Вже перші громади християн із особливою любов’ю вшановували Пресвяту Богородицю, молитовно зверталися з проханнями про заступництво. Згодом на її честь постала ціла низка свят, які у піснепівах звеличують її чистоту, жертовність, довіру до Бога, чуйність до наших прохань.

Одне з цих величних богородичних свят припадає у літургійному календарі Східної Церкви на 9 грудня за юліанським календарем (22 грудня за новим стилем) – празник Зачаття Богородиці праведною Анною, який у особливий спосіб наголошує на чистоті та непорочності Діви Марії вже з перших хвилин життя. 

Як і про більшість подій життя Богоматері, про подію, що стала основою свята, довідуємося не зі Святого Письма, а з передання Церкви, яке оповідає, що святий праведний Йоаким був нащадком царя Давида. Він одружився з молодшою дочкою священика Маттана з Вифлеєма Анною. Подружжя жило в Назареті Галилейському, віддаючи щороку дві третини своїх доходів на Єрусалимський храм і бідних. У той час юдеї вважали бездітність Божим покаранням, бездітні пари зневажали, понижували в правах, глузували з них. Проте Йоаким і Анна ніколи не нарікали на Бога, а тільки гаряче молилися, смиренно сподіваючись його ласки. 

Одного разу під час великого свята священик Єрусалимського храму відмовився прийняти жертву Йоакима, бо вважав, що бездітний чоловік не гідний приносити жертву Богові. Йоаким з горя вирішив не повертатися додому і пішов у пустелю. Провів там сорок днів у строгому пості й молитві. Анна, дізнавшись, якого приниження зазнав її чоловік, вдома зі сльозами молилася і просила Бога подарувати їм дитину, обіцявши принести її Йому в дар – віддати до Храму.

Народні традиції та прикмети

У давнину в народі це свято називали “народинами сонця”, бо це найкоротший день року – день зимового сонце­стояння.  Особливо це свято шанували вагітні, яким протягом дня заборонялося братися за будь-яку роботу. Цього дня дів­чата збиралися, щоб узгодити, як будуть святкувати різдвяні свята. На Ганни виготовляли різдвяні прикраси — “павуків” та “їжаків” із соломи. Після цього дня починали готуватися до свят і жінки: білили та прибирали оселі, краще підгодовували свиней, щоби мати свіжину до Різдва. А пасічники йшли у приміщення, де зимували вулики, щоби бджоли добре роїлися, та молилися, аби зачинався білий і жовтий віск та, звичайно ж, густий мед. Оскільки це свято припадає на день зимового сонцестояння, то із ним здавна пов’язували багато прикмет:  Після Ганни сонце повертає на літо, а зима – на мороз. Ясне сонце – на Новий рік буде сильний мороз, якщо хмарно, на деревах іній – під Новий рік буде відлига. Яка Ганна до полудня, така зима до кінця грудня. Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки. Якщо іній вкриває дерева – до хорошого врожаю. Якщо падає дощ – весна буде дощовою. Тихий і безвітряний день – на врожай садовини.

Господь вислухав молитви подружжя і послав ангела, який сповістив Анні, що в неї народиться донька на ім’я Марія, через яку благословляться всі народи. Через дев’ять місяців спов­нилася обітниця – у стареньких батьків народилася донечка. Згідно з обітницею, коли Марії виповнилося три роки, батьки віддали її до Храму, де вона виховувалася до повноліття. 

Невдовзі після цього, згідно з переданням, вісімдесятирічний старець Йоаким помер. Свята Анна пережила його на два роки і померла у віці сімдесяти дев’яти років. Церква іменує Йоакима і Анну богоотцями, бо вони були предками Ісуса Христа по плоті. 

Перша згадка про це свято датується V століттям. У IX столітті його вже відзначали у всій Візантійській імперії, а тепер – у всіх східних Церквах. Зі Сходу це свято прийшло на Захід і набуло тут нових рис та акцентів. Тому на Сході й на Заході празник має різні традиції святкування: Схід головну увагу приділяє самому чудесному факту зачаття від старих і неплідних батьків, а Захід наголошує передусім на тому, що Пречиста Діва Марія з першої хвилини свого зачаття була вільною від первородного гріха. Східні православні Церкви не визнають догмату про непорочне зачаття. 

Як зазначає знаний літургіст отець Юліан Катрій, Українська греко-католицька церква після проголошення догми про непорочне зачаття празник Зачаття Богородиці святою Анною почала називати Непорочним зачаттям Пресвятої Богородиці. Львівський синод (1891 р.) між богородичними празниками подає празник Непорочного зачаття і наказує святкувати його на спосіб великих богородичних празників. Римська ж реформа літургійних книг повернула первісну назву празника – Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю. 

В УГКЦ наголошують, що сам спосіб почитання пресвятої Богородиці на Сході ніколи не ставив під сумнів її чистоту й непорочність, тому не виникало потреби проголошувати це як догму віри. Натомість на Заході така дискусія мала місце: у богословів XIII століття думки щодо цього питання розійшлися – одні, пред­ставником яких є Іван Дунс Скот, захищали цю науку, а інші, зі святим Томою Аквінським, її заперечували. 

Пізніше більшість все ж підтримала непорочне зачат­тя. Папа Сикст IV у 1476 році встановив празник Непорочного зачаття в Римі, а Папа Климент XI у 1708-ому поширив його на всю Католицьку церкву. Папа Пій IX своєю буллою від 8 грудня 1854 року проголосив непорочне зачаття догмою віри (свято це, згідно з традиціями Західної Церкви, припадає на 8 грудня). 

Тож нема розбіжності в трактуванні чеснот і природи Пресвятої Богородиці між християнами Сходу і Заходу, а проголошена догма тільки потвердила, те, що вважалося здавна на Сході незаперечним, про що свідчать давні церковні піснепіви, зокрема й цього празника. Наприклад,  “Нове небо в лоні Анни твориться…” – співають на утрені. Або “Пророчий хор колись проповідував непорочну чисту і Бого­отроковицю Діву, що її зачинає Анна, хоча неплідна і бездітна. Спасенні задля неї днесь радісним серцем її звеличаймо, яко єдину непорочну”. Канон утрені святого Андрія Критського також багатий на метафори, які звеличують чистоту й непорочність: “нескверна скинія”, “чиста голубка”, “зоря божественної благодати”, “Владики божественний храм”, “голубка непорочна”, “храм святий”. 

У наш час це свято, як і Благовіщення Богородиці та Зачаття святого Івана Предтечі, є нагодою для всіх християн застановитися над цінністю та гідністю людського життя вже від самого моменту зачаття, на тому, що кожне життя є в руках Божих, вчить приймати кожне життя як дар Божий і бути вдячними за нього. 

В цей день Церква пригадує тим подружжям, які ще чекають дару батьківства, що все в руках Божих, і не гроші та новітні технології, а довіра до Бога, покора Його волі творять чудеса. А для тих, хто отримав цей дар несподівано і сумнівається, як бути, бо в наших людських очах це видається “не на часі”, це свято сповіщає, яку велику ласку і милість вони отримали, варто лише віддатися в Господні руки, покластися на Бога, довіритися Йому. Це свято спонукає нас замислитися, чи вміємо ми сьогодні так вірити і чекати, чи вміємо сказати у відповідь: “Хай буде по слову Твоєму!”, чи готові з першої миті захищати це життя.

Також у цей день ми вшановуємо пам’ять святих богоотців Йоакима і Анни. До речі, саме ім’я Анна в різних національних варіаціях вважаться найбільш поширеним на планеті, а означає воно “він був милостивий, виявляв ласку”.