У завтрашнє надвечір'я у мільйонному Львові  багато хто  з наших друзів і рід­них стрічатиме на грудневому небі першу різдвяну зірку.   Запах сіна (звід­ки б йому взятися у  модерному місті, а проте, він таки з'являється саме на Різдво) і густої ялиці, скрапленої воском, заполонить  домівки по вінця, як молоком заллє.  І, підкорені магією  запаху, але  - ще сильніше магією великого дива  - Народження  - ми на один вечір станемо так близько один до одного, як це буває кілька разів на життя. 

Це  найтихіша мить  року - різдвяна вечеря. Насправді вона триває не кілька ве­чірніх годин 24 грудня чи 6 січня,  а  розтягнута у "своєму часі", якого нам так і не вдалося означити чи зафіксувати  навіть за дві тисячі років. Бо знаковим був не день,  а лише циклічність оновлення  Любові - через різдвяну зірку, сніг на дахах, запах сіна, тишу і близькість до сторонньої душі.  І мить, коли це може статися, - для кожного своя.

Про це варто пам'ятати, бо пам'ять  - це щонайменше шанс. 

 Відтак Різдво - це не час очищення людського буття від зла і болю, а лише можливість, дорога  до цього. І починається воно не з 12-ти  страв, а з погляду над поверхнею святкового столу. З дзвонів на морозі й  дитячих молитов. 

У такі дні все найкраще, що є у людській природі, нарешті рельєфним обрисом проступає назовні, проходить наяв крізь щоденно  зачинені двері.

Крім того, "міжчасся"  католицького і православного Різдва  -  це ті два тиж­ні,  які закінчують і починають рік.  Тому цей  часовий перехід від старого до нового, хай навіть  штучно вигаданий людиною, триває  у енергетиці  молитви і спокою. І це, без сумніву, на добро.

Входячи в новий час, ми бажаємо Вам добра і тиші. Може, саме цьогорічне  Різ­дво  для когось  стане шансом на оновлення, якого так сильно потребуємо, якщо слово "криза" вживаємо задихаючись, з неконтрольованою частотністю, на межі істерики. Хіба така емоцій­ність може свід­чити  тільки про наші фі­нан­сові втрати? Хіба зараз не найкращий час нарешті побути наодинці з собою, може, декому вперше за життя?

Входимо у дивний час, коли пахне медом і ялинкою, в повітрі тремтять стоголосі колядки, а зі сві­том переходиш на "ти".  І якщо однією з найдивніших речей у житті є зоряне небо над головою, то пам'ятаймо, що у ці дні зірки на небі світять особливо яс­но... Може, щоб бути ви­ди­мими навіть для сліпих.