Голова Галицької районної адміністрації Львова про сімейні університети, двох доньок та український відпочинок

Наради у Львівській міськраді, виїзди на об'єкти заради контролю, прийом львів'ян, коментарі для мас-медіа - так триває її робочий день. Помиляється той, хто думає, що ця активна та енергійна жінка-керівник живе лише роботою. Вже 22 роки поспіль її надійною опорою є міцна родина - коханий чоловік Володимир та дві доньки-помічниці - 21-річна студентка Оксана та 11-річна школярка Юля. Цього разу "Пошта" розкриває сімейні таємниці голови Галицької райадміністрації Львова Ірини Маруняк. Вона каже, що головне у їх гармонійній родині - взаємодопомога, повага, взаєморозуміння та  підтримка.

50 х 50

- Пані Ірино, Ваша посада зобов'язує бути у постійному русі. Часу на сім'ю вистачає?

- Коли прийшла працювати головою Галицької райадміністрації, звичайно, було складно змінити свій режим роботи стосовно навіть сім'ї. Часу бракувало, адже більшість його перебуваю на роботі. Але чоловік Володимир та дві доньки - 21-річна Оксана та 11-річна Юля - до моєї зайнятості поставилися з розумінням та підтримкою. Частину обов'язків взяла на себе старша донька, допомога є і від молодшої. Звісно, у побуті допомагає й чоловік. Якщо потрібно, він і продукти купить. У нашій родині є повне взаєморозуміння. Звичайно, якби не було підтримки родини, порозуміння, були б сімейні проблеми, тоді мені довелося б обирати між родиною та роботою, себто сьогоднішньою посадою. Наразі мені вдається поєднувати роботу та сім'ю. У мене родина та робота на однакових місцях - 50 на 50. Але сім'я має бути пріоритетом.

- В Україні існує міф, що жінка може себе реалізувати виключно або у родині, або лише у кар'єрі. Мовляв, поєднати одне й друге неможливо. Що Ви особисто думаєте про це твердження?

- Певна, що це неправильне бачення. Зокрема, чимало чоловіків вважають, що дружина має бути берегинею дому. Але жінка - це особистість! І вона повинна реалізувати той потенціал, який має у собі! Тому завдання насамперед чоловіка та сім'ї дати можливість жінці себе реалізувати, відповідно, її підтримати. Звичайно, чоловік також має себе зреалізувати у певній сфері. Коли є гармонія в родині, взаєморозуміння, певна, що жінка може себе реалізувати і як дружина, і як мама, і в кар'єрі.

Кохання
зі шкільної лави

- А чим займається Ваш чоловік?

- Він є директором фірми. Провадить адвокатську діяль­ність. Він, як і я, юрист. Ми обоє закінчили юридичний факультет університету ім. І. Франка. Вчилися на стаціонарі...

- ... Ви там і познайомилися?

- Ні, познайомилися ще у школі. Він на два роки від мене старший.

- Тобто, це у Вас ще шкільне кохання?

- Саме так! Загалом свого чоловіка знаю вже 26 років. Чекала Володимира з армії - він служив в Афганістані. Опісля ми вступили на навчання в університет. Він швидше, я - роком пізніше. Одружилися, коли я навчалася на першому курсі. Це був 1986 рік. На другому у нас народилася донька Оксана. Допомагали батьки. Ми вчилися та виховували доньку. Коли я закінчила університет, моя донька вже ходила до дитсадка, а я працювала... Зустрілися дві половинки, і ми зберегли почуття впродовж усього сімейного життя! Зараз є і повага, з роками приходить і мудрість, тому тішуся, що у мене є такий чоловік та доньки.

- Чи були у сімейному житті якісь складні періоди чи, навпаки, все легко давалося?

- Як і у кожній родині, буває по-різному. Бувають і хвороби, і проблеми. Звичайно, що якісь складнощі були і в нашій сім'ї. Але ми завжди намагалися один одного підтримувати і разом ці труднощі долати. Бо якщо допомагати один одному, то легше пережити певні моменти.

Про доньок-розумниць та помічниць

- Яка подія є найбільш па­м'ятною у Вашому житті?

- Народження наших дітей! Між доньками різниця 10 років. Оксана, як вже казала, народилася, коли ми бути студентами. Молодша Юля також очікувана дитина. Власне їх народження - це найважливіші та найголовніші події у моєму житті!

- Розкажіть, будь ласка, про своїх донечок. Де вони навчаються?

- Старша здобуває вищу освіту в університеті ім. І. Франка на юридичному факультеті, як мама і тато. Зараз вона на четвертому курсі, на стаціонарі. Вчиться добре. Як вже казала, також мені допомагає, бо бере на себе частково мої обов'язки як мами стосовно молодшої сестри. Оксана займається навчанням Юлі, допомагає їй, перевіряє уроки. Якщо є така потреба, то і їсти приготує. Оксана добра та дуже відповідальна дитина. Якщо з нею про щось домовляємося, то стовідсотково виконає моє прохання. Менша донька навчається у п'ятому класі СШ №32 (старша також закінчила цю школу - "Пошта"). Юля гарно малює, любить співати. Співає в хорі. Юристом вона не хоче бути. Оксана - гуманітарій, а Юля більше творча дитина. Каже, що хоче бути дизайнером. Хоче малювати, творити, кімнати оформляти...

Про активний відпочинок у зелених "легенях"

- Де і як відпочиває Ваша родина - за кордоном чи у рідній Україні? Чи є улюблені місця? Чи взагалі є час на відпочинок?

- У вихідні часу на відпочинок є дуже мало. Адже у суботу до обіду я на роботі, а опісля, звісно, є робота вдома. У неділю, коли гарна погода, їдемо у Карпати, до лісу, на озеро. Наша сім'я полюбляє активний відпочинок, і стараємося, якщо є така можливість, показати дітям різноманітні куточки Прикарпаття та Закарпаття. Якщо кудись їдемо, то обов'язково оглядаємо замки чи інші історичні місця. Ось такий туристичний відпочинок. За кордон не їздимо. Влітку відпочиваємо у Східниці, Трускавці, Закарпатті. Отримую масу задоволення від Карпатських гір, річок, повітря, атмосфери, людей. Скажімо, у Східниці відпочиваєш і душею, й тілом. У Закарпатті мені дуже подобається Чинадійове (санаторій "Карпати"), були також у Солотвино. Отож, наша родина любить і підтримує український відпочинок! Певна, що потрібно побачити самому і дітям показати всі куточки України. І лише тоді можна їхати за кордон, аби було з чим порівняти.

Табу на домогосподарок

- Удома у Вас є домогосподарка чи все робите власноруч?

- Ні, домогосподарки немає. Допомагає моя мама. Якщо потрібно, то молодшій підігріє в обід їсти, деколи з нею зробить уроки. Хатню роботу роблю сама. Допомагає також, як вже казала, старша донька. Певна, що в родині кожен один одному має допомагати. Кажуть навіть, що коли є домогосподарка, то починає руйнуватися родина. Стороння особа вносить у сім'ю якісь певні свої стереотипи. У мене ніколи не було і не буде домогосподарки. Я противник таких речей.

- А де живе Ваша родина - у звичайній квартирі чи у приватному будинку?

- У звичайній двокімнатній квартирі на 8-му поверсі багатоповерхівки на вул. Стрийській. Живемо четверо.

Жінка-посадовець

- Що Ви як керівник, жінка-посадовець цінуєте в людях і що, навпаки, не терпите?

- Найбільше ціную порядність, людяність та фаховість. Не терплю брехні, лукавства і фальші.

- А буває, що на своїх підлеглих можете підняти голос?

- Зазвичай такого не буває. Але якщо й доводиться сваритися, то сам на сам у кабінеті. І це лише тоді, коли людина заслужила і вчинила щось не так. Загалом стараюся говорити з людьми спокійним голосом, і підлеглі мене розуміють. Вважаю, що команда працює добре.

- Скажіть, будь ласка, а Вам не складно керувати цілим районом?

- Складно, складно... Є різні питання, проблеми. Йдучи до праці, плануєш день по-одному, а під час роботи виникають різні інші питання...

- Якщо є якась складна ситуація, що допомагає вийти з неї?

- Насамперед досвід. Уже 17 років поспіль працюю у сфері органів місцевого самоврядування. Також допомагає команда, в якій є фахівці з досвідом роботи. До людей потрібно мати певний підхід. Моє життєве кредо - ставитися до людей так, як би ти хотів, аби ставилися до тебе.

- А чи буває так, що, маючи певні робочі проблеми, зриваєтеся на своїх домашніх? Чи дотримуєтеся тези, що робота - роботою, а дім - домом?

- Намагаюся вдома не сваритися. Адже не можна перекладати настрій на домашніх. Але буває й так, що приходжу втомлена. Тоді моя сім'я знає, що мені потрібно хоча б із півгодини, аби я відновила свою енергію і вирішувала домашні питання. Вони мене не чіпають, відпочиваю 30 хвилин - подивлюся новини або почитаю газету...

Про оазу та плід життя

- Знаю, що Ви є віруючою людиною, ходите на богослужіння до церкви. Наскільки віра Вам допомагає?

- Не кажу, що ходжу щонеділі до церкви. Йду до храму, коли в мене є душевна потреба, коли відчуваю, що потрібно піти до церкви, - і тоді стає легше. Наша родина дотримується всіх українських традицій. Стараюся робити з Богом, дотримуватися заповідей Божих і цього навчаю дітей. І так має бути. Людина планує, а Бог - керує. Все, що робиться на землі, все, що відбувається з нами, - під покровом Господа Бога.

- За що Ви б хотіли подякувати своїм дітям та чоловікові?

- Насамперед за те, що вони у мене є! За розуміння, підтримку. Чоловікові - за кохання, а дітям - хочу подякувати і десь, можливо, навіть попросити у них вибачення за те, що через роботу не даю того, що мала б дати. Приходжу додому пізно, вони трохи недоотримують і моєї материнської любові. Тому дякую дітям, що вони в мене хороші, що вони з розумінням до того ставляться.

- Думаю, що вони гордяться, що у них така відома мама.

- Маю надію....

- Що робить Вашу сім'ю міцною?

- Взаємодопомога, повага один до одного, взаєморозумін­ня та підтримка. Родина - це маленька держава, де панують свої певні закони - і Божі, і ті, які ти сам собі створив. Це постійна праця. Та атмосфера та оаза, яку ти собі створив і живеш, то плід твого життя та праці. Якщо на дітей постійно сварити, буде негативна енергетика у сім'ї, і діти виростуть озлоблені. Якщо ж дітей виховувати по-доброму, купати у любові, вони будуть добрі, щирі і зі шаною ставитимуться до людей, які їх оточують. Вони матимуть друзів, будуть цікаві, енергійні та веселі.