У Туреччині триває розслідування гучної справи "Ергенекон", фігурантів якої звинувачують у підготовці державного заколоту. Стамбульський суд в неділю санкціонував арешт ще десятка осіб на додачу до тих 40, які були затримані минулого тижня.

Таким чином загальна кількість фігурантів справи "Ергенекон", яку називають найгучнішою в новітній історії Туреччини, сягнула майже 130 осіб (пиблизно 80 скрутили восени 2008-го), причому це все відомі в країні люди: по­літичні і громадські діячі, журналісти, адвокати, професори університетів, високопоставлені офіцери генерального штабу та спецслужб. Зокрема, серед недільних арештантів - екс-начальник відділу спецназу управління національної безпеки.

Сам процес розпочався у в'язниці суворого режиму "Силіврі" в передмісті Стамбула ще 20 жовтня минулого року. З того часу кількість виявлених слідством учасників невдалого заколоту суттєво збільшилася. Зокрема, нишпорки вийшли на колишнього секретаря тутешньої Ради національної безпеки та екс-главу Вищої ради з освіти. Фігурантам справи пред'явлені звинувачення за 11 статтями місцевого кримінального кодексу, що передбачають покарання від шести місяців до довічного ув'язнення. У провину підсудним ставиться "створення терористичної організації, участь в її діяльності, виношування планів повалення уряду, підбурювання народу до повстання, розпалювання національної ворожнечі, зберігання і застосування вибухових речовин, розкрадання таємних документів, озброєні напади на державні установи". Одним словом, повний комплект.

Тим часом місцева опозиція на всіх кутках волає, мовляв, справа "Ергенекон" сфабрикована урядом.

Багато хто в Туреччині вважає, що судовий процес - частина політичної боротьби, що триває між частиною світської націоналістичної елі­ти і Партією справедливості та розвитку, яка перебуває при владі.

Ця партія заявляє про себе як про помірно консервативну силу, виступаючи за ліберальну економіку і за вступ країни до Європейського Союзу. Її супротивники, своєю чергою, звинувачують правлячу партію в спробах обмежити світську державу та намірах відновити проісламську орієнтацію Туреччини.

Водночас виглядає на те, що турецькі опозиціонери таки не мають рації. Навіть контролюючи всі владні важелі та керівництво збройних сил і спецслужб, неможливо сфабрикувати на порожньому місці настільки масштабний підставний "заколот". Досі подібні оборудки вдавалися хіба Сталіну, який штампував змови, як гончар - глечики.

На користь того, що заколот таки дійсно готувався, свідчить хоча б той факт, що завдяки карті, виявленій в будинку колишнього поліцейського, в лісовому масиві на околиці Анкари був знайдений цілий арсенал: стрілецька зброя, гранати, пластид, гранатомети і чимала кількість боєприпасів. Навіть якщо зброю прикопали вірні провладній партії агенти, довго замовчувати це не вдасться - втаємничені мають звичку рано чи пізно розпускати язика, тим більше, що Туреччина - аж ніяк не закрита держава тоталітарного типу. Тут  є більш-менш вільна преса, певні демократичні інституції та й зв'язки зі зовнішнім світом добре налагоджені.

Крім того, варто також нагадати, що Туреччина рясніє агентами американського ЦРУ, яке пильнує невгамовних курдів. Якби справу "Ергенекон" сфабрикував уряд, це навряд чи проґавила б американська розвідка. А знаючи, як Вашингтон сахається будь-яких ісламських проявів, наміри Партії справедливості та розвитку обмежити світські інститути на користь мусульманських, навряд чи викликають в Білого дому якісь позитивні емоції. Тож галас американці підняли б, причому звично зробили б це чужими руками. Скажімо, надавши відповідні документи комусь з чільних турецьких опозиціонерів, який оприлюднив би їх десь за кордоном - щоб не посадили.