Це подружжя переїхало до міста Лева з Івано-Франківська - чоловіку за­пропонували тут місце пра­ці. Нині ж на роботі, у Львівській міській раді, його знають як суворого та вимогливого керівника. 

Дружина каже, що він добрий чоловік, хороший сім'янин та люблячий батько. Він же говорить про свою дружину, що це самодостатня, розумна та красива жінка. Кохання, велике взаємне розуміння та повага - все це про родину Синюток. 

Отож, цього разу "Пошті" про сімейні таємниці розповідає дружина першого заступника міського голови Львова Олега Синютки - Наталя.

- Щойно чоловіку запропонували роботу у Львові, він одразу запитав: "Ти поїдеш разом зі мною?" Моя ж відповідь для нього була головним чинником. Для нього дуже важливо, аби ми були разом! Можливо, сім'я для нього значно цінніша, ніж все інше. Адже кар'єру він вибудовував вже не перший рік. 

Наталя Синютка (фото: сімейний архів)

Звісно, я погодилася, підтримала його, бо кохаю Олега. Тоді сказала йому: "Давай поїдемо, дитині три місяці, я у декреті, мене нічого не тримає". Розуміла, що моя кар'єра, як мінімум, на рік зупинена, тому для мене це не буде якоюсь втратою, а для нього нова робота може стати цікавим досвідом. Радію, що так воно і є. Вдома залишила батьків, роботу.

- Я економіст. Перед декретом 9 років поспіль працювала у податковій інспекції м. Івано-Франківська від найнижчого щабля - державного  податкового інспектора до начальника управління. Опісля виконувала обов'язки заступника начальника ДПІ м. Івано-Фран­ківська.

- Із роботи! Ми познайомилися на роботі. Я працювала у ДПІ, а Олег Михайлович -  в мерії м. Івано-Франківська. Декілька разів, замість свого керівника, ходила до Олега Михайловича на наради. Ми років зо три спілкувалися щодо роботи... Одного разу в мене був прямий ефір на телебаченні на тему податків. Власне після цього ефіру зателефонував Олег, сказавши, що він не з усім, що я говорила, погоджується, і запропонував зустрі­тися. Зустрілися, випили кави. Хоча до того часу, повторюю, були знайомі три роки, але один одного не бачили...

- Не раз кажу: наскільки важка та виснажлива робота в податковій, але насправді маю бути вдячна тій податковій, а Олег - Івано-Франківській мерії, що ми познайомилися! (Сміється - "Пошта"). 

У якийсь момент  зрозуміли, що є щось більше, ніж робота, що нам обом цікаво і що ми знайшли один одного! Ми по-іншому подивилися один на одного. Виявили багато спільного. Скажімо, обоє любимо подорожувати та  відпочивати на морі. Наші смаки багато в чому подібні... Згодом романтично, красиво та по-особливому Олег запропонував одружитися і я погодилася. У шлюбну подорож поїхали в Арабські Емірати... 

Загалом я мріяла про такого чоловіка, але не думала, що такі ще є! Наприклад, під час поїздки до Відня вранці він мене потягнув у Галерею мистецтв. Мовляв, там такі прекрасні полотна! Перебуваючи у Берліні, відвідували собори та музеї. А в Лондоні він мене за­просив у Національну художню галерею...

- Звісно, бачу його менше, аніж хочу. Втім, свідома: у нього така робота. Тим паче, що у багатьох жінок чоловіки працюють за кордоном, інші - постійно у відрядженнях через бізнес. Отож, це стосується не лише дружин посадовців. Шлюб - це взагалі нелегка справа. Потрібно пристосовуватися, знаходити точки дотику, колись змовчати, колись - перетерпіти. З іншого боку, не маємо коли посваритися (Сміється - "Пошта").

- Напевне, я. Чоловік стриманіший та спокійніший.

- Коли ми з ним спілкувалися щодо роботи, то дійсно він завжди був таким. Проте за кавою зрозуміла, що він може бути цілком інший. Себто це дві сторони медалі. За характером він схожий на мого рідного брата.

- Насамперед, його доброта!

- Ні, він не підвищує тон.

- Не міняла б нічого. Я шукала такого чоловіка і знайшла! Кохання, велике взаєморозуміння та повага - це про нашу родину та наші стосунки. Треба не боятися мріяти - ми мріяли про таку сім'ю, ми йшли до того і Бог нас почув. Коли чоловік та жінка починають один одному дорікати, перевиховувати, вважаю, що втрачається сенс стосунків. Я ж полюбила його саме таким. Сприймаю його таким і зараз.

- Народження доньки!

- Ні. Він обіцяв, що готовий на все, окрім присутності під час пологів. Вважаю, що пологи - це суто жіноча справа. Це радше мода, коли чоловік іде на пологи.

- Вона народилася 7 серпня, а зараз нашій донечці 2,4 року. Довго обирали  їй ім'я, але згодом зупинилися на імені Ірина. До речі, колись мене мама хо­тіла назвати Іриною. Нашій доці вже подобається малювати. У свої 2,4 року також знає з 15 букв. Вона чемна, спокійна, врівноважена дівчинка, але вперта. Вона різна! 

А ще вона дуже полюбляє їздити на авто. Напевне, на це вплинуло те, що я здавала на права, будучи ва­гітною. А ще їй подобається комп'ютер та мобільні телефони. Коли їй виповнилося два рочки, ми запросили няню. Я таки хочу повернутися на роботу.

- Так, адже в інші дні він на роботі. Для доці тато у вихідні - це пріоритет! Бере речі і чимдуж біжить до нього, аби він її одягнув. Іринка його любить! Вони разом читають книжечки, вчать віршики. Адже за першою освітою наш тато є педагогом.

- Основні речі роблю я. Але й від допомоги не відмовляюся. Чоловіку подобається, як я готую, моя кухня. Принаймні дотепер.

- Досить рідко. Хоча я публічна жінка. Ходимо на концерти, в оперний театр.

- Хоча прасування чоловічих сорочок - це жіноча справа, але й він сам може це зробити. Напевне, зараз сорочки та краватки більше купую я. Все решта  - разом, адже необхідна примірка... 

Щоправда, Олега дуже важко витягнути у крамницю - шопінгу не терпить. Діє принцип: прийшов, побачив, підійшло - придбав. Головне правило Олега - все має бути чисте та випрасуване, мешти - ідеально начищені. Не шанує посадовців у брудних черевиках та вим'ятому одязі. Марка ж речей не важлива.

- Звісно! У вихідні у центральній частині Львова, у парках. Якщо в Івано-Франківську він не любив гуляти містом, то у Львові йому це до вподоби.

- Мені здається, що на хобі у нього бракує часу. Адже весь час забирає робота та сім'я... Ми обоє полюбляємо подорожувати!

- Хочемо, аби в нашій сім'ї було двоє дітей! Це так прекрасно! Й Іринці буде не нудно. Тепер вже розумієш: зовсім не важливо, дитина якої статі народжується - дівчинка чи хлопчик. Головне і найважливіше - аби малюк був здоровий!