Захід не повинен пасувати перед президентом Дмітрієм Мєдвєдєвим

Для Москви минулий тиждень видався дуже насичений подіями. Спочатку була інавгурація Дмітрія Мєдвєдєва. Наступного дня його попередник Владімір Путін став новим прем’єр-міністром. 9 травня Москва відсвяткувала День Перемоги: вперше з часів закінчення «холодної війни» на Красній площі парадом пройшли танки і тягачі з ядерними ракетами. Який висновок повинен зробити зі всього цього західний спостерігач?

   Перша з цих трьох подій вселяє надію на краще, ніж дві інших. Мєдвєдєв – перший із часів царизму російський лідер, в біографії якого немає ні роботи в спецслужбах, ні членства в компартії. Судячи з його слів, зокрема, сказаними під час інавгурації, у нього є деякі ліберальні інстинкти, та й необхідність просування законності він усвідомлює. Та все ж Мєдвєдєв обійняв посаду за двох тривожних обставин.

   Перша – це Путін. Відтоді, коли Путін вибрав спадкоємцем свого довготривалого протеже-юриста, в Москві не зникають суперечки, хто ж насправді керуватиме країною. Зараз
переважають два погляди: що цього наразі взагалі ніхто не знає, і що біля керма залишиться Путін. Напередодні інавгурації Путін фігурував у ЗМІ частіше за Мєдвєдєва. Навіть безпосередньо на церемонії інавгурації головною дійовою особою виглядав саме він. Все це навіть з великою натяжкою не можна назвати передачею влади.

  Другий тягар Мєдвєдєва – ситуація в країні, яку він успадкував. Путін став в. о. президента в останній день 1999 року – це був сприятливий для Росії час. Економіка після дефолту 1998 року швидко росла разом із цінами на нафту, а пересічні росіяни (як і зовнішній світ), здавалося, відчули полегшення, коли на зміну хаосу останніх років президентства Боріса Єльцина настала стабільність. Мєдвєдєв ж, навпаки, вступає у повноваження на тлі  похмуріших економічних перспектив та інфляції, що зростає. Не схоже, що ціни на нафту не зростатимуть й надалі. Крім цього, з’явилися ознаки того, що підтримка об’ємів  нафтовидобутку на нинішньому рівні коштує Росії великих зусиль. Також у цієї країни, як ніколи, погані стосунки зі Заходом – чим, можливо, і пояснюється брязкання зброєю на параді з нагоди Дня Перемоги.

Ведмідь із рушницею?

 Незважаючи на все це, багатьом на Заході не терпиться послати новому президенту гілку миру. Господар Кремля одержує необмежену владу, так що навіть, якщо Мєдвєдєв розпочинає свій термін у тіні Путіна, з часом він може з неї вийти. Застосувати до нового російського президента м’який підхід, звичайно, дуже спокусливо – аналогічно було і у випадку з Путіним. Але на цей раз західним лідерам варто дотримуватися підвищеної обережності.

  Немає жодних причин вважати, що Росія стане на більш ліберальний і демократичний курс у внутрішній сфері, або що вона стане проводити доброзичливішу політику щодо Заходу. Найімовірніше, що Росія й надалі керуватиметься принципом «розділяй і володарюй», який узяв на озброєння Путін: зокрема, йому вправно вдавалося розпалювати суперечки між главами держав – членів Євросоюзу.

У випадку з Мєдвєдєвим краще звертати увагу на його справи, а не на його слова. Наприклад, якби він достроково звільнив Михайла Ходорковського (олігарха, якого посадили до тюрми, який навіть не претендував на те, щоб бути чесним), припинив агресивні жести на адресу Грузії, примусив би державні телеканали давати в ефір альтернативні погляди і почав боротися з корупцією – ось тоді було б розумно дотримуватися дружнього тону. Але перш, аніж зважитися на це, необхідно заручитися надійними підтвердженнями змін. Але головне, щоб західні лідери були єдині. Medved російською означає «ведмідь» – а під час зустрічі з ведмедем гірше не вигадаєш, аніж відкрито виявляти слабкість або розбігатися у різні сторони.