Бебі-бум… під час війни
“Пошта” з’ясовувала у соціолога, психотерапевта і медика, чому в Україні попри воєнні дії на сході збільшується народжуваність
фото: pinterest.com
Приїзду із зони АТО 26-річного старшого солдата Олексія чекала не лише його дівчина, а й увесь Львів! Учорашнє повернення додому бійців Нацгвардії зі сходу було б звичайним, з традиційними букетами квітів, щасливими вигуками “Дякуємо!”
Проте Олексій повернувся не просто так, а публічно запропонував коханій стати на рушничок щастя! За незвичним освідченням в присутності дітей, переодягнених янголами, спостерігали сотні львів’ян, чимало їх плакало від зворушення.
Попри військові дії на сході країни життя триває – в нашому місті організовують як не фестиваль кави, то свята вина-сиру-пампуха. Психологи б’ють на сполох: як можна влаштовувати масові гуляння, коли хлопці повертаються без рук-ніг?!
Одна з них, психолог Оксана Наконечна, ще з літа закликає обмежити гучні розважальні заходи, щоб ще більше не травмувати психіку поранених. Психологи почали говорити про так званий “афганський синдром”, коли хлопці повертаються з передової і не можуть залишатися на мирних територіях. Там, на війні, є кому прикрити, а тут…
Проте доки там, на сході, тривають воєнні дії, в Україні спостерігається зростання демографічних показників, свідченням чого є черги в поліклініках – жінки при надії стають на облік.
Кохання під дзвін солдатських жетонів
Кохання під час війни є! Просто воно інше…
“Раніше я знала дівчат, які хотіли народити дітей. Байдуже, від кого, аби тільки народити… Але в тому житті я не знала чоловіків, які більше за все на світі мріяли про дитину. Вони говорили за пивом про пишногрудих дівок, футбол… Хоча, якщо чесно, ті чоловіки, що були поруч зі мною, завжди говорили про мистецтво, музику, струни і фарби, до біса добре розумілися на колористиці та композиції (байдуже, йшлося про вербальне чи візуальне мистецтво)…
Але жоден із тих чоловіків-хлопчиків не хотів стати батьком. Вони навіть сердилися, коли їхні подруги “залітали”. Тепер світ змінився. І поруч мене – сиві чоловіки в “поважному” віці двадцять з хвостиком, які приходять з війни, аби під час короткої відпустки зачати дітей. Вони свідомо прагнуть засіяти чиєсь лоно. Байдуже чиє. Вони поспішають стати батьками, бо завтра можуть загинути. Їхнє кохання, мабуть, коротке, несміливе, просте й безхитрісне…
Кохання під дзвін солдатських жетонів. Ті, що мусять сіяти смерть, прагнуть дати початок новому життю. Вони приходять до мене, розповідають, звіряються… Я ровесниця їхніх матерів, хтось із них міг би стати навіть моїм зятем… Колись, у майбутньому, якщо ми його матимемо…
І я прошу всі сили небесні, аби батько моїх онуків повернувся живим. Не знаю цього хлопчика, але в німій молитві щоночі прошу Бога дати йому сили і витримки. Батькові моїх онуків”, – розповідає тернопільська письменниця, етнолог та фольклорист Лілія Мусіхіна.
Народжуваність: цифри і мотиви
Здавалося б, коханню під час війни та його продовженню – вагітності немає логічного пояснення: в країні нестабільна економічна ситуація, до того ж військова агресія…
Проте за перше півріччя цього року народилося 276,5 тисячі немовлят. Торік за той же період на світ з’явилося майже 268 тисяч дітей. І це вже тенденція! В Академії наук України підтверджують демографічні зміни: з початку 2000 року жінки народжують частіше. “Майже в півтора рази збільшилась народжуваність – на 130 тисяч. Це значне підвищення”, – каже Світлана Аксьонова, провідний науковий співробітник Інституту демографічних та соцдосліджень НАН України, повідомляють fakty.ictv.ua.
Тільки у Львові, за інформацією обласного управління статистики, впродовж січня – вересня 2014-ого народилося 6180 дітей, що на 310 більше порівняно з січнем – вереснем 2013-го.
Як не парадоксально, серед причин бебі-буму соціологи називають Революцію Гідності та… війну. Хоча це суперечить офіційній соціології, за якою майбутні мами на перше місце ставили фінансову незалежність, власне житло, економічну та політичну стабільність. Нині жінки наважуються народжувати всупереч усім переліченим умовностям.
Народити від мужнього чоловіка!
Що сталося з українцями? Чому вони масово захотіли продовжувати себе в дітях? Для психологів і соціологів така тенденція очікувана через банальну причину – слабка стать керується підсвідомістю, людські втрати на війні жіночий організм готовий поновити, незважаючи на соціальні умови.
“Більше жінок стали народжувати саме зараз, в такий нестабільний час. Мені здається, що багато хто задумався над тим, що стало важче жити, є певне розчарування в суспільстві. Але на початку Революції Гідності в людей з’явилася надія. Надія на те, що буде краще. І цей емоційний сплеск спричинився до того, що багато стосунків пройшли випробування складними часами і дійшли до того рівня, коли двоє людей готові народити третю, – зазначає “Пошті” психолог Дзвенислава Кечур.
– Коли є довіра одне до одного, а не до держави, то поява на світ дітей – дуже логічний крок. Повірте, надто мало людей, які вступають у шлюб, думають про гроші – їх тримає щось інше. У Європі бачимо зменшення народжуваності, витає якийсь такий дух виснаження, існує криза цінностей, відсутність стимулу народжувати. А в нас сталося піднесення духу, ми не просто поповнюємо генофонд, це не просто реакція на втрати, інстинкт самозбереження чи страх втрати. Зрештою, ми не такі голодні, щоб думати про виживання.
Українці почали частіше народжувати, бо відчули, що краще життя можливе. В нашому випадку бебі-бум – це не виживання, а бажання розвитку, крок уперед. Дівчата розуміють, якщо чоловік може робити чоловічі вчинки, стати героєм, то він – справжній мужчина, від якого можна мати потомство
Українці почали частіше народжувати, бо відчули, що краще життя можливе. В нашому випадку бебі-бум – це не виживання, а бажання розвитку, крок уперед. Дівчата розуміють, якщо чоловік може робити чоловічі вчинки, стати героєм, то він – справжній мужчина, від якого можна мати потомство. Дуже тішуся, що міф про сильну українську жінку, яка все на собі тягне, нарешті зазнав краху. Відбувається реанімація жінок – м’яких, піддатливих, які захоплюються своїми справжніми, мужніми чоловіками. І це велика справа – любити свого сильного чоловіка і чекати від нього дитини. Тому колись казали про вагітну “жінка при надії”.
Спостерігаємо небачений сплеск чоловічності. Варто згадати хоча б легендарних оборонців Донецького аеропорту – “кіборгів”, інформація про яких буквально підірвала інтернет і телебачення. Жінка шукає відповідального, мужнього батька для своїх дітей, і “кіборги” є ідеальним варіантом. Крім того, любов під час війни – свого роду антидепресант.
“Дуже добрий знак для України!”
Соціологи мають кілька пояснень такого небувалого сплеску материнства-батьківства.
“В часи соціальних катастроф зазвичай підвищується смертність населення і знижується народжуваність. Після закінчення самої соціальної катастрофи смертність зменшується, тому що найслабші померли під час війни, та збільшується народжуваність, відбувається так звана компенсаційна народжуваність, – зазначила “Пошті” професор, завідувач кафедри історії та теорії соціології Франкового вишу Наталя Черниш.
– Потім ці демографічні процеси стабілізуються і входять у загальне русло тих процесів, які відбувалися в країні до соціальної катастрофи. Це одна із загальних причин у соціологічній науці, традиційна. Є ще й точка зору в середовищі релігієзнавців, які твердять, що за час Революції Гідності відбулася переоцінка цінностей. Церква всіляко підтримує і захищає зароджене життя, люди стали більше прислухатися до Церкви, в тому числі й щодо дітонародження.
Ще одна версія – побутова, пов’язана зі збільшенням соцвиплат. Вважаю, що якогось одного чинника підвищення рівня народжуваності в Україні немає. Всі три, перелічені мною, присутні. Немає значення, який більше спрацював. Відрадно, що в будь-якому випадку українців стає більше! Зростання народжуваності – дуже добрий знак для України. Ми так довго били на сполох, що українців меншає, а тут все вирішилося так неочікувано. Революція Гідності зробила своє – люди стали думати інакше. Тому що більше будемо думати інакше, то більше дітей народжуватиметься”.
Ми так довго били на сполох, що українців меншає, а тут все вирішилося так неочікувано. Революція Гідності зробила своє – люди стали думати інакше
Народжувати чи не народжувати під час війни – справа особиста. Проте люди завжди будуть хотіти продовжувати себе в дітях. Класик Габріель Гарсія Маркес стверджує, що кохання існує і в час епідемії чуми. Відволікатися від війни можна, навіть потрібно. Будь-який психоаналітик вам скаже, що не варто без кінця занурюватись у негативні емоції, зрештою, навіть найміцніша психіка цього не витримає.
Нічого і нікого забувати не слід, але відволікатися треба з одної простої причини, що життя триває. Люди пишуть, малюють, співають. Та й ротація в АТО відбувається не просто так, а для того, аби бійці могли відпочити не лише фізично, але й психологічно, закохуватися, одружуватися, народжувати дітей. Жити наперекір війні, наперекір агресору, якому дуже хотілося б протилежного. Це теж один із варіантів спротиву.
Зрозуміло, що жінці при надії нелегко з тривогою чекати новин із передової. Майбутні мами самі вчаться зосереджуватися на внутрішньому, на головному. Бо будь-яка війна рано чи пізно закінчується. Кохаймося, українці, хай нас буде більше!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Переживання ці просто загострилися під впливом екстремальних умов – війни. Так, ми спостерігаємо в нас, у Львівському обласному центрі репродуктивного здоров’я населення, тенденцію до збільшення кількості пацієнток найчастіше за рахунок проблем непліддя та невиношування вагітності.
Важко сказати, чому так є: з одного боку, ця тенденція останніми роками зростає через спосіб життя, екологію, а з іншого – війна робить своє.
Якщо раніше жінки боялися вагітніти через невлаштованість чи відсутність власного житла, певну нестабільність на роботі, то тепер – через страх невідомого. Останнім часом жінки стали звертатися для того, щоб підготуватися до вагітності або вилікувати ті патології, які вже спостерігаються під час вагітності.
У медицині є таке поняття, як “непліддя неясного генезу”, тобто коли причина непліддя не медична, а психологічна. Таких пацієнток приблизно 10-12 відсотків. Сюди ми відносимо й психологічний чинник. У такому випадку з жінкою треба багато працювати. В нас для цього є психолог, щоб зрозуміти, що в стосунках не так, аби зняти помилкове розуміння жінки, що вона не може завагітніти, бо часто саме з цього усвідомлення всі проблеми.
З жінками, чиї чоловіки на війні, усе по-іншому. Їхні чоловіки довели, що вони – мужчини, гідні того, щоби ними захоплювалися, любили їх і народжували від них дітей.
Зрозуміло, що в стані очікування підвищена тривожність за себе, за маля і за чоловіка є природною реакцією, але вагітність – це нормально для жінки. Такою її створила природа. А війна – явище тимчасове, яке рано чи пізно мине.