Що насправді станеться зовсім скоро?

Поставимо перед собою найочевидніше запитання: чи призведуть потуги адміністрації США та керівників най­більших країн єврозони до стабілізації світової фінансової ситуації? Наша відповідь - ні. Понад те, вони мають призвести до протилежних результатів і ще більше загострити ситуацію на світовому економічному полі. Чому так має статися? Ми вкажемо читачам найпростіший шлях до правильної відповіді. Адже нинішня економічна еліта, випестувана на опусах Мілтона Фрідмана, навмисне заплутує ситуацію, аби якомога надовше розтягнути агонію сучасної економічної та політичної світобудови.

Погляньмо разом на такий цифровий ряд:

1. 70 трлн дол. - загально­світовий валовий продукт.

2. 14,4 трлн дол. - ВВП США, за прогнозами у 2008 році.

А. 3 трлн дол. - частка промислового виробництва та сільського господарства (реальний сектор) у ВВП США, що становить близько 18%.

Б. 11 трлн дол. (весь залишок ВВП США) становлять так звані послуги. Послуги також поділяються на певні категорії.

В. Не менше половини цих послуг в Америці становлять послуги фінансові. А якщо говорити відверто, то більше третини загального ВВП США утворюється в результаті бездумних і неконтрольованих споживчих позичок та спекуляцій на фондовому ринку.

Ситуація абсурдна й комічна. Уявіть собі на хвилинку, що більшість українців одночасно сіла б грати в карти на гроші й за результатами кожного ігрового дня стала би складати звіти до податкової адміністрації, вносячи у них виграші й програші, а міністерство статистики вносило б звіти про ці карточні ігри в офіційну економічну статистику. Уявіть собі також, що Національний банк, аби забезпечити гравців достатньою кількістю готівки, став би друкувати додаткову кількість гривень та роздавати їх усім охочим пограти в карти. Не можете уявити? А ось у США, на землі обітованій "вільного ринку", Федеральна резервна система друкує додаткові долари, аби десятки мільйонів американців могли пограти на біржі, подаючи це як найпрогресивнішу модель економічної організації суспільства.Проте що далі в ліс, то більше дров.

Г. Від 500 млрд до одного трлн дол. у структурі ВВП США (згідно з різними оцінками) становлять юридичні послуги. Уявіть собі, що американська держава навмисне провокує своїх громадян подавати до суду на своїх співвітчизників, безсоромно заявляючи всьому світові, що сутяжництво - це також видатна цивілізаційна перевага західного світу. Для порівняння: американці щорічно здирають за судовими позовами зі своїх братів та сестер стільки, скільки товарів та послуг може виробити вся укра­їнська економіка протягом п'яти років!

Отже, коли тверезо поглянути на американську економіку, яка нібито є головною рушійною силою економіки світової, то можна побачити, що найважливішою складовою частиною американської могутності є фінансові спекуляції та юридичні послуги.

Далі - цікавіше:

3. Сукупний борг США на сьогодні вже перевищує 100 трлн дол. Отже, вся їхня країна повинна працювати протягом семи років, аби просто виробити стільки товарів та послуг.

Але й це ще не все. У світі вільного ринку гроші, як відомо, дають лише під відсотки. Отже, коли ми візьмемо, наприклад, 4% річних, які американці мають сплачувати своїм кредиторам, то побачимо, що ця цифра перевищує 4 трлн дол. Про що це свідчить? Про те, що США вимушені працювати 110 днів щорічно тільки на опла­ту відсотків за реальним борговим зобов'язанням.

Тепер придивімось, з урахуванням відомих нам цифр, до так званих "антикризових заходів" уряду США, які нині мають назву "План Полсона".

Уряд США планує виділити на подолання кризи близько одного трильйона доларів. Цими грішми урядовці хочуть допомогти тим, хто не може сплатити відсотків за позиками, а також викупити в банків за номінальною вартістю всі деривативи (незабезпечені боргові розписки). Однак, постає запитання: чи можна за допомогою одного трильйона подолати боргову кризу вартістю у квадрильйон? Зрозуміло, що подолати кризу таким способом неможливо.

Чи розуміють цю просту річ керівники фінансового світу? Очевидно, що розуміють. Чому ж вони в такому разі чинять саме так? Відповідь проста. Як на мене, світова політична і фінансова верхівка не збирається долати кризу, чудово розуміючи, що подолати її неможливо. Вливання у світову економіку близько 5 трлн дол. (1,0 трлн дол. - США + 2,5 трлн євро - Євросоюз) робиться лише з метою останнього привласнення світових багатств напередодні величезного краху світової господарської системи та прийдешнього періоду світового хаосу. Ця сума на короткий час подовжить агонію світової фінансової системи, а потім має настати дефолт США. А це  призведе до краху всієї системи економіки "безперервного зростання". Потому в кожному разі розпочнеться затяжний економічний занепад, який може тривати не менше десяти років і повинен повернути людство в ті часи, коли економічна діяльність, перш за все, означала діяльність виробничу, а не фіктивне надання сумнівних послуг та здійснення спекуляцій.

Очевидно, США щосили опиратимуться такому сценарію. Імовірнішим видається такий сценарій: США підуть на розв'язання широкомасштабної війни, аби в підсумку перевести власний суверенний дефолт у загальносвітовий економічний колапс. Точками світової військової кризи можуть стати такі регіони:

1. Іран.

2. Ізраїль.

3. Афганістан - Середня Азія.

4. Курдистан.

5. Пакистан.

6. Тайвань.

7. Кавказ.

8. Венесуела.

9. Крим.

Українців особливо повинен турбувати сценарій україно-російської війни із перспективою її переростання у війну регіональну чи світову.

Роман Василишин,
керівник Фонду
соціально-політичних ініціатив "Дзеркало
тижня", №44 (723),
публікується
зі скороченнями