Великий Митрополит
Сьогодні у 70-ті роковини смерті Митрополита Андрея Шептицького УГКЦ вшановує його пам’ять
фото: radiosvoboda.org
Цього осіннього дня, 1 листопада 1944 року, в такий неспокійний час, коли на зміну німецькій окупації знову прийшла радянська, сумна звістка сколихнула Львів і полинула геть у світи – не стало Митрополита, Господь покликав його до своїх чертогів.
Хто тепер стане в обороні людяності? Хто підніме свій голос проти насилля над людиною, хто вбереже від руйнування храми, душі, народ?
Будучи не тільки духовним провідником, а й геніальним, якби сьогодні казали, бізнес-стратегом, він спричинився не тільки до духовного, а й до економічного і культурного піднесення нашого краю. Його концепція побудови справедливого суспільства, заснованого на християнських засадах, опублікована під назвою “О квестії соціальній”, на початку минулого століття викликала велику дискусію й дотепер залишається актуальною в багатьох питаннях.
Приміром, Митрополит вважав, що справедливою заробітною платою є не менша від тої, що забезпечує робітникові можливість не тільки прогодувати й утримувати сім’ю, забезпечити медичну опіку, а й відкласти на час можливої непрацездатності. Все, що менше того, підпадає під категорію гріха, який кличе про помсту з неба. І не тільки писав про це, скажімо, на нафтових підприємствах, які серед іншого належали митрополії, робітники мали найвищу зарплату та найкращі умови праці в галузі у Галичині.
А ще він учив гуртуватися, творити кооперативні спілки, каси взаємодопомоги, засновував курси, де прості люди могли вчитися ефективно господарювати, організовував банки, аби ті, що хочуть розвивати свою справу, мали де взяти позику. Допомагав у розвитку освіти і медицини, дбав, щоби вони були доступні для всіх. Збирав, скуповував твори мистецтва, щоб подарувати їх народові, підтримував молоді таланти, давав можливість їм учитися за кордоном.
Збирав, скуповував твори мистецтва, аби подарувати їх народові, підтримував молоді таланти, давав можливість їм учитися за кордоном
Був мудрим інвестором, мільйонером і при тому, зі слів отця Севастьяна Дмитруха, всі його ужиткові речі, починаючи від митрополичих риз і закінчуючи носовою хусточкою, були зацеровані, залатані, підшиті. Чи можемо собі уявити подібне серед наших сучасників – скоробагатьків і можновладців?! Був чуйним до дітей, особливо до сиріт. Які зворушливі листи вони писали йому (їх можна побачити у меморіальному музеї в Прилбичах)…
А нерідко, довідавшись про якусь проблему, міг тут же дати доручення допомогти її вирішити. Приміром, бабці мого чоловіка, яка вчилася у гімназії сестер-василіянок і разом з усіма ученицями була на традиційній аудієнції в Митрополита у день його іменин, довідавшись про труднощі в родині, подарував свій портфель.
За час митрополичого служіння владики Андрея його багато хто не розумів. Чого йому тільки не закидали, особливо “свідомі українці”, політики, борці: і те, що поляк, і те, що граф, і те, що нищить Греко-католицьку церкву, і те, що відходить від звичаїв, і те, що не є націоналістом… А він вчив, провадив, наставляв, захищав, в обороні Людини звертався з листами до перших осіб тогочасного світу…
Він мав дар бачити далеко вперед. У грудні 1941 року, у розпал Другої світової війни, Митрополит Андрей написав своє знамените послання “Як будувати Рідну Хату”, в якому звертається не так до своїх сучасників, як до нащадків. Вже на самому початку послання він пише: “Навіть тоді, коли той дар із неба молитвами отримаємо і на нього заслужимо вірним і совісним зберіганням Божих заповідей, знайдеться пребагато великих внутрішніх труднощів, які треба буде вже нам самим побороти, очевидно, не без помочи Божої благодати”. Дар, про який згадує Митрополит, – це незалежна Україна.
Був мудрим інвестором, мільйонером і при тому всі його ужиткові речі були зацеровані, залатані, підшиті
Серед іншого в цьому посланні він зазначає, що тільки збудована на засадах Євангелія держава, в якій люди живуть християнським життям, “заслугує на благословенство і поміч неба”. “Але коли тих умовин немає, а тому немає і Божого благословенства, на поверхню суспільного життя висуваються одиниці, не здібні на провідників, які тим самим приносять радше шкоду, ніж хосен, бо, замість дбати про загальне добро, вони шукають тільки заспокоєння свого власного самолюбства, себто понад загальне добро ставлять своє власне добро. І тоді мусять впровадити в будову хати безконечні непорядки.
А що не можуть до того самолюбства признатися, мусять свій провід сперти на обман, на брехню, на публічну “опінію загалу”, яку самі через пресу викликають і обробляють, а не приймають як об’єктивний від них незалежний факт... Замість давати народові мудрий провід, що здійснює мету загального добробуту і щастя, вводять у суспільне життя роздори, домашні війни, нічим не обмежену партійність і відзначаються шаленою захланністю на гріш, безсоромним хабарництвом, легковаженням людської одиниці”.
Як уже писала “Львівська Пошта”, сьогодні, 1 листопада, о 10.00 в соборі святого Юра всі охочі зможуть вшанувати Андрея Шептицького на архиєрейській божественній літургії, яку очолить Блаженніший Святослав – глава УГКЦ. А по обіді, о 16.00, відбудеться академія-реквієм, присвячена Митрополитові. Виконавці – солісти, хор та камерний оркестр заслуженої капели України “Трембіта”.
Найвідоміші фільми про Андрея Шептицького
Док. фільм “Світильник істини” (Україна, 1993 р., автор сценарію – О. Гайова)
29 липня 1865 року в селі Прилбичі на Яворівщині в родині графа Івана та графині Софії з роду Фредрів Шептицьких народився третій з черги син Роман-Марія Олександр – майбутній Митрополит Галицький.
На початку ХХ століття на Митрополита Андрея були звернені погляди українців та поляків. Незважаючи на національність та віросповідання, всіх хвилювало старозавітне питання: “Чи ти є наш, чи з ворогів наших?”. Одні і другі потребували його, одні і другі хвалили його, одні і другі мали жаль до нього. Одні і другі бажали, аби Митрополит став по одному боці, забувши про інших. Мало хто із сучасників 34-літнього Архиєпископа міг збагнути його місію у Вселенській Церкві, його покликання до служіння святій справі Унії – єднанню православних і католиків у єдиній Церкві Христовій.
Півстоліття на митрополичому престолі... Дві світові війни... Чотири зміни урядів... У важких умовах воєнних та міжвоєнних лихоліть Митрополит Андрей провадив свою Церкву, підтримував наукою Христа, вченням Церкви, своїм особистим прикладом її вірних.
Худ. фільм “Владика Андрей” (Україна, 2008 р., режисер – О. Янчук)
В основі художнього фільму – біографія Митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького. Кінострічку “Владика Андрей” зняв український кінорежисер О. Янчук на кіностудії “Студія Олесь-фільм” за сприяння Українського конгресового комітету Америки (УККА) і за участі Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Це один із небагатьох відомих фільмів, який фінансувала держава – Міністерство культури і туризму України та Державна служба кінематографії України.
Стрічка розповідає про життя та діяльність видатної постаті української історії – Митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Автори сценарію – М. Шаєвич та О. Янчук. Зйомки проходили у Львові, Чернігові, Відні, Ватикані та парку “Олександрія”, що в Білій Церкві. “Владика Андрей” – єдиний проект, який 2007 року отримав державне замовлення. Всеукраїнська прем’єра відбулась 4 вересня 2008 року. Сценарій стрічки схвалили єрархи Ватикану.
Док. фільм “Спадщина Андрея Шептицького” (Україна, 2009 р., продюсер – Т. Пастернак; кінокомпанія – рекламно-продюсерський центр “Стар-ТВ” спільно з Львівською архиєпархією Української греко-католицької церкви)
Документальна кінострічка присвячена 20-ій річниці виходу Української греко-католицької церкви з підпілля. Фільм, у основу якого лягли факти з життя Митрополита та його меценатської діяльності, висвітлює непересічну постать духовного провідника українського народу, який усе своє життя присвятив допомозі людям.
Метою стрічки є показати велич справ Митрополита, його невтомну та жертовну працю для добра свого народу. Автори фільму намагались висвітлити ту місію, яку виконав Андрей Шептицький у житті українців не лише в Галичині.
Док. серіал “Машина часу” (Україна, 2010 – 2011 рр., автор та ведучий – А. Охрімович, режисер – С. Остапенко)
“Постать Митрополита Андрея довгі роки була як замовчувана, так і перекручувана. Це була моя давня мрія – реалізувати проект про Шептицького”, – сказав автор сценарію документального серіалу О. Криштопа.
Телерозповідь про Митрополита Андрея побудована в хронологічному порядку: про родину, юність та становлення майбутнього духовного лідера українців, про діяльність його в часи Першої світової війни та українсько-польської війни 1918 року, про створення стараннями Шептицьких Російської греко-католицької церкви, про економічну діяльність УГКЦ в міжвоєнні часи, діяльність Митрополита Андрея в часи першого приходу радянської влади, німецької окупації та після повернення більшовиків.
Прикметно, що чільним експертом у телепроекті про Митрополита Андрея став Блаженніший Любомир Гузар.
Док. фільм “Як будувати Рідну Хату”(Україна, 1995 р., автор сценарію – О. Гайова)
“Ідеалом нашого національного життя є наша рідна всенаціональна Хата- Батьківщина”, – писав Митрополит Андрей Шептицький у посланні 1941 року “Як будувати Рідну Хату”. Що повинна робити Церква, яке завдання українського народу, “щоб створити такі суспільно-християнські обставини, які запевнювали б громадянам правдиве і стале щастя та мали досить внутрішньої сили, щоб поборювати відосередні тенденції внутрішнього розкладу і успішно захищати межі від зовнішніх ворогів” – ці та інші питання висвітлені в цьому документальному фільмі.
Мультфільм “Андрей Шептицький – світло любові” (Катехитична комісія Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ у співпраці з відеопроектом “З любов’ю до дітей”)
У цьому мультфільмі в надзвичайно доступний спосіб показане життя Слуги Божого Митрополита Андрея, зокрема його дитинство та душпастирська діяльність. Усі охочі можуть подивитися його на сайті Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Нерідко називаємо його за це нашим українським Мойсеєм. Це правда. Але маємо розуміти, що дерево, якщо воно велике, мусить мати сильне і глибоке коріння. І коріння Митрополита Андрея – його життя в Господі. Саме його життя в Господі давало йому можливість робити те, що він робив.
І це не справа Митрополита, це справа кожного з нас. Кожен із нас бачить, що коли чинить гріх, зло, як тоді тяжко жити, функціонувати, налагоджувати стосунки з іншими. З другого боку, якщо ми добре переживаємо молитву, глибоко досвідчуємо зустріч із Богом на божественній літургії, усвідомлюємо причастя Тіла і Крові, ходимо до сповіді, як ми змінюємося, як можемо багато робити. Господь каже дуже просто: “Шукайте найперше Царства Небесного, а все інше вам додасться”.
Тому маємо розуміти, що велич Митрополита не в тому, що він був суперлюдиною, це Великий Бог об’явився у Великому Митрополитові!