Рідні хворих на аутизм залишаються наодинці зі своєю проблемою

У Львові відбувся "круглий стіл" "Відкритість та європейськість Львова у контексті проблеми аутизму" за участю міських управлінців, науковців, педагогів,  священиків, під час якого учасники обговорили аспекти раннього виявлення аутизму, реа­білітації, навчання, працевлаштування, соціальної адаптації аутичних осіб.

Основними співорганізаторами  були представники Благодійного фонду взаємодопомоги та захисту дітей з аутизмом "Контакт". Учасники заходу вирішили заснувати координаційну раду за участю представників влади та  громадських організацій для створення  в майбутньому таких умов в Україні, за яких особи з аутизмом  та їхні родини змогли б бути максимально пристосованими  до життя і праці в суспільстві.  

Наразі родина,  в якій народжується дитина з цією недугою, залишається практично наодинці зі своєю проблемою. В Україні немає квалі­фікованих спеціалістів, ознайомлених із сучасними дослідженнями аутизму, водночас ті, хто проходить відповідне навчання за кордоном, не можуть реалізувати свої знання в Україні, бо їхні дипломи не визнає вітчизняне законодавство.

Парадоксом є те, що навіть діагнозу "аутизм" у нашому законодавстві немає. До 18 років життя хворобу діагностують  в Україні як "дитячий аутизм", відтак відразу після повноліття людини її починають класифікувати як різновид шизофренії чи інших психічних захворювань, на що немає жодних підстав.

Українські закони не врегульовують також і діяльність соціального працівника, за допомогою якого особа з аутизмом могла б поступово адаптовуватися до життя у суспільстві.

Відтак усі проблеми з реабілітацією, адаптацією та матеріальним забезпеченням лягають на плечі родини.

Натомість аутичні особи, за умов ефективної реабілітації, можуть здобувати вищу освіту, створювати сім'ю, повноцінно працювати і жити в суспільстві.

За світовою статистикою, з  10 тисяч дітей до 8 років - 63 дитини  хворі на  аутизм. У Польщі на 10 тисяч людей  -  116 осіб із аутизмом.