– Мама є найближчою людиною для дитини протягом перших років її життя. І якщо до року малюк і мама – ніби одне ціле, то вже після року дитина поступово вчиться бути самостійною. Важливо, аби тато також брав активну участь в житті дитини, і не лише у перший рік життя, а ще від того часу, як вона появилася в лоні матері, аби не підвищував голос, не був причиною негативних емоцій. Тоді він також стане органічною частиною світу дитини! 

Однорічний малюк довіряє усім, якщо отримує достатньо турботи і догляду. А ось у віці приблизно два-два з половиною роки, коли втрачається первинна гіперприв’язаність до мами і дитина починає виділяти себе як особистість, ніби заново оцінює навколишній світ, себе та інших людей у ньому, прагне проявити себе, часто повторює “я сама”. 

Завдання батьків – підтримувати це прагнення, а не виправляти, переробляти. Батькам не можна бути надто тривожними, виявляти зайву опіку і притупляти цю самостійність малюка. Дитина, яка не отримала впевненості, стає маминим хвостиком!

Читайте також:

Відповідь на питання: Що робити, якщо малюк боїться чужих?

Те, що не всі діти з трьох років готові сміливо крокувати в новий світ, пов’язане з особливостями виховання у окремо взятій родині. В кожного малюка свої особливості нервової системи, і часто страх перед новими людьми, невпевненість при перебуванні далеко від мами заважають йому бути самостійним.

Щоб надати дитині упевненості, допоможіть їй стати більш самостійною, впевненішою, не намагайтеся виконувати за неї те, що вона може зробити сама: одягнутися, поскладати забавки тощо. Від відвідин садочка відмовлятися також не варто, краще поступово до нього дитину привчати – приводити на якийсь час, а потім ненадовго залишати, аби побавилася з іншими дітьми. 

Пригляньтеся до свого малюка. Якщо він меланхолік, то матиме схильність ховатися за маму і в більш дорослому віці. Треба займатися дитиною так, щоб через гру прищепити їй довіру до цього світу, показати, як багато вона може сама. Завжди будьте впевненими і спокійними. Залишаючи малюка на когось із близьких, в жодному випадку не показуйте своєї невпевненості у тому, чи впорається дорослий із покладеним на нього завданням. А ось дитині-сангвініку мама потрібна як співрозмовник, як партнер у грі. Така дитина не боїться залишатися сама.