Священик на передовій сам діставав з багнюки та вантажив тіла убитих наших солдатів, повідомляє Релігійно-інформаційна служба України.

Це були його солдати, ними він опікувався як капелан: сповідав їх на передовій, під обстрілами возив їм одяг та їжу. Отож, отець Дмитро вирішив, кому, як не йому, їх ховати. З одним водієм, без охорони і навіть бронежилета забирав у лігві ворога тіла українських бійців.

У селищі Червоний Партизан український блокпост атакували з трьох боків. Проти двад­цяти бійців стрілецького в зводу виступила сотня ворожої піхоти з танковим підкріпленням. У полон потрапило п’ятнадцять воїнів. Першим розстріляли їхнього командира, Андрія Колісника, за те, що не скорився та не підняв догори рук, ще трьох убили згодом. Одинадцятеро бранців досі залишаються в руках  бойовиків.

“За їхніми спинами мир, спокій і звичайне життя. І от вони тримають своїми тілами, своїми життями і здоров’ям оцю лінію, за якою розруха та війна, а за нею мир”, – пояснив капелан отець Дмитро.