко, учитель, автор понад 200 посібників для дошкільної освіти та молодшої школи, зауважив, що Міносвіти “нарешті стрепенулося”. Цього року дві його книжки – “Математика” і “Я у світі” – пройшли конкурс МОНу. “Узагалі це перший конкурс, згідно з яким підручники, за якими можна вчитися, стали доступні для вчителів. Але, з іншого боку, вчителі зовсім не вмотивовані користуватися хорошими підручниками. Зараз на це нема попиту, а батьки не здогадуються, що цього можна вимагати від учителів”, – зазначив педагог.

Як би там не було, сподіватися, що нове освітнє законодавство вирішить усі проблеми в українській освіті, не варто. “Реформи – це як ремонт удома: його не можна закінчити, але можна на якийсь час припинити”, – резюмував Сергій Квіт.