Приймаючи в суботу, 7 лютого, провід членів та радників цього ватиканського відомства, Папа Франциск наголосив на тому, що слід подолати суспільні моделі, які протиставляють чоловіка та жінку, прийнявши модель взаємності.

З його слів, жінки не повинні почуватися “гостями”, а бути активними учасниками різних середовищ суспільного і церковного життя, повідомляє “Католицький оглядач”.

Святіший Отець зазначив, що суспільства, принаймні західні, вже давно подолали модель суспільного підпорядкування жінки чоловікові. “У взаєминах між чоловіком та жінкою, – пояснив Папа, – слід визнати, що вони обоє є необхідними, оскільки дійсно мають ідентичну природу, але з власними особливостями. Вони необхідні одне одному, щоби могла здійснитися повнота особи”.

Глава Католицької церкви рішуче засудив насильство над жінками, іноді дуже жорстоке. “Жіноче тіло – символ життя, нерідко, на жаль, зазнає нападів та знущань тих, які повинні бути охоронцями і життєвими супутниками”, – зі смутком визнав він, вказуючи на проблеми, пов’язані із сучасними формами рабства, перетворенням жінки на товар та іншими формами зловживання.

Папа Франциск  висловив упевненість в невідкладності того, щоб давати жінкам місце в житті Церкви. “Бажаною є розгалуженіша та впливовіша присутність жінок у громадах, щоб ми могли побачити їх якнайбільше, залучених до душпастирської діяльності, до супроводу окремих осіб, родин та груп, а також у богословському мисленні”.

Водночас понтифік наголосив на тому, що не слід забувати про незамінну роль жінки в сім’ї. Жіночі обдарування становлять не лише “природну силу для життя родини, для поширення атмосфери спокою та гармонії”, але й є дійсністю, без якої покликання людини стає нездійсненним.

Отож, зі слів Святішого Отця, треба підтримувати та поширювати дієву присутність жінок в різних середовищах громадської сфери, у світі праці, в місцях, у яких приймаються найважливіші рішення, та одночасно підтримувати їх присутність і переважаючу увагу в сім’ї та для сім’ї, створюючи для них можливість брати на себе суспільну і церковну відповідальність, але в гармонійний спосіб з родинним життям.