Свята Варвара жила в ІІІ столітті у фінікійському місті Іліополі. Після смерті матері її виховував батько Діоскор, який був багатим і шляхетним міщанином, переконаним язичником, представником малоазійської аристократії при імператорі Максиміані. 

Варвара була дуже вродливою, і батько, аби приховати доньку від сторонніх очей, замкнув її у вежі. Вивчаючи світ, який бачила з вікон, Варвара дійшла думки, що все це створили не язичницькі боги, а Хтось значно могутніший. І коли батько, бажаючи видати доньку заміж, дозволив їй виходити з вежі, Варвара познайомилася з християнами Іліополя і прийняла хрещення.

Коли ж батько дізнався про це, Варвару жорстоко катували: батожили воловими жилами, а рани розтирали волосяницею, палили вогнем, різали... Правитель міста Мартіан дав батькові право здійснити суд над дочкою, який обезголовив Варвару. Разом із нею була страчена Юліанія, яка відкрито оголосила себе християнкою під час тортур Варвари. Пам’ять цієї святої також вшановують цього дня. А Діоскор і Мартіан в цей день були спалені блискавкою…

У IV столітті мощі святої великомучениці Варвари перенесли в Константинополь, де вони зберігалися протягом багатьох віків. У 1108 році донька імператора Олексія Комніна (1048 – 1118 рр.) Варвара вийшла заміж за Київського князя Святополка Ізяславовича (1050 – 1113 рр.)

Вона й перевезла мощі святої Варвари до Києва у Золотоверхий Михайлівський монастир. Там вони зберігалися до руйнування храму більшовиками (1939 р.). Віруючі кияни врятували останки і перенесли до катедрального собору святого Володимира, де вони покояться нині.

Разом із тим Католицька церква припускає, що мощі святої можуть бути в Іспанії, куди вони потрапили через Венецію (1202 р.) після пограбування хрестоносцями Константинополя.

Здавна в Україні Варвару вшановували як святу, яка у важких обставинах рятує від небезпеки смерті без причастя. Бо існував переказ про те, як до неї у в'язниці з'явився Ісус Христос, зцілив її рани та причастив. В народі говорили, що за великий подвиг віри свята Варвара здобула особливий дар визволяти людей від випадкової, несподіваної смерті.

Також у всьому світі її вшановують як покровительку шахтарів та працівників гірничого промислу, бо в’язниця, куди вкинули святу, була у підземеллі, в каменоломнях, де часто відбувалися зсуви ґрунту та осипання покрівлі, і в’язні неминуче гинули. Але в часі перебування Варвари не сталося жодного лиха! 

В Україні її особливо шанували жінки, бо за народною легендою свята Варвара Великомучениця вишила ризи самому Ісусові Христу. В день Великомучениці Варвари не можна прати, білити і глину місити – тільки вишивати і нитки сукати. Беручись до вишивання, дівчата хрестились і шептали: “Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила”.