Усі ми любимо маленьких котиків, собак та інших тваринок. Спостерігаючи за їхніми веселими витівками, забавами, отримуємо немало задоволення та порцію веселого настрою. Але маленькі мурчики чи барсики швидко ростуть і вже через кілька місяців починають проявляти свій характер, гонор, іноді їх просто не впізнати. Й тоді господар задумується: навіщо мені ці клопоти - вислуховувати півночі нявчання, викидати ще одну пару погрижених капців, щоранку і щовечора гуляти. Коли в людини, яка нещодавно хотіла завести друга, виникають такі думки, на чотирилапого може чекати дуже сумна доля: у кращому разі він потрапить у притулок, в гіршому - на вулицю, де шансів вижити у домашньої тварини дуже мало. Що чекає колишнього улюбленця на вулиці, господаря мало цікавить.

Хоч не пишно,
та затишно

На щастя, не у всіх кам'яне серце. Є чимало небайдужих, яким болить доля бездомних кішок та собак. Далекого 1992 року такі люди створили притулок для тварин "Милосердя", який функціонує у Брюховичах. Фінансову допомогу в започаткуванні такої справи надало Британське товариство захисту тварин. Проте фінансували притулок недовго, оскільки були незадоволені тим, як ведуть справи. Тож більш як десять років заклад діяв за рахунок пожертв громадян. Цього мізеру було недостатньо, аби забезпечити нормальні умови проживання тварин, тож волонтери шукали різних шляхів порятунку чотирилапих. Зокрема, проводили акції зі збору коштів, домовлялися з постачальниками продуктів, щоб ті віддавали тваринам харчі, термін придатності яких закін­чується. "Наші вихованці не голодують, їжі вистачає. Але бракує місця для них та робочих рук", - розповідає волонтер товариства Ольга Сидор.  Притулок розрахований на 80 собак, а проживає тут понад дві сотні. "Ми намагаємося пояснити людям, що притулок не може розмістити стільки тварин, але вони не завжди це розуміють. Іноді просто підкидають тварин, іноді телефонують і просять, аби забрали, бо в іншому випадку, чотирилапого просто викинуть на вулицю", - продовжує волонтер Оля. У таких випадках працівники "Милосердя" намагаються переконати господаря не викидати тварину чи, якщо звертається сусідка господарів тварини, забрати собі кішку чи собаку. "У нас був випадок, що телефонувала жінка й просила забрати кішку, бо господар помер, а доглядати за твариною нікому. Та ми намагалися переконати, щоб жінка сама забрала її", - говорить співрозмовниця.  

Німці забирають тварин-калічок

Постійними працівниками притулку є дві жінки-волонтерки Наталя Кузнєцова та Марина Сай. Вони приходять щодня, годують тварин. Є  також найманий працівник пан Тарас, який варить тваринам їжу на польовій кухні. Ще приблизно 10 волонтерів, які бувають дуже рідко, мінімально допомагають притулку. Великою проблемою є брак місця. Оскільки тварин багато, місця у вольєрах їм не вистачає, тож огорожі дуже швидко ламаються. Допомагають вирішити цю проблему німці. "З травня 2008 року ми співпрацюємо з ні­мецькими захисниками тварин з м. Франкфурта-на-Оде­рі. Спочатку вони  привозили гуманітарну допомогу для собак - різноманітні гумові забавки тощо. Та згодом ми їх переконали, що нам потрібна інша допомога, тож вони почали закуповувати будматеріали для вольєрів", - розповідає пані Ольга. Окрім того, німці забирають котиків та собак і в Німеччині  знаходять для них господарів. Й переважно беруть тваринок-калічок, які в нас точно не знайдуть господарів. "У Німеччині немає безпритульних тварин, там давно вирішили цю проблему. Я кілька років жила в цій країні, й коли вирішила взяти з притулку кицьку, то була просто вражена, наскільки строго вони підходять до таких питань. Мені заявили: ви не маєте постійного місця проживання, ви студентка, як ви плануєте утримувати тварину!" - розпо­відає О. Сидор.

У нас кожна тваринка буде рада новому господарю, але до вибору нового власника  ставляться відповідально - перевіряють умови утримання, підписують з людиною угоду. Упродовж року майже півтори сотні чотирилапих утриманців притулку дістають другий шанс на нормальне життя. Деякі тварини живуть у притулку кілька тижнів, інші - кілька років.

Що цікаво, до притулку найчастіше потрапляють тварини не з вулиці,  а ті, що раніше мали господарів, серед них чимало породистих, з документами. "До нас часто потрапляють собаки бійцівських порід. Коли господар вирішує завести пса, він не завжди готовий до того, яким він стане згодом. Він сподівається, що тварина буде спокійною, а вона виростає агресивною й навіть небезпечною для інших. Чи навпаки - тварина виростає надто спокійною", - говорить пані Ольга.

Найбільшою проблемою притулку є фінансування. Скарбничку наповнюють пожертви городян, підприємців. Та тішить той факт, що охочих допомогти більшає. Зростає також кількість людей, які хочуть узяти безпритульну тварину.

P.S. Якщо ви любите тварин і хочете знайти надійного чотирилапого друга чи захисника дому, звертайтеся у Львів­ське товариство захисту тварин, притулок "Милосердя", що розташований за адресою: Львів, Брюховичі, вул. Незалежності України, 58; тел.  8 (032) 243-41-53,  або заходьте на сайт: www.forum.­doggy.­kiev.ua/lviv