Читати мемуари Курта Левіна - сина львівського рабина, який вижив під час Голокосту завдяки добрій волі митрополита Андрея Шептицького та небайдужості монахів-студитів, - важко. Важко, якщо ти звик себе ідентифікувати українцем, галичанином, греко-католиком, бо, розповідаючи про своє життя, автор намагається також розказати складну історію нашої частини світу в ХХ столітті, і українцям доводиться читати не завжди приємні речі - про наші зради, байдужість, жорстокість, несправедливість, невміння об'єднуватися і боротися. Проте водночас це книга вдячності українцям, галичанам, греко-католикам за те, що він залишився живим і зумів здійснити свою мандрівку крізь ілюзії. Лиходії - це сіра безлика маса, про яку Левін говорить досить побічно, а благодійників він називає іменами - митрополит Андрей та ігумен Климентій Шептицькі, отець Марк Стек, отець Йоган Петерс, німець, який допомагав рятувати євреїв у Львові, та багато інших братів спільноти отців-студитів.  

Історія ХХ століття - це мільйони складних фактів і заплутаних подій - це історія війн, переслідувань, політичних маневрів, домовленостей і зрад. Але також це історія мільйонів людей. "Мандрівка крізь ілюзії" цікава тим, що оповідає цю складну і неодно­значну історію через життя однієї людини, яка постійно діє, вибирає, вирішує, помиляється, розчаровується і продовжує боротися. Через дос­від автора ми пізнаємо довоєнну Галичину, жах Голокосту, повоєнну Польщу, табір переміщених осіб в Німеччині, кібуци в Італії, становлення держави Ізраїль, зміни в Америці, знайомимося з Японією і намагаємося зрозуміти суть ілюзій минулого сторіччя та можливі способи їх уникнення у майбутньому.

Курт Левін починає свою розповідь з історії маленького єврейського хлопчика, батько якого перед війною стає рабином прогресивної львівсь­кої синагоги "Темпль" - він спогадами малої дитини і підлітка описує той Львів, який через кілька років перестав існувати. Львів з кількома синагогами, місто, де третину становили євреї, край, який справді був багатокультурним і багатонаціональним. Левін описує, як мирне співіснування чергувалося з хвилями конфліктів та ворожнечі. Автор говорить, з одного боку, про погроми та взаємну зневагу між українцями та євреями, але також згадує, як рабини галицьких міст несли сувої Тори (знак найвищої пошани), урочисто зустрічаючи під час візитів митрополита Андрея Шептицького. 

Цікавою є розповідь про "пер­ших москалів" - приєднання Західної України до Радянського Союзу, про абсурдні методи управління новими землями, яких насправді на сході ніхто не знав і не розумів.

Левіна катастрофа єврейського народу, шоа, спіткала на початку війни - невдовзі після того, як німці взяли Львів. Розлючений натовп українців привів його батька, рабина Єзекиїля Левіна до тюрми Бригітки, звинувачуючи єврейську громаду в смерті сотні укра­їнців, які насправді загинули від рук комуністів, що швидко відступали з міста. Там, у Бригітках, у присутності сина, Єзекиїля Левіна вбили. Розповідаючи про смерть батька та події цього часу, Левін, звичайно ж, не виправдовує злочини українців, проте щиро і мудро зауважує, як легко тоді було їх підмовити, контролювати і використовувати в своїх інтересах, що з успіхом робили німці, поляки, а згодом комуністи. Але стосунки між українцями і євреями не можна було чітко означити, адже бачачи українців у погромах на вулицях Львова та деяких греко-католицьких священиків, які їх до цього заохочують, єврейська громада звертається за допомогою до ієрарха УГКЦ, митрополита Андрея Шептицького. Після поневірянь та марних спроб рятуватися самотужки до митрополита звертається також Левін.

Курт Левін став одним з двох сотень єврейських дітей, яким вдалося врятуватися під час війни завдяки старанням братів Шептицьких та студитській спільноті. І якщо багато дітей ще були дуже малими, щоб багато запам'ятати, то спогади Левіна, якому було 16 років, є надзвичайно важливим свідченням про допомогу не лише митрополита, але й звичайних братів-студитів, які ризикуючи власним життям, рятували тих, хто був слабим і переслідуваним. Курт Левін провів своє життя у вдячності тим, хто допоміг йому в небезпечний час. І не лише спогадами чи словами - ставлячи під удар себе, він допоміг уникнути переселення і операції "Вісла" своєму рятівникові, отцю Максиму, якого не забував та опікувався ним все його життя.

 "Мандрівка крізь ілюзії" - це книга вдячності рятівникам та книга постуляції митрополита Андрея. У той час, коли ватиканські мужі розглядають тисячі документів, українці зволікають, а поляки розводять політичні дискусії, американський єврей називає розділ своєї книги про митрополита "Святий". Беатифікаційному процесу велета ХХ століття Курт Левін присвятив велику частину свого життя і зараз не приховує свого розчарування, бо, на його думку, саме українці винні в тому, що цей процес так затягнувся. Також його неприємно дивувало те, що люди, які достойні найвищих нагород та поваги церковної влади, їх не мають. 

Описуючи перебування на високих військових посадах в Ізраїлі та досягнення вершин фінансового аналітика на Уолл-Стріт, Левін аналізує цей досвід з перспективи людини, що бачила смерть і крах ілюзій (польською мемуари вийшли під назвою "Przezylem"), але не втратила любові та вдячності до людей та світу.

Він закінчує книгу словами: "Боротьба продовжується. Виникають нові виклики, і гавань на обрії, до якої я прагнув і за якою тужив ціле життя, залишається недосяжною ілюзією. Може, її й не існує; може, боротьба - виграні та програні битви - є єдиним сенсом нашого існування. Книгу написано, щоб віддати данину шани багатьом видатним особистостям, з якими мені випала честь зу­стрітися на моєму життєвому шляху, які зробили можливою мою мандрівку і яким я так багато зобов'язаний".