У нашому суспільстві жінка, ставши мамою, мусить звикати до нового життя – у замкненому просторі. І річ не в тім, що вона безправна, є і трирічна відпустка, і належна меддопомога… Але міський простір точно не для неї…

Юля стала мамою у 26. Її Юрчик народився здоровеньким і активним хлопчиком, зараз йому рочок. Вона працювала вихователькою у садочку, бігала на курси англійської, у фітнес-клуб, займалася дизайном інтер’єрів, адже мріє про власний будинок за містом. Одне слово, активна.

Проте з народженням дитини її життя замкнулося на тих місцях, куди може проїхати дитячий візочок. З цього приводу вона сама іронізує: мовляв, мамі в декретній відпустці нічого не потрібно, у неї не може бути ніяких більше інте­ресів – сиди вдома і виховуй дитину. Жінка залишається сама удома, оскільки молода сім’я мешкає окремо від батьків, а чоловік Юлі удень працює, тож супроводжувати дружину із синочком на прогулянках не може…

У Каті схожа ситуація. Вона мешкає в одній із “хрущовок”, ліфта немає, відтак по кілька разів на день їй доводиться зносити візочок з маленькою Софійкою вниз, адже залишати його біля під’їзду жінка боїться – можуть вкрасти. 

Вони, як і багато сучасних мам, звикли до активного життя, але нині простір їхнього пересування обмежений, адже з візочком у місті Лева навіть похід по підгузки – як тур з багатьма перешкодами.

“Пошта” прогулялася з однією з мам. Якщо за порогом квартири вдасться упіймати сусіда, який не дуже поспішає і за своїми клопотами помітить жінку з малям та допоможе їй влізти до ліфта, то можна вважати, що день вдався. Проте далі їзда Сиховом не в радість. У районі “Санта-Барбари” доводиться весь час бути пильною через високі бордюри, тож мама мусить тут маневрувати незгірше Шумахера.

Дивує інше – абсолютна “непомітність” материнських проблем для решти суспільства. Молоді люди можуть заклопотано застрибувати у автобуси, заткавши вуха навушниками або провадячи безкінечні світські бесіди по телефону. 

Застрягаємо з Юлею і візочком на кінцевій автобуса. Ніби й нарікати нема на що: Сиховом їздять низькопідлогові автобуси, і на кінцевій сісти завжди можна, проте 20-кілограмовий візочок втиснути у автобус непросто. Понад те, не завжди люди вступляться з місця, спеціально призначеного для візочка. Можна довго просити молодика в навушниках, щоби зайняв місце поруч. Його не переконує навіть спеціальна наліпка, що це місце для дитячих візочків. Юля каже, що нам ще дуже пощастило, бо її двоюрідна сестра мешкає на Володимира Великого, то там, окрім тролейбуса, нічим і не поїдеш, у звичайні автобуси нічого й потикатися. А на “Санті-Барбарі” “аж” кілька великих автобусів! 

Та й  від водіїв можна почути усяке. Про те, як її не дуже хотіли бачити в громадському транспорті, може оповісти чи не кожна львівська мама. Чомусь найчастіше тут вони персони нон грата. Погодьтесь, рішуча фраза “Виходьте! З візочком не можна!” не просто псує настрій мамам, а дискредитує тезу про те, що “Львів відкритий для світу”. Бо як можна бути відкритим для усього світу, будучи закритим для дітей?.. Проте на місце візочка може зайти ще кілька людей, відповідно збільшиться денний виторг.

“Буває, що самі пасажири, особливо жінки, роблять зауваження, мовляв, куди ти пхаєшся зі своїм візочком? Якщо ти в декреті – сиди вдома. Насправді я завжди заходжу в транспорт уже з певним внутрішнім напруженням. Людей, які допоможуть занести візок, у нашому місті небагато. І то переважно або молоді дівчата, або старенькі бабусі”, – каже Юля, мама маленького Юрчика, який попри смугу перешкод мирно заснув.

“Пошта” дослідила: насправді правил, які б забороняли їздити з візочками у громадському транспорті, не існує. Це підтверджують і правознавці. 

Пунктом 5.7 Правил перевезення пасажирів тролейбусами (трамваями), крім ручної поклажі, дозволяється безплатно перевозити дитячий візок. Що стосується Правил користування автобусним транспортом, то в разі відсутності багажного відділення багаж перевозиться в салоні автобуса (одна одиниця безоплатно, решта – за плату згідно з тарифом). При цьому багажем вважається вантаж, розміри якого не перевищують 100х50х30 сантиметрів, вагою від 10 до 40 кілограмів.

Цікаво, що багажем назвати дитячий візочок якось не дуже випадає, хіба з натяжкою. Навіть у літаках, де суворо лімітований багаж, габарити валіз, дитячі візочки перевозять безкоштовно і без будь-яких проблем.

Проте транспорт – не єдине випробування в турі з візочком. Аналогічні проблеми чекають у самому місті. Здається, мудро було б обходитися пішими прогулянками, щоб зберегти нерви. Але пройти пішки теж вдається далеко не всюди.

“Перед виходом з хати ретельно продумую і планую маршрут. Основний принцип –  щоб на шляху було щонайменше підземних переходів (пандуси майже в усіх просто непридатні, дуже стрімкі, а колії прокладені так, що колеса просто зіскакують), – ділиться досвідом Юля. – А бордюри – то взагалі “камені спотикання”. Як по високому спускати візочок? На пішохідних переходах навіть у центрі з’їзди  рідкість”. 

Ще кілька місяців тому мама, бігаючи з животиком, також не помічала цих “радостей” міських джунглів. Проте ці, здавалося б, непомітні перешкоди ще й порушують вимоги державних будівельних норм (ДБН). Адже нормативними документами чітко передбачені з’їзди, висота бордюрів. У нас регулярно ремонтують дороги і тротуари, відтак під час ремонтів місто повинно було б пристосовуватися і до дитячих візочків. 

Згідно з ДБН, в будинку повинен бути як мінімум один вхід, пристосований для маломобільних груп населення. Сходи мають дублювати пандуси, а за необхідності  інші засобами підйому. Зовнішні сходи і пандуси повинні мати поручні. Максимальна висота одного підйому (маршу) пандуса не має перевищувати 0,8 метра при нахилі не більш ніж 8%. Ширина пандуса при виключно однобічному русі повинна бути не менш ніж 1 метр. Висота бордюрів по краях пішохідних шляхів на ділянці рекомендується не більше 5 сантиметрів.

Як запевнив Олег Гримак, начальник відділу інженерних споруд, транспорту і геослужби міста, ці вимоги ДБН враховують при капітальних ремонтах цих доріг. “Під час капремонтів облаштовуємо понижені бордюри, як це було на вулиці Городоцькій. Але то непросте питання: Львів має давню забудову, не пристосовану для багатьох речей. Ці речі вдається робити краще, наприклад, на Сихові”, – запевняє він. 

Попередити про “пасажира”

В таксі щодо візочка треба домовлятися заздалегідь. “Пошта” обдзвонила міські служби таксі. Деякі оператори навіть запевняють, що окремих тарифів для візочків у них нема, єдиний клопіт – слід підібрати марку автівки, щоб у багажник помістився складений візочок. Одне слово, домовлятися про це треба одразу ж, роблячи замовлення. У багатьох автівках багажники зайняті газовими балонами, тож візочок туди просто не влізе. Благо, що доплату за такого “пасажира” не беруть, кажуть оператори львівських таксі. Куди звертатися, якщо ви вважаєте, що ваші з дитиною права порушують – якщо вас із дитячим візочком виганяють з громадського транспорту, можете скаржитися в міське управління транспорту, на гарячу лінію міста;  – якщо виникають труднощі із закладами громадського харчування, аптеками, супермаркетами і магазинами, можете звернутися до адміністрації закладу; – якщо потрібно облаштувати пандуси, кнопки виклику у вашому будинку, зверніться в ЖЕК, ОСББ та управління ЖКГ міста.

Незважаючи на будівельні вимоги, недоступними для мам із візочками залишаються більшість супермаркетів, кафе, банків, аптек, навіть дитячих магазинів. Пандуси є, але якісь дивні: пандус із бордюрчиком, пандус, що піднімається в… стінку. “Біля мене заїзди є тільки у великих супермаркетах, а багато торгових точок навіть вішають таблички, що забороняється заходити з візочком. Беру малого на руки, гаманець, пакет і так закуповуюсь, а візочок доводиться залишати на вулиці. Причому бігаю що три хвилини перевіряти, чи ніхто його не забрав”, – бідкається Юля.

На жаль, сьогодні якось змінити ситуацію не може навіть міське управління архітектури. Зі слів Олега Гримака, управління рекомендує забудовникам передбачити пандуси чи кнопки виклику, проте забудовники в один голос заявляють, що пандуси не виправдали себе, що вони дорогі... Мам із дітьми не чекають ні львівські торгові центри,  ні малі крамнички, ні ресторани, ні аптеки.

Очевидно, жінок із дітьми не вважають потенційними клієнтами. Але саме вони здійснюють покупки, оплачують комунальні рахунки і вирішують господарські, і не тільки, проблеми. Навіть з комерційної точки створіть умови для мам, щоб бодай можна було змінити підгузок і погодувати малюка – і тоді вони стануть вашими клієнтами! Мовчимо уже про те, що у нашому місті нема куди повести дитину в туалет… 

Здавалося б, ці звичайні побутові, прості речі, з яких складається життя молодих мам, насправді свідчать про рівень розвитку нашого суспільства. За результатами досліджень міжнародної організації Save the Children, Україна – на 74-ому місці серед сприятливих для материнства країн.

Українцям часто закидають те, що в управлінських структурах не вистачає жінок: мовляв, співвідношення чиновників-чоловіків і чиновників-жінок далеке від європейських стандартів. Напевно, якби у владних кабінетах було більше жінок, у мам із діточками було б менше негараздів. Звісно, можна чекати, доки міську інфра­структуру удосконалять чи­нов­никами-чоловіками, і всі проблеми відпадуть самі собою. Єдиний вихід – чекати, доки дитя “виросте” з візочка і ходитиме самостійно.