– Усіх вірних УГКЦ або інших Церков, які збираються укладати шлюби з греко-католиками, передподружні науки ми відвідувати зобов’язуємо. До речі, на навчання потрібно ходити обом молодятам, адже в шлюб вони вступають разом, а не поодинці. 

До церкви ми нікого не тягнемо, але коли людина хоче обвінчатися, потрібно дотримуватися порядку. Багато молодих людей думають, що передподружні науки – це просто так, на них можна не ходити. Найжорстокіше, що може статися – пару можемо не обвінчати, бо це вже показує несвідомість вибору й несерйозне ставлення людини до шлюбу. Не хочеш жити по-церковному – не йди до церкви. 

Церква “побіжить” до того, хто зробить бодай півкроку назустріч, але перед тим, хто постійно показує їй спину, двері зачинить. Просто ставити “пташку” не потрібно. І ще одне – якщо в людей є час вибирати собі весільний одяг, ресторан чи подорож, то вони мають знайти час і на науку. Коли вони не мають знань, у їхніх сім’ях виникають проблеми. У кращому випадку подружжя проживе достойне життя, яке закриється для них лише зовнішнім, земним, виміром. Але ми хочемо, щоб людина прожила життя з виходом на небесний. У гіршому випадку люди розлучаться через рік чи п’ять, і лише тому, що в них нема Божого “клею”, який би їх тримав.

Передподружні навчання тривають по-різному в різних храмах: від двох тижнів (щодня, крім суботи і неділі) до одного – двох місяців (одне – два заняття в тиждень). Усі уроки інформативні, стосуються і психологічної, і медичної, і моральної, і богословської, і літургійної, і канонічної сторін. Парам, які пройшли науки, видають довідку. Злісним прогульникам її ні за що не дадуть. Але таких небагато – зі ста пар трьом – п’яти у шлюбі таки відмовляємо.