Бути пластуном, а не плазуном
“Пошта” довідалася, хто такі пластуни, що дає пластування юним та вже дорослим і чому у Львові стало модно віддавати дітей у цю організацію
фото: Андрій Польовий
Скаутська організація Пласт об’єднує більш ніж 10 тисяч українців, із них майже шість тисяч в Україні. У світі є 50 тисяч українців, які в різні роки пройшли через Пласт.
В усіх українських регіонах: від заходу до сходу, з півдня на північ є пластові осередки-станиці по кілька десятків чи сотень членів у Сумах і Запоріжжі, та кілька сотень, навіть тисяч – на Львівщині й Івано-Франківщині. А у Львові кількість пластунів перетнула рубіж у півтори тисячі членів. І це тільки офіційні цифри. Насправді їх може бути значно більше.
Хлопці – в зелених сорочках, поверх яких пов’язані хустки, дівчата – у коричневих спідницях, на головах – берети або капелюхи. “До правого рівняйсь! – чути голос одного з них, який командує невеликим загоном. – До молитви!” Хлопці починають співати “Отче наш” (нічого дивного, адже у статуті пластунів перший пункт – вірність Богові та Україні). Далі – гімн Пласту.
Усе це по-справжньому щиро і віддано, а не так, як на шкільних лінійках недалекого “совкового” минулого. А все тому, що сюди прийшли ті, що змалку вірять в Україну. Хлопці й дівчата сьогодні складають присягу, як і 103 роки тому. Її слова залишаються незмінними: “робитиму все, що в моїх силах, щоб бути вірним Богові й Україні, допомагати іншим, жити за пластовим законом”.
Так само, як інші діти, вони люблять розваги, їхніми кумирами є герої Холодного Яру, Крут, Майдану. Але вони не доводять патріотизму до крайнощів – просто змалку розуміють: щоби в Україні жилося краще, треба самому долучатися, а не тільки “тролити” агресорів з дивана. Колись до Пласту доєднався син Івана Франка, нині – діти сучасних львів’ян. Що й казати, Пласт став у нашому місті запорукою доброго виховання.
Про те, що віддала сина в Пласт, ні миті не пошкодувала львів’янка Ольга Глушко. Зараз Дмитрові дванадцять, у Пласті він з дев’яти років.
“Спочатку був замкнутим, неговірким, та коли зробився пластуном, змінився – став активним, навчився легко контактувати з іншими дітьми, – розповідає жінка. – Крім того, Дмитро став відвертою, чесною і доброю людиною. Бачу, що у нього є внутрішній стрижень, і це для мене, як для матері, найважливіше”.
Зі слів самого Дмитра, в Пласті йому подобається все – від зустрічей до таборових пригод. Саме у таборі хлопець дізнався, як це – спати не в ліжку, а в наметі, як допомагати слабшим. “Вважаю, що Пласт зміцнив моє тіло, загартував дух, виховав мене чесною і порядною людиною. Таким намагатимусь бути завжди”, – переконує Дмитро.
За час існування Пласту у Львові створилося й чимало пластових сімей. Сашко в Пласті з 1991 року, Христя – з 1996-го. Там вони зустрілися, одружилися, згодом у них народилося двійко дітей, старший з яких, восьмирічний Андріан, зараз також у Пласті.
Сім’я Полякових переконує, що Пласт змінив їхнє життя. “Мій чоловік, усе коло моїх друзів тут. Нас об’єднує постійний рух, оточення, соціальні, екологічні, творчі проекти, – розповідає Христя. – Ми з чоловіком самореалізувалися, зокрема, вісім років поспіль були координаторами проекту День пластуна. Готували різні театральні та творчі конкурси, презентації, і це відкрило нам великий творчий потенціал”.
Дуже важливим для Христі, як для мами, є виховання і оточення, в якому перебуває її син. “Зараз такий час, що дитина повинна вміти спілкуватися, не мати страху, вміти працювати в команді і для громади безкоштовно, безкорисливо, без додаткових ресурсів. Я вже бачу результат, і це важливо”, – додає вона.
Поєднав Пласт і родину Трегубів. “Пласт дав мені дружину Мар’яну, а їй – чоловіка!” – з усмішкою каже Ігор Трегуб, пластовий сеньйор (курінь “Чорноморці”). Він прийшов у Пласт в 1992-ому, а 1996-го познайомився з Мар’яною Дмитрах (курінь “Чорноморські хвилі”). Їм тоді було відповідно 21 і 20 років.
До Пласту Ігоря привів однокурсник із Львівського технікуму залізничного транспорту. З його слів, Пласт дав йому все. “Завдяки своїй участі в Пласті перші кроки у самостійне життя, які я робив після закінчення школи, були впевненими і правильними. У багатьох моїх однолітків, які не були в Пласті, життя не склалося: вони або спилися, або живуть одноманітним життям (дім – робота – дім). Пласт навчив мене брати від життя усе, дав навик бачити можливості в житті і не боятися їх використовувати. Всі табори, вишколи – інструмент виховання характеру, що потім, у дорослому житті, допомагає не здаватися в скрутних обставинах”, – веде далі Ігор.
Їм з дружиною довелося боротися з важкою недугою сина. Як уже писала “Пошта”, в молодшого синочка Ігоря і Мар’яни стався рецидив важкої хвороби крові. Ось уже кілька місяців волонтери нашого міста допомагають Назаркові боротися з недугою. “Завдяки Пласту нас знають у багатьох країнах, наші друзі з Пласту відгукнулися і зробили для нас дуже багато всього, проводили численні різноманітні заходи задля збору грошей на лікування сина. Все має бути добре! Інакше просто бути не може!” – певен чоловік.
Останніми роками Ігор з Мар’яною менш активні у Пласті, проте тепер їхній молодший синочок Назарко, якому нещодавно минуло шість, перед лікуванням почав підготовку до першого класу і до свого першого пластового новацького табору.
На переконання Ігоря, нічого дивного в тому, що пластуни створюють сім’ї і приводять до Пласту своїх дітей, немає. “У дітей пластунів, доки вони малі, просто нема вибору: збираються батьки і беруть зі собою дітей. Звичайно, потім діти підростають, їм самим стає цікаво і вони вже беруть участь у Пласті свідомо”, – пояснює Ігор Трегуб.
“Якщо ти один раз належиш до Пласту, то вже назавжди!”
Христина Бліновська, голова Львівської станичної пластової ради, – про те, з якого віку і де можна записати дитину в Пластта чим він так приваблює молодь
Хочеш бути пластуном – будь! Навіть якщо тобі три чи… тридцять три. Незалежно від віку Пласт навчає бути сильним духом і тілом, а ще залишатися енергійним, розумним, ініціативним та небайдужим громадянином своєї країни. Принаймні в цьому переконана голова Львівської станичної пластової ради Христина Бліновська.
Вона в Пласті змалечку і ось уже впродовж 16 років. Як каже сама Христина, спочатку пластуном був її брат, а згодом туди вступила й вона. Саме у Пласті знайшла чимало друзів, навіть кохання, яке закінчилося одруженням.
“Чому я досі в Пласті? А тому, що тут навчишся і помітиш такі речі, які не знайдеш більше ніде, – пояснює співрозмовниця. – Це величезне коло друзів, різні спогади з таборів, навички, вміння, загальна прив’язаність”.
“Львівська Пошта” зустрілася з Христиною Бліновською і розпитала її, чим Пласт приваблює молодь та дітей якого віку приймають до нього.
Середовище небайдужих
– Розкажіть, будь ласка, що це за організація – Пласт, чим вона особлива?
– Пласт – це національна скаутська організація, основна мета якої виховати доброго громадянина. А якщо конкретніше, то ми стараємося всебічно виховати молодь, щоб вона мала можливість самовдосконалюватися, розвиватися, працювати над собою. Крім того, це хороший плацдарм для перших ініціатив, здобуття лідерських навичок, пошуку цікавого та правильного оточення.
– У чому феномен Пласту і чим він приваблює молодь ось уже більш ніж 103 роки?
– Думаю, це пов’язане з тим, що така організація потрібна суспільству і людям. Це двобічний рух, в якому як тоді, так і зараз збільшується потреба свідомого громадянина, готового зайняти активну позицію, робити щось, реалізувати себе.
– На вашу думку, чому зараз так модно віддавати дітей у Пласт?
– Мабуть, для мене особисто універсальною відповіддю на це запитання буде одне слово – середовище. Пласт є середовищем небайдужих людей, тих, що займають активну позицію, стараються вдосконалюватися, не є патерналістами і не чекають всіх кроків від держави. Батьки хочуть бачити дітей саме такими, а не за комп’ютерами! Коли дитина вже перебуває в такому середовищі, то мимоволі тягнеться до якогось вищого рівня.
До мене часто телефонують батьки з проханням взяти у Пласт їхню дитину, мовляв, вона некомунікабельна, замкнена або ж, навпаки, непосидюча – щоби ми правильно скерували її енергію. Пласт зрівнює усіх, зрівнює можливості та знаходить для кожного певну роль.
– Тобто батьки віддають своїх дітей у Пласт переважно для того, аби їх там “приборкали” або “розкріпачили”?
– Не зовсім. Радше для того, щоби створити позитивне середовище. Саме цього чекають батьки від Пласту. Це не якийсь однобічний гурток, де всі виважено танцюють. Секрет успіху в тому, що тут нічого не набридає, тут завжди можна побачити й відчути щось нове. Думаю, батьки скоріш за все прагнуть того, аби їхня дитина досягла певного поступу – стала вільнішою у спілкуванні чи, навпаки, навчилася стримувати свої емоції, скеровувати їх у правильне русло.
Існує дуже багато історій успіху людей, які були активними в Пласті і вийшли за певні рамки цієї організації. Також знаю, що є люди, які через певні обставини в Пласті є неактивними, а проте досягають неабиякого успіху на інших щаблях.
Пласт гартує дух
– Відомо, що в Пласті є певні правила, яких потрібно конче дотримуватися. Які вони?
– Так, у нас є пластові закони. Це радше уявлення, яким повинен бути пластун. Перше і найголовніше правило – бути вірним Богові та Україні. Довкола цього якраз і ґрунтується пластова програма та загалом наші цінності. Друге правило – допомагати іншим. Третє – жити за пластовим законом і слухатись пластового проводу.
– Розкажіть, будь ласка, конкретніше, що можна, а що заборонено робити в Пласті?
– Ми не ставимо якихось чітких рамок – що робити і чого не робити дітям, тому що надіємося на їхню свідомість, стараємося виховати її.
Звісно, існує пластова присяга, в якій зобов’язуємося робити все для того, аби бути добрим християнином та небайдужим громадянином. А ще пластун повинен додержувати здорового способу життя, допомагати іншим і працювати над собою. А ось що заборонено, то це порушувати все це.
– Чи траплялося, що з Пласту когось виганяли, і загалом, за що можуть “попросити” з цієї організації?
– За всю свою практику пластування я не стикалася з використанням слова “вигнання”. Очевидно, в наших статутах, правилах прописані певні норми і обов’язки, яких треба дотримуватися постійно (при недотриманні їх можуть справді виключити з Пласту). Є два поняття про те, що тебе можуть виключити (або викреслити) з поновленням і без поновлення.
– Які головні особливості виховання пластунів?
– Пласт від інших організацій відрізняється передусім тим, що всебічний. Тут можна вдосконалитися, дізнатися щось нове абсолютно з різних галузей і спробувати себе у всіляких видах спорту (бейсбол, фрисбі). Тобто є конкретні речі, які кожен пластун може намагатися зробити. Це, можливо, непрофесійно, на досить простому рівні, але ми завжди стараємося ділитися своїми знаннями. І якщо десь, колись, хтось дізнається щось нове, ці знання завжди передаються іншим.
– Скажіть, Пласт – це те саме, що скаути?
– По суті так. Але якщо скаути – це світова організація, то ми передусім створені для потреб та викликів у межах своєї країни.
Від пташат до сеньйорів
– З якого і до якого віку приймають у Пласт?
– Офіційно до Пласту можуть вступити діти зі шести років, але при організації є група ще менших – від двох років, яких ми називаємо “пташата”. Наприкінці цього року на рівні краю маємо затвердити положення про наших наймолодших пластунів. Можливо, це буде неповноцінне формування, та все ж на певному рівні.
У пташат є своя особливість: якщо в інших уладах заняття проводить виховник – людина, яка пройшла певний вишкіл, здобула чіткі навички, то тут є кооперації, де програму творять батьки спільно з дітьми. Тобто для цих дітей сходини (заняття) проводяться разом із батьками. Якщо ж говорити про те, до якого віку приймаємо в Пласт, то тут без обмежень.
– Значить до Пласту може прийти кожен охочий?
– В принципі, так. Спочатку даємо можливість абсолютно всім доєднатися і спробувати себе у Пласті. А далі діти самі бачать, чи можуть жити в тих чи тих умовах, чи вистачить їм витривалості.
– А кого в Пласті більше – дівчат чи хлопців?
– Насправді трохи більше дівчат. Я не можу сказати, що Пласт – це дівоча організація, а все ж кількість дівчат у ній переважає.
– Ким ще, крім пташат, можуть стати пластуни?
– Отже, найменші – це пташата (діти від двох до шести років), далі йдуть новаки (шість – одинадцять років), юнаки (одинадцять – вісімнадцять років), старшопластуни (вісімнадцять – тридцять п’ять років) і сеньйори (після тридцяти п’яти років).
Загартування походами в гори
– Розкажіть про устрій Пласту, коли і з чого починається пластовий рік?
– Відкриття пластового року починається у вересні. Стартуємо приблизно з початком навчання у школі, але якщо там заключним етапом є літні канікули, то для пластунів літні табори є апогеєм пластування. По суті, увесь рік вони здобувають різні навички, готуються до таборового літа. Це підсумок того, що вони здобули.
У ході пластового року є кілька важливих подій: 1 листопада, день Святого Миколая, Вифлеємський вогонь миру, День Пласту, День першої пластової присяги, Свято весни. Крім того, проводимо щотижневу роботу: сходини з дітьми відбуваються як мінімум раз на тиждень і тривають приблизно дві години у визначений та зручний для кожного час. Можуть бути й додаткові програми, пов’язані з пластовим самоврядуванням або з організацією різних акцій. Є ще теренові ігри (обов’язкові для відвідування), але вони не займають навчального часу і допомагають утримувати відчуття комплексності.
Сходини проводимо в так званих “домівках”. Такі приміщення виділяє нам, як правило, Львівська міськрада. Складаються вони з кількох частин – офіційного відкриття і закриття, де обов’язковими є молитва та пластовий гімн, і власне сходин, на яких проводимо невеличкий інструктаж (гутірку) на будь-яку тему, що буде актуальною для дітей.
– Як виглядає літній табір?
– Є кілька рівнів таборів. Курінні табори – це табір для невеликої групи пластунів, який триває від десяти до чотирнадцяти днів здебільшого в гірській місцевості, щоб діти відчули природу. Саме в горах людина повністю відкривається і гармонійно спілкується з довкіллям. Мабуть, недарма кажуть: хочеш пізнати людину – піди з нею в гори.
Маємо ще крайові спеціалізовані літні табори зі спорту, мистецтва, мандрівництва, водного спорту та інші. Але це вже для пластунів з цілої України. Вони відбуваються переважно в Західній Україні з 9 по 22 серпня.
– Чи легко дітям у таборі, чи не бояться вони, до прикладу, спати просто неба, укусів комах?
– Очевидно, перші табори приносять багато емоцій, інколи навіть негативних. Даються взнаки розлука з батьками, втома, нові враження. А проте це добра школа Пласту, бо, перебуваючи в іншому середовищі, дитина вільніше почувається та швидко загартовується.
– Наскільки витратною є участь у Пласті?
– Пласт є безкоштовною організацією. Праця волонтерів та виховників не оплачується. Але є невеликі членські внески – 50 гривень на квартал (у Львові), які, по суті, частково покривають комунальні послуги і незначні витрати.
Терміни в Пласті * станиця – місцевий пластовий осередок (наприклад: станиця Львів); * рій або гурток – група однолітків від шести до десяти осіб у новацтві або юнацтві; * гніздо або курінь – об’єднання двох-чотирьох роїв або гуртків; * братчик/сестричка – виховник у новацтві; * друг/подруга – виховник у юнацтві; * сходини – заняття рою або гуртка. Довідка Організація Пласт з’явилася у Львові восени 1911-го. Її заснували три українські інтелектуали і педагоги – Петро Франко, Олександр Тисовський та Іван Чмола. 12 квітня 1912 року відбулася перша пластова присяга. Згодом, у 1913-ому, сформували організаційний пластовий комітет, який об’єднав пластові гуртки в масштабну крайову організацію. Пластуни відзначилися тим, що брали активну участь в розбудові та захисті своєї держави, були учасниками визвольного руху та війн за незалежність УНР і ЗУНР. Нині Пласт – найбільша та найстаріша українська скаутська організація, яка є в багатьох країнах світу (США, Аргентині, Канаді) та об’єднує пластунів України й української діаспори. В Україні кількість пластунів становить 6 тисяч осіб. Організація діє у 24 регіонах нашої держави. Пласт виховав не одне покоління активних громадян. З ним пов’язані імена борців за незалежність України – Василя Кука, Олени Степанів; політичних провідників, військовиків, науковців – економіста Богдана Гаврилишина, який очолює законодавчий орган Пласту – Крайову пластову раду, Любомира Романківа, якому завдячують сучасні HDD, громадського діяча Юрія Старосольського, історика Ореста Субтельного; релігійних діячів – Любомира Гузара та Бориса Ґудзяка; діячів культури і мистецтва – Квітки Цісик, Олега Кандиби-Ольжича, Миколи Колесси, Віри Селянської-Вовк, Надії Світличної, Марти Тарнавської. Крім того, є ще ряд людей, які не належали до Пласту, але в різний час допомагали йому. Це Августин Волошин, Дмитро Донцов, Олена Теліга, Філарет, Андрей Шептицький. Почесним пластуном є колишній президент України Віктор Ющенко, науковець Ігор Юхновський, лідер гурту “Тартак” Сашко Положинський. Крім того, за роки відновлення в Україні Пласт уже виховав нове покоління молодих спеціалістів, які успішно працюють юристами, лікарями, науковцями, істориками, журналістами, а також добрими фахівцями у інших галузях. |
Пласт як організація на місцевому рівні залучає кошти з міського бюджету, членських внесків та приватних організацій, які дружні до Пласту і готові нас підтримати.
– Знаю, що неодмінним атрибутом одягу пластунів є кольорові нашийні хустки. Їх також повинні мати всі? Що вони означають – відрізняють одних пластунів від інших?
– Вони не відрізняють, а показують приналежність до певної пластової групи, куреня. Наприклад, найменші – пташата – хусток не мають, бо ще не є офіційно окремим уладом. Колір хусток новацтва – жовтий, юнацтва – малиновий, у старшопластунів основний колір зелений (для тих, що не належать до якогось куреня). Наприклад, мій курінь носить сіро-рожеві хустки. Сеньйори пов’язують коричневі.
– Для багатьох людей Пласт є сенсом життя. Створюються навіть цілі пластові родини...
– Справді, часто дівчата і хлопці, які є в Пласті, зустрічаються, навіть одружуються. І їхні діти також вступають у Пласт.
– Чи можна на якийсь час припинити участь в Пласті, а потім відновити?
– Звісно. В кожного з нас у житті трапляються випадки, коли з’являється робота, створюється сім’я і змінюються пріоритети та можливості. Але практика показує, що якщо ти один раз належиш до Пласту, то вже назавжди. Можливо, людина в якийсь час буває неактивна, але вона знає, що біля неї є люди, з якими її багато що пов’язує, що вона може завжди сподіватися на їхню підтримку. І якщо в Пласт повернуться не вони самі, то вже їхні діти точно.
В 2012 році ми відсвяткували 100-ліття Пласту. Власне це один з тих моментів, коли багато хто з нас повернувся – відновив пластунство, почав щось робити.
– А як записатися в Пласт?
– Просто прийти у наш пластовий центр, що на вулиці Шептицьких, 16. Канцелярист працює в будні з 18.00 до 21.00. Можна й зателефонувати на номер (032) 238 88 26. Маємо єдину базу, куди вносимо всіх охочих і в порядку черги формуємо групи. До речі, зараз найбільше потребуємо волонтерів від 18 років.
Стежити за нашими подіями можна на сайті www.plast.org.ua або ж на сторінках соціальних мереж.
Розмовляла Ольга Шведа
Фото: архів Христини Бліновської (1), Андрій Польовий (8)
Цитати
Марічка Бурмака, співачка:
– Ідея Пласту життєпереможна. Це як виховна організація, де вчать молодих людей дисципліни, виживання у диких умовах, спортивного орієнтування. Це й культурна освіта, патріотичний дух.
– Ідея Пласту життєпереможна. Це як виховна організація, де вчать молодих людей дисципліни, виживання у диких умовах, спортивного орієнтування. Це й культурна освіта, патріотичний дух.
Олександр Ярмола, лідер гурту “Гайдамаки”:
– Пласт – це те, що як ніколи потрібне зараз українській молоді.
– Пласт – це те, що як ніколи потрібне зараз українській молоді.
Юрій Журавель, музикант, лідер гурту “ОТ ВІНТА”, художник:
– У Пласті росте потужна, правильно спрямована молодь – класна, адекватна і бадьора, в якої повно сил та наснаги.
– У Пласті росте потужна, правильно спрямована молодь – класна, адекватна і бадьора, в якої повно сил та наснаги.
Вахтанг Кіпіані, журналіст:
– Пласт – це романтика і справжня свобода робити добро для своєї країни.
– Пласт – це романтика і справжня свобода робити добро для своєї країни.
Юрій Андрухович, письменник:
– Вважаю, що винятково здібні та цікаві молоді люди групуються саме в Пласті.
– Вважаю, що винятково здібні та цікаві молоді люди групуються саме в Пласті.
Олег “Фагот” Михайлюта, вокаліст гурту “ТНМК”:
– Пласт, як на мене, це справжня українська самоідентифікація! З дитинства!
– Пласт, як на мене, це справжня українська самоідентифікація! З дитинства!
Росава, співачка:
– Пласт дає джерело знань і джерело певного світосприйняття. І якщо цей процес живий, чому б ні? Це чудово!
– Пласт дає джерело знань і джерело певного світосприйняття. І якщо цей процес живий, чому б ні? Це чудово!
Тарас Чубай, лідер гурту “Плач Єремії”:
– Пласт – це середовище, в яке я хотів би відправити своїх дітей.
– Пласт – це середовище, в яке я хотів би відправити своїх дітей.
Цитати, зібрані з пластового порталу www.plast.org.ua
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Пластування дало мені надзвичайно багато. Я відкрила себе для себе, якщо можна так сказати. Навчилася самозарадності, витривалості.
А ще знайшла чоловіка та друзів, з якими вже двадцять років товаришую. Активним членом Пласту я була з 1991 до 2003 року. Зараз неактивна.
Дітей однозначно краще віддавати в Пласт, щоби вони не сиділи вдома за комп’ютером або не знайшли поганих друзів на вулиці.
Дітей до Пласту не доводиться силою тягнути, вмовляти, переконувати як до чогось обов’язкового й нецікавого. Достатньо було привести їх туди в молодшому віці. Діти самі заангажовуються, залюбки ходять на щотижневі сходини пластунів. У сім-вісім років ще доводиться асистувати їх, а далі все відбувається самостійно. Трапляються різні інциденти, але це життя.
Звичайно, батьки мусять підтримувати участь дитини у Пласті, але не можна тільки користати, треба ще й вносити.
Пласт – це організація, яка, в принципі, не тільки українська, а утворена на основі всесвітнього скаутингу – праці з молоддю, що набула поширення в світі з Великобританії. Її там заснував 108 років тому Бейден Пауелл.
Основа українського Пласту – Бог і Україна. Але людині, особливо у юному віці, дуже важливо зрозуміти, що вона в цьому світі не живе для себе самої. Це не просто засада суспільного життя, це наскрізна ідея християнства. У Пласті її доносять до дітей у вигляді гри, контакту, розмови, зустрічі з природою. Гра – дуже важливий формат, у ній пластун вчиться правил, за якими “грають” у суспільстві, з природою, Богом. У такий спосіб пізнаємо своє неземне, я б сказав, потойбічне походження. В Пласті вчимося жити в суспільстві так, щоб приносити користь собі і ближньому. Саме цього потребує та вчить нас Бог, саме про це йдеться у пластовій присязі – вірність передовсім Богові, Україні, ближньому і Пласту.
Пластун щодня повинен зробити одну добру справу, безкорисливу для того, кого зустрічає, тобто для ближнього. І це не тільки якесь теоретичне знання про Бога, Україну, про життя в суспільстві, а передовсім практичні навички. Є ще й практичні моменти, яких вчать пластунів: як бути, коли хтось заблукав у лісі, хтось із товаришів поранився у екстремальних умовах і багато іншого. В цій ненормальній ситуації, у якій нині перебуваємо, пластуни суттєво допомагають: багато їх, уже повнолітніх, воюють на передовій, серед волонтерів, які забезпечують українську армію, теж чимало пластунів, особливо дівчат. Те, що вони роблять, глибоко усвідомлене. І геройство їхнє полягає в щоденному ефективному виконанні свого обов’язку.
Для України дуже важливо, щоби суспільні організації знали запах своєї землі, як називаються дерева, які на ній ростуть. Пласт – це змагання за вільне суспільство і робота над ним уже змалку. Бо кожна країна повинна мати своїх героїв. Для того їх треба виховувати і закладати спосіб мислення свого народу, який у нас – український. Але не тільки подавати ідеологію, а вчити у різних сферах життя: молитися, споживати дари Землі так, щоб здоровою була душа (уникати екологічних катастроф, грамотно використовувати земельні ресурси), а ще вміти розпалити вогнище, розкласти намет, допомогти товаришу в скрутній ситуації.
У Італії, Франції, Польщі скаути мають свій місцевий колорит, в Україні свій. Але цього довго не було. Зате були піонери-жовтенята, а це вже інший зміст. Вони ставили собі завдання виховати майбутнього члена партії, навіть якщо використовували наш фольклор, то це була «шароварщина», його намагалися випорожнити зсередини, щоби потім знищити. І що ми маємо нині?
Деякі політики досі не навчилися носити вишиванку. Це для них просто показуха, а не стиль життя. Пласт вчить служити Богові й Україні не на словах, а на ділі. Пласт – це успішний тренінг менеджменту свого холдингу під крутою назвою «Україна»!
Бути пластуном – це оптимістично йти перед Богом сотвореного світу із власною ідеєю та запалом, які можна реалізувати з друзями в пошані до всіх і до всього навколишнього середовища. Бути пластуном – це знати і пробувати, навіть падати, щоб виростати відважним провідником, а не плазуном. Пластун сам іде вперед, вказує на шлях, а за ним слідять інші. Це не той, що використовує інших, щоби прийти і скористати з їхніх заслуг. Він завжди готовий до боротьби, але не проти когось, а в першій мірі за шліфування власного характеру і знання, щоб бути другом і прикладом для наслідування кожному, кого зустріне на дорозі життя.