В кожному краї відповідно до географічних, природних, соціально-економічних та історичних особливостей виникали і розвивалися притаманні йому ремесла, естетичні уподобання. Для Яворівщини, багатої на ліси, характерні свої традиції народної художньої творчості.

Тут здавна поширена вишивка з винятковим поєднанням кольорів, виготовляють чудові, прикрашені різьбою та розписом вироби з дерева, а також надзвичайні – з лози, рогози і соломи. 

Яворівці завжди славились майстерністю тесання, довбання, точіння, вирізування. Народні майстри добре знали дерево як матеріал для пластичної обробки, вибирали породи з виразною текстурою, еластичністю деревини і тональністю природного кольору. 

Зокрема, широко використовували явір, клен, осику, вільху, сосну, які вирізнялися своєрідними фізичними, механічними і технологічними властивостями. У виробах з дерева, виконаних у різних техніках обробки, завжди органічно поєднуються практичні, утилітарні та художні якості. Їх побутове призначення визначає характер художньо-технічних прийомів обробки. 

Творчість народних майстрів яворівської школи художнього різьблення відзначається високою мистецькою і технічною культурою, чіткістю та ритмічністю орнаментальних композицій. Талановиті вихідці із селянських родин здавна володіли природним естетичним даром, що розвивався в процесі трудової діяльності багатьох поколінь різьбярів. 

У цій місцині народилася унікальна техніка художньої обробки деревини. Автором технології яворівського жолобчасто-вибірного різьблення став Йосип Станько. Різьбярства він навчався в Яворівській школі “Крайовий верстат для виготовлення іграшок” під керівництвом випускника Віденської школи художнього промислу П. Придаткевича, а в 1912 році продовжив навчання у Львівській промисловій школі (нині – Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша). Після навчання працював майстром-інструктором у Яворівській промисловій школі.

Йосип Станько постійно працював над виготовленням іграшок, розмальовував скрині, вивчав особливості інших видів народної творчості. Детальне вивчення яворівської орнаментики привело до виникнення нової художньої техніки. Майстер почав різьбити на дерев'яних виробах рослинний орнамент яворівського розпису. Складність виконання орнаментального спектра спонукала його до розширення різьбярських засобів і використання різних за розмірами заокруглення стамесок. 

Новим у цій технології став спосіб готування площини для різьблення: спочатку поверхню предмета покривали так званими бейцовими фарбами темно-коричневого, темно-зеленого або чорного кольору і полірували. На цьому тлі неглибокими, контурними нарізами, вибиранням і цяткуванням площини наносили, відповідно до композиційного задуму, рослинні й геометричні мотиви. 

За такої системи декорування плоско різьблені рослинні та геометричні орнаменти природного кольору дерева створювали тонке мерехтливе мереживо, яке виділялось, контрастуючи з тонованим полем. Майстер розробив методику і технологію виконання, описав її, підібрав для кожного елемента орнаменту інструмент. Технічна вправність, досвід і наполеглива праця сприяли досягненню успіхів. Йосип Станько заснував школу яворівської різьби.

Порівняна легкість виконання і висока якість нової різьби вабила багатьох ентузіастів, які під керівництвом майстра виготовляли різні предмети домашнього вжитку. Техніку яворівського різьблення успішно розвивають учні Йосипа Станька. Зокрема, випускник Косівського училища прикладного та декоративного мистецтва Сава Мельник удосконалював композицію яворівського орнаменту, урізноманітнював асортимент художніх виробів. 

Масове застосування творчого і технологічного винаходу талановитого майстра розпочалося в 1954-1955 роках, коли його включили до програми навчання в Яворівській школі художніх ремесел. Сьогодні це ДНЗ  “Художнє профе­сійно-технічне училище ім. Й.П. Станька”. 

Освітній заклад має багаторічну історію, є спадкоємцем Забавкарської школи, яка виникла у Яворові в 1896 році за сприяння родини Шептицьких. Згодом, до початку Другої світової війни, талановиті майстри навчали ремесел тодішнє покоління учнів у Державній школі деревного промислу, до складу якої входили столярне, токарне та різьбярське відділення. 

Нова віха історії навчального закладу розпочалась з 1946 року, коли відновилась його діяльність, але вже у статусі Яворівської профтехшколи з підготовки майстрів художньої різьби по дереву. З роками школа набувала популярності й престижу. Водночас змінювалась її назва: Яворівська школа художніх ремесел (1954 р.), Середнє училище з підготовки кваліфікованих робітників із середньою освітою (1972 р.), яке діяло вже у смт. Івано-Франкове. Статус художнього училищу присвоїли в 1991 році. 

Нині в Художньому професійно-технічному училищі ім. Й.П. Станька готують: 

– різьбярів, виробників художніх виробів з дерева (термін навчання – чотири роки); 

– столярів, виробників художніх виробів з дерева (термін навчання – три роки); 

– живописців, художників розмалювання по дереву і бересту (термін навчання – три роки). 

Ці професії здобувають учні після закінчення 9 класу, а маючи атестат про середню освіту, можна навчатися за спеціальностями: 

– різьбяр по дереву та бересту (термін навчання – рік і шість місяців); 

– столяр, верстатник деревообробних верстатів (термін навчання – рік і шість місяців).

На початку червня у ДНЗ  “Художнє професійно-технічне училище ім. Й.П. Станька” відбувся VI конкурс фахової майстерності з професії “Різьбяр по дереву і бересту” ім. Й.П.Станька. 

У ньому взяли участь учні професійно-технічних навчальних закладів, котрі вчаться на різьбярів по дереву та бересту. Вони приїхали з Львівської, Чернівецької, Волинської, Івано-Франківської та Тернопільської областей. Теоретичну підготовку і вправність показали 19 талановитих учнів із 11 ПТНЗ. 

Завдання з фахової майстерності було патріотичним: використання національної символіки (тризуба) в оздобленні тарілки геометричною різьбою. Крім того, необхідно було продемонструвати відповідний рівень знань і навичок організації робочого місця різьбяра.

Вибір професії визначає майбутнє. Саме тому так важливо не помилитися і зробити правильний крок. Почути думку батьків, рідних, проявити природні здібності, усвідомити своє місце в суспільстві – ось чинники, які повинні бути визначальними у виборі фаху. Адже бути корисним для інших – основне призначення кожного, хто приходить у світ. Хтось рятує життя, хтось його урізноманітнює, хтось наповнює буденність дрібними радощами. Головне, щоб це було щиро, з душею.

Юнаки і дівчата вже влітку зможуть влитися в дружню сім’ю учнів, майстрів і викладачів Державного навчального закладу “Художнє професійно-технічне училище ім. Й.П. Станька”.