Ми дуже часто кажемо: жит­тя - безцінне. Проте бувають випадки, на жаль, і дуже часто,  коли життя людини має конкретну ціну. Ціна життя маленького Остапчика Синьковського зі Львова - понад сто тисяч євро. Сума, здається, просто захмарна. Та коли дивишся в його сині оченята, розумієш - цей хлопчик обов'язково повинен жити.

Ваша дитина потрібна тільки вам

Остапчик народився 3 листопада 2007 року. Він - друга дитина у сім'ї  й на його народження з нетерпінням чекали всі члени родини, особливо старший братик Назарчик. Вагіт­ність у Світлани Синьковської проходила добре, але лікарі наполягали, аби їй робили кесарів розтин. Жінка погодилася, але за однієї умови - синочок повинен бути абсолютно здоровим. Остапчик народився справжнім багатирем з вагою 4300 г, й стан дитини був задовільним, без особливих зауважень. "Він був, наче янголятко. Синочок гарно спав, доб­ре їв, - пригадує мама Світ­лана. - Проте його колір шкіри нас турбував. Якийсь він був смугліший чи то жовтіший, ніж братик".

Зі своїми скаргами схвильо­вана мати звернулася до медиків. Люди в білих халах за­спокоювали, що все нормально, це природно і скоро мине. Причиною жовтизни назвали неонатальну жовтушку. Та жовтизна не минала, а через два місяці в дитини пожовтіли очі. Тоді батьки перелякалися не на жарт. "Мене вже не задовольняла відповідь, що все добре, все минеться. Тож ми вирішили пройти ретельне обстеження та здати всі потрібні аналізи, аби нарешті довідатися, що з нашим хлопчиком", - говорить мати.

Аналізи на віруси та інфекції були негативними, а ось білі­рубін становив 207 одиниць при нормі - 20. Не надто добрими були печінкові проби. Серед всіх можливих причин жовтизни найвірогіднішою була вроджена вада жовчовивідних шляхів. Дитині зробили кілька ультразвукових обстежень, але лікарі нічого не виявили. Вони й надалі запевняли, що все гаразд, що потрібно тільки спостерігати за дитиною до трьох місяців. Та мати не могла спокійно сидіти і спостерігати. Її серце підказувало, що над синочком нависла небезпека.

"Ми відповідаємо за нашого синочка перед Богом. А сидіти й дивитися, як наше янголятко на очах жовтіє - це не для нас", - продовжує пані Світлана. І батьки звернулися по консультації до київських спеціалістів. Вони обстежили маленького і заявили, що в дитини - біліарна атрезія (зарощування) жовчовивідних шляхів. А разом з цим діагнозом батьки почули й жахливі слова: "Ви запізнилися! Як ваші лікарі два місяці не бачили, що дитині терміново потрібна операція? Ваш син помирає, він просто отруюється жовчю, яка не виводиться з організму, а потрапляє в кров. Це призводить до цирозу і до..."

Такий висновок був наче грім серед ясного неба. "Я не могла повірити. Як запізнилися? На скільки? Ні, ми не запізнилися. Ми тільки затрималися. Ми ще все встигнемо.  Ми врятуємо нашого синочка", - вирішили батьки і почали діяти. Вони таки вмовили лікарів Інституту педіатрії, акушерства та гінекології Академії медичних наук України зробити операцію, хоча ті попереджали, що й після неї дитині конче потрібно робити трансплантацію печінки. Семигодинна операція пройшла успішно й батьки із сином повернулися до  Львова.

Боротьба
за кожен подих

Кожен день для Остапчика - це боротьба за життя. Він дуже сильний хлопчик, який з усіх сил хапається за життя. "Ми перенесли операцію й рік прожили зі своєю печінкою, хоча дітки з такими захворюваннями рідко доживають до року. Але яке це життя? Це постійні ліки, обстеження. Й хоча білірубін знизився до 9, аналізи невтішні", - говорить Світлана. Окрім того, в Остапчика рахіт, а також великий животик через те, що органи дуже збільшені, й тому дитина не може ставати на ніжки. До всіх бід додалася ще одна - в Остапчика другий ступінь портальної гіпертензії, а це означає, що в будь-який момент у дитини можуть розірватися судини, й до розвитку цирозу, до якого може призвести його основне захворювання, хлопчик може просто не дожити. 

Та незважаючи ні на що, батьки продовжують боротьбу. Вони звернулися до Інституту хірургії та трансплантології АМН України, в якому про­йшли обстеження, чи можуть вони бути донором для сина. Мама за станом здоров'я не може  бути донором. Обстеження показали, що і батько не підходить. "Ми заплатили немалі гроші за обстеження батька (хоча медицина в нас і безкоштовна), а нам заявили - він не підходить, привозьте наступного", - говорить пані Світ­лана. Одночасно з обстеженням у Києві батьки висилали всі результати аналізів і до Бельгії. Що цікаво, бельгій­ські медики заявили, що батько може бути донором і вони готові прооперувати дитину. Але така операція не з дешевих - вона обі­йдеться батькам у 106 тисяч єв­ро. Звісно, зібрати таку суму ро­дина Синьковських не може. Тому звертається до всіх небайдужих з проханням під­тримати їх у такі важкі хвилини. Людей, які не байдужі до чужого горя, у наш скрутний час, на щастя, немало. Спільними зусиллями вже вдалося зібрати 17 тисяч євро. Але до потрібної суми ще далеко. Минулої неділі на Сихові, у кінопалаці ім. Довженка, відбувся  благодійний концерт "Врятуємо життя", на якому вдалося зібрати 30 тисяч гривень. Ці кошти підуть на лікування Остапчика.

Рахунок у гривнях:

Одержувач: ПриватБанк

Найменування банку: ПриватБанк

Номер рахунку: 29244825509100

МФО: 305299

ОКПО: 14360570

Призначення платежу: Зарахування на карту ІНН 2866109862

Кому: Синьковська Світлана Михайлівна

Рахунок також можна поповнити безпосередньо готівкою через касу. Для цього у будь-якому відділенні ПриватБанку слід звернутися до каси й переказати суму, яку готові пожертвувати для Остапчика на номер картки (у гривнях):  6762 4620 3802 8012 або на номер (в доларах): 6762 4620 3802 7832.

Контактні телефони:

8-032-221-99-73; 8-067-27-23-107 (мама); 8-098-257-49-80 (тато).

До теми

Скільки коштує життя дитини?

Усього потрібно 106 000 євро. З них 85 000 - вартість підготовки до операції, сама операція з трансплантації печінки і 3 місяці реабілітації. Ще 4 000 - вартість проживання у готелі упродовж півроку. 10 000 - харчування і поточні витрати на аналізи,  2000 - транспортні витрати. 5000 - вартість двох контрольних обстежень через 6 і 12 місяців після операції.