У житті ми часто потрапляємо в різні скрутні ситуації, коли самотужки вирішити проблему не в наших силах. Тоді звертаємо наші очі і мольби до Бога. 

Зазвичай робимо це за посередництва святих, які прославилися вірністю Христові та Його Євангелію, благочестивим життям і благими ділами тут, на землі, та визнані Церквою святими. Тобто Церква потвердила, що вони перебувають у славі Творця.

Одним із найбільш шанованих серед християн є святий великомученик і цілитель Пантелеймон, пам’ять якого Східна Церква звершує 27 липня (9 серпня за новим стилем). До нього звертаються насамперед із молитвами про одужання, бо під час земного життя святий був лікарем і, за переданням, відкрив цілющі властивості валеріани та широко її застосовував на практиці.

Пантелеймон народився в місті Никомидії (сучасна Туреччина) в сім’ї багатого язичника Євсторгія і спершу мав ім’я Пантолеон (“в усьому лев”). Мати його Еввула була християнкою і намагалася виховати сина в християнській вірі, але померла, коли Пантелеймон ще був юнаком. Батько віддав сина в початкову язичницьку школу, закінчивши яку, той став навчатися мистецтва лікування у знаменитого в Никомидії лікаря Єфросина. Слава про лікарські здібності Пантолеона дійшла до імператора Максиміана (284 – 305 рр.), який захотів бачити його при своєму дворі.

На той час в Никомидії таємно проживали пресвітери Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ, які врятувалися після спалення християн в Никомидійській церкві у 303 році. Одного разу пресвітер Єрмолай покликав юнака до свого житла і розказав йому про християнську віру. Після цього Пантолеон щодня навідувався до нього та пізнавав віру своєї матері. 

Якось цілитель побачив на вулиці мертву дитину, яку вкусила отруйна змія (у інших переказах – єхидна) і була ще поруч. Він звернувся з молитвою до Ісуса Христа про воскрешення дитини та знищення тварини, постановивши собі  – якщо це станеться, він прийме християнство. Дитя ожило, а тварина лежала мертва…

Після цього чуда Пантолеон був охрещений святим Єрмолаєм з іменем Пантелеймон, що в перекладі означає “всемилостивий”. Коли батько Євсторгій побачив, як син іменем Ісуса Христа зцілив сліпого, то охрестився разом із прозрілим. Незабаром батько помер, а цілитель присвятив усе своє життя хворим та убогим. Безвідплатно лікував усіх, хто до нього звертався, зціляв їх іменем Ісуса Христа. Святий Пантелеймон відвідував у в’язницях християн і лікував їм рани. 

Дуже швидко слава про милостивого лікаря поширилася усім містом. Із заздрощів лікарі донесли імператору, що святий Пантелеймон лікує ув’язнених християн. Імператор Максиміан вмовляв святого спростувати ці доноси і принести жертву ідолам, але святий Пантелеймон на очах імператора зцілив розслабленого іменем Христа. Роздратований Максиміан стратив зціленого, який прославляв Христа, а Пантелеймона віддав на жорстокі муки. Та з усіх тортур великомученик виходив неушкодженим і сміливо викривав імператора.

Мощі святого Пантелеймона у Львові Аби помолитися святому перед його прославленими численними зціленнями мощами, не треба вирушати в далеку дорогу – невеличка часточка їх є у катедральному соборі святого Юра.  В 1999 році настоятель храму Успіння  Пресвятої Богородиці, що на вулиці Руській, отець Ігор Бурмило знайшов мощівник з металевою пластинкою, на якій грецькою було вигравірувано “Святий Пантелеймон”. Мощі досліджував хірург, і в 2002 році визначив, що це гомілки.

Тоді Пантелеймона кинули до диких звірів на арені. Але звірі лизали йому ноги і, штовхаючи один одного, старалися торкнутися руки святого. Глядачі вставали з місць і кричали: “Великий Бог християнський!” Роздратований Максиміан, що вважав усе це чарами, наказав воїнам стяти Пантелеймонові голову.

Коли святого мученика прив’язали до дерева, він став уголос молитися і своєю молитвою зворушив серця воїнів, що мали його скарати на смерть, та  так, що вони почали відмовлятися це робити. І лиш тоді, коли святий упімнув їх, що вони є під послухом, всі з плачем поцілували його, а один врешті-решт стяв йому голову. 

Бог прославив святого Пантелеймона тим, що тіло його залишилося нетлінним, а мощі мали силу лікувати різні хвороби. Сотні хворих біля його останків були в чудесний спосіб оздоровлені. Згодом мощі святого перенесли до Царгорода. Одна частина їх донині зберігається на горі Афон, а інша – у храмах всього християнського Сходу. Святий Пантелеймон прийняв мученицьку смерть 27 липня 305 року. 

Святого великомученика Пантелеймона здавна шанували на Русі. Князь Ізяслав (у хрещенні Пантелеймон) – син Мстислава Великого мав зображення святого на своєму шоломі. Завдяки заступництву Пантелеймона залишився живим у битві 1151 року.

Великомученика Пантелеймона Христова Церква почитає як покровителя воїнів та лікарів. На іконах його зображають юнаком у червоному вбранні зі скринькою в лівій та ложечкою в правій руці. У богослужіннях його споминають при освяченні води, в молитвах над хворими і під час уділення таїнства єлеопомазання.

В народній традиції великомученик Пантелеймон вважається ще й оборонцем людей від вогню. В день пам’яті святого селяни перед його іконою запалювали свічки, щоб у полі копи беріг від пожежі. А коли горіла якась споруда, то тричі навколо неї обносили ікону Пантелеймона, аби полум’я починало згасати, особливо якщо воно виникло від грому. В цей день люди, які лікувалися зіллям, збирали цілющі трави.