Республіка Кіпр — острівна держава в східній частині Середземного моря, де більшу частину року тепло та сонячно. Лагідне море, зручні пляжі, мальовничі гори та скелі й екзотичні мандаринові гаї приваблюють безліч туристів із усього світу. 

На відпочивальників чекають комфортні готелі, бездоганний сервіс, різноманітні розваги та екскурсії. Зачарує їх і атмосфера доброзичливості, яка панує на острові. До речі, місцеві жителі приязно ставляться до гостей із України!

Під час подорожей Кіпром ви дізнаєтеся про бурхливі періоди та драматичні події в історії цієї країни.

Сліди діяльності людини на території Кіпру простежувалися ще в доісторичний період (Х – І століття до н.е.), що завершився активними соціально-історичними процесами й утворенням кіпрських царств. 

Приблизно в ХІ столітті до н.е. країна стала частиною елліністичної цивілізації. Давні ахейці, які поверталися з Троянської війни, прибули на острів і запровадили на його землях грецьку культуру. Саме з того часу тут проживають греки.

Кіпр завжди був ласим шматочком, і його неодноразово захоплювали могутні імперії. У ІІІ столітті до н.е. країна перебувала в складі держави Птолемеїв, натомість періодично отримувала автономію і навіть відокремлювалась у самостійне царство. У 58 році до н.е. Кіпр став римською провінцією, а через 10 років Цезар повернув його Птолемеям. Після перемоги Октавіана Августа над Антонієм країна стала частиною Римської імперії, а згодом Візантії. У 965 році утворилася фема Кіпр.

У 1191 році англійський король Річард Левове Серце завоював країну та продав її заможній родині Лузіньянів, яка заснувала королівську династію, що володарювала впродовж трьох століть. Остання королева – венеціанка Катерина Корнаро – подарувала острів своїй батьківщині, відтак майже 100 років Кіпр належав Венеціанській республіці.

У 1570 – 1571 роках Кіпр захопили турки-османи, які володіли країною більше трьох століть. Османський період у 1878 році змінився англійським: спочатку фактично, а після Першої світової війни і юридично. До речі, англійці і нині володіють на острові невеликою часткою землі, на якій розташовані їхні військові бази.

Після тривалої націо­нально-визвольної боротьби в 1960 році Кіпр одержав незалежність, однак протиріччя між грецькою та турецькою громадами (православними і мусульманами) набули гострого характеру, і в 1964 році в Нікосію були введені миротворчі сили ООН. Через 10 років ця боротьба стала справжньою війною, до якої долучилися Греція і Туреччина. Прихильники приєднання острова до Греції за підтримки “чорних полковників” здійснили військовий переворот, у відповідь Туреччина ввела своє військо, відтак була окупована частина країни та проголошена Турецька Республіка Північного Кіпру, яку визнали лише Туреччина та Республіка Абхазія.

Сьогодні невелика територія острова (усього 9 250 кв. км) поділена на три частини: 60% контролюється владою Республіки Кіпр, де проживають здебільшого греки, 38% — Турецькою Республікою Північного Кіпру, населення якої — турки, і 2% — збройними силами Великобританії. Столиця Нікосія поділена між двома країнами. З південної на північну територію та назад вхід вільний, але якщо ви прибуваєте в турецьку частину, то в грецьку вас не пустять. Поруч із прикордонними пунктами переходу розміщене військо ООН.

Республіка Кіпр у 2004 році вступила в Євросоюз, а у 2008 році — у зону євро.

Ларнака. Місто розташоване неподалік міжнародного аеропорту, тож перші враження про Кіпр складаються саме там.

Це найбільш доступний і бюджетний курорт Кіпру. Тут є багато апартаментів, зручних для сімейного відпочинку. До прикладу, на початку сезону можна орендувати невеличку віллу (5 – 6 місць із кухнею) за 300 – 400 євро у місяць.

Пляжі в Ларнаці вкриті темним піском. Уздовж узбережжя простягнулася відома набережна Фінікудес із численними ресторанами, кафе, тавернами. До речі, у давнину на ній влаштовували помпезні банкети на честь Афродіти. Тут так приємно гуляти алеєю високих фінікових пальм, які дали назву місту! Романтикам до вподоби буде гарне озеро з рожевими фламінго.

Пам’ятки давнини розповідають про славетну історію Кіпру. Місто, відоме з 1600 року як Ларнака, зберігає пам’ять про античну державу Кітіон, опорний пункт фінікійців і потужний торговий центр. На південь від міста – в Хірокітії – археологічні розкопки відкрили одне з найдавніших неолітичних поселень в історії людства. У Ларнаці зберігся акведук XVIII століття, мармуровий бюст філософа Зенона, засновника стоїчної школи філософії. Туристи охоче відвідують селище Лефкара, яке відоме завдяки мереживу “лефкаритика”, що надзвичайно сподобалося Леонардо да Вінчі. 

Ларнаку пов’язують із витоками християнської релігії. Першим єпископом міста був святий Лазар, який оселився тут після того, як Ісус Христос воскресив його з мертвих. Донині збереглася церква, побудована на місці його другого поховання. Варто відвідати й церкву святої Фанеромени, побудовану над кам’яною печерою у VIII столітті до н.е. Неподалік Ларнаки є монастир Ставровуні. Найбільш відомим шедевром мистецтва VI століття є візантійська мозаїка Діви Марії в церкві Панагії Ангелохтісі. Отже, в Ларнаці можна добре відпочити і корисно й цікаво провести час.

Айя-Напа. Назва цього курорту перекладається як “священний ліс”. Колись спокійне рибацьке селище завдяки прекрасним природним умовам перетворилося на популярний курорт. Туристи, та й самі кіпріоти, полюбляють його за можливість досхочу поплавати в теплому та завжди спокійному Середземному морі, позасмагати на пляжах із золотавим пісочком. Варто зазначити, що пляжі цього курорту дуже екологічні, відмічені “блакитним прапором” Євросоюзу, відтак є зразком доглянутості та порядку. Ніссі – найвідоміший, найбагатолюдніший і найшумніший пляж. Спокійніші місця – Ланда, гавань Ліманакі і пляж Пантахоу. Цей курорт – гарне місце, що приваблює і дайверів, які досліджують скелі, печери, залишки кораблів.

Айя-Напа – центр розваг і веселощів. Його навіть порівнюють із всесвітньовідомою Ібіцою, оскільки вночі в численних клубах і барах вирує життя. Вдень можна гарно провести час у аквапарку чи лунапарку. Варто відвідати Народний музей.