Петрівський піст припадає на другий після Трійці тиждень і триває до 12 липня, коли вшановуємо святих апостолів Петра і Павла. Цей піст не є таким строгим, як Великий, але в будні заборонено споживати м’ясні та молочні страви.

Святий Іван Золотоустий свідчив, що “апостоли майже завжди постили”. Молитвою і постом готувалися до зішестя Святого Духа, до проповіді Євангелія. Тому Церква закликає вірних молитвою і постом наслідувати учнів Христових і таким чином готуватися до їхнього свята.

З Петрівкою пов’язано чимало прислів’їв та приказок: • У Петрівку мухи роблять на панів, а в Спасівку (19 серпня) – на себе. • Петрівка – на хліб голодівка. • Паршивому поросяті і в Петрівку холодно. • Хто в Петрівку сіна не косить, той зимою і в собак їсти просить.

У IV столітті в Александрії, Єрусалимі та Антіохії піст апостолів був пов’язаний з П’ятидесятницею, а не з празником святих Петра і Павла. В перші століття після П’ятидесятниці був зазвичай тиждень радості, тобто загальниця, а потім – тиждень посту.

Піст Петрівка, як пише в своїй книзі “Пізнай свій обряд” отець Юліан Катрій, ввійшов у практику Церкви не дорогою закону, а через звичай. З цієї причини довший час не було одностайності ні щодо його дотримання, ні щодо часу тривання: хтось постив 12 днів, хтось – шість, хтось – чотири або один день.

Час Петрівки може бути різний, залежно від того, коли випадає Великдень. Найдовше Петрів піст триває шість тижнів, найменше – вісім днів. 

В народі побутує кілька цікавих гіпотез щодо походження Петрового посту. Ось одна з них: ранньолітній піст начебто встановив святий апостол Петро (звідси його назва) на прохання жінок, чоловіки яких були на сінокосах (саме в цей час починається косовиця) і поїдали всі молочні продукти (скопи), що збіднювало сімейний стіл.