Багато католиків цих улюблених при житті і прославлених після смерті понтифіків вважають святими. Пригадаймо, як, прощаючись із Папою Іваном Павлом ІІ, тисячі людей на площі Святого Петра скандували: “Святий негайно!” Завершивши беатифікаційний процес, Церква офіційно дозволила літургійно згадувати їх і просити їх заступництва в окремих єпархіях. Від завтра уся Католицька церква вшановуватиме їх як святих і відзначатиме на їхню честь День пам’яті. 

З цієї нагоди до Рима з усього світу зійдуться тисячі прочан, які хочуть бути разом  у цьому святому місті в момент проголошення такої очікуваної для них радості: мати ще двох настільки добрих і настільки близьких заступників на небі. Усього ж у Римі готуються прийняти до 7 мільйонів паломників. Від 130 до 150 кардиналів, 1 000 єпископів і 6 000 священиків будуть присутні на Канонізаційній Святій літургії у найближчу неділю, 27 квітня 2014, під час якої святими буде проголошено Івана Павла II і Івана XXIII, повідомив глава прес-служби Святого Престолу отець Федеріко Ломбарді.

Станом на четвер 97 країн підтвердили участь в урочистостях своїх офіційних делегацій, понад 40 – на найвищому рівні. Уже відомо, що буде там і прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк. До речі, сьогодні його удостоїли аудієнції Папи Франциска. У медіа цей день називають урочистістю чотирьох Пап, адже на проголошенні святими двох понтифіків очікують, що, окрім Папи Франциска, буде присутній і його попередник – Бенедикт ХVI. Проте на четверговій прес-конференції отець Федеріко Ломбарді не підтвердив його участі, однак запевнив, що всі йому будуть раді. 

За повідомленням “Католицького Оглядача”, Євхаристію на площі Святого Петра очолить Папа Франциск. Безпосередньо біля вівтаря разом з ним Святу літургію співслужитимуть кардинал Агостіно Валліні, Папський вікарій для Римської єпархії кардинал Станіслав Дзівіш, колишній особистий секретар Івана Павла II єпископ Франческо Бескі, пастир єпархії Бергамо, звідки походив Іван XXIII. Можливо, до них приєднається ще двоє інших кардиналів, але їх імен поки не відомо. Інші кардинали та єпископи, які служитимуть Святу літургію, будуть зліва від вівтаря. Трохи нижче буде сектор для священиків. Причастя для вірян уділятимуть 800 священиків.

На вівтарі під час канонізації будуть реліквії обох понтифіків: релікварій з кров'ю Івана Павла II та фрагментом шкіри Івана XXIII, узятим під час ексгумації перед беатифікацією у 2000 р. У ході проголошення Івана Павла II та Івана XXIII святими буде відкрито ті їхні портрети, які використовували під час беатифікації у 2000 р. Івана XXIII та Івана Павла II у 2011 р.

Попри багатство пропозицій здійснити в ці дні паломництво до Вічного Міста, насправді дуже невеличка частина охочих зможе побувати на урочистостях. Проте сучасні технічні засоби, зокрема радіо, телебачення й інтернет, дадуть змогу усім молитовно взяти участь в урочистостях. 

Зокрема, за повідомленням Католицького Медіа-Центру, телевізійні трансляції розпочнуться о 10.30. Їх здійснюватимуть Перший національний (коментар: Христина Стебельська, головний редактор НТКУ, та отець Олександр Дасік, священик РКЦ, докторант Папського університету святого Томи Аквінського) та 5 канал (коментар: сестра Рената Нуцковська, редактор Католицького Медіа-Центру, та отець Сергій Панченко ОМІ, редактор Телебачення Віковічного Слова). 

Також буде онлайн-транс­ляція на сайті Телеба­чення Віковічного Слова та інших інтернет-ресурсах.

Іван ХХІІІ, уроджений Анджело Джузеппе Ронкаллі, став першим у новому часі понтифіком неаристо­кратичного походження. Він був сином селянина з півночі Італії, народився неподалік Бергамо. 

Зважаючи на поваж­ний вік обрання (77 років), передбачалося, що його понти­фікат буде пе­рехідним, однак він став ключовим для новітньої істо­рії Церкви. Він скасував багато помпезних це­ремоній, наприклад, звичай цілувати хрест на взутті понтифіка, та заборонив у офі­цій­ній газеті Ватикану “Оссер­ваторе Романо” вживати що­до себе пишні метафори на кшталт “високодостойні уста”, але удостоївся найвищого титулу від своїх вірян – його називали Доб­рим Папою. 

Саме Іван ХХІІІ оголосив про скликання II Вати­канського Собору, щоб відповісти на виклики, які ставила сучасна епоха, закликав надати привілейоване місце милосердю і діалогу, зблизитися з іншими християнськими конфесіями. Він став першим понтифіком, який прийняв на аудієнції главу Англіканської церкви. Іван ХХІІІ часто зустрічався з вірними та відвідував парафії Вічного Міста. Він був першим Папою, який відвідав лікарню та зустрівся з ув'язненими у в'язниці. За час свого понтифікату він покидав Ватикан для зустрічі з вірними майже 150 разів.

Іван ХХІІІ змінив кількісний склад Колегії кардиналів із 70 до 87 та вперше призначив кардиналами темношкірого єпископа з Африки, а також єрархів з Японії та Філіппін. Він дозволив вірним відвідувати купол базиліки Святого Петра навіть у той час, коли сам прогулювався ватиканськими садами, любив заходити до ватиканських майстерень і розмовляти з простими робітниками. 

У багатьох споминах він постає як людина, наділена почуттям гумору. Зі спога­дів сучасників, він нерідко таємно покидав Ватикан, і коли його застерігали, що в нього погане здоров’я, він з усмішкою відповідав: “На вулицях Рима щодня вмирає багато бідолах. Не страшно, якщо серед них буде і Папа”. А на запитання “Скільки людей працює у Ватикані?”  відповів: “Приблизно половина”. 

Іван XXIII став першим Папою, який очолив літургію у візантійському обряді, став першим і єдиним Главою Церкви, який отримав премію Больцано за збереження миру, людства і братерства. Так суспільство відзначило його внесок у вирішення Карибської кризи. 

Іван XXIII був першим Папою, який почав вести прямий діалог з главою СРСР. Завдяки зусиллям Папи Івана ХХІІІ і тодішнього президента США Джона Кеннеді після 18 років ув’язнення в таборах ГУЛАГу 9 лютого 1964 року був звільнений Глава Української католицької церкви Патріарх Йосиф Сліпий.

Майже 27 років понтифікату Івана Павла ІІ позначені багатьма “вперше”. Насамперед треба згадати, що, крім того, що це був перший Папа-поляк, Папа-слов’янин, це також був перший Папа-неіталієць у сучасній історії. Цього Папу, якого в дитинстві кликали Каролем Войтилою в рідному Вадовіце, який пережив жах окупації двох тоталітарних систем і саме обрання якого Папою стало вироком комуністичній системі, ніколи не був байдужим до людського болю і страждання, завжди виголошував своє слово за оборону знедолених та задля втихомирення соціальних збурень і локальних конфліктів.

У ділянці екуме­нічного та міжрелігійного діа­­ло­гу відзначимо, що Папа Войтила був першим Папою, який увійшов до англіканської катедри у Кентербері, першим Папою, який відвідав протестантський храм, першим Папою, який з часів апостолів відвідав синагогу, та першим Папою, який ступив до мечеті. 

Варто згадати, що під час Великого Ювілею 2000-річчя Папа Іван Павло відслужив разом з кардиналами покаянне Євхаристійне богослужіння, під час якого попросив прощення за минулі та теперішні провини дітей Церкви. Ще одним важливим починанням у сфері діалогу та сприяння миру є Дні молитви за мир на батьківщині святого Франциска – в італійському місті Ассізі. 

За понтифікату він беатифікував 1 340 осіб, канонізував 483. Лише сама ця цифра більша, ніж сумарна кількість канонізацій його попередників. Серед них, наприклад, Жанна Беретта Молла, корінні жителі, зокрема Хуан Дієго та Катері Текавіта, харизматичний отець Піо, Мати Тереза й Іван ХХІІІ.

Папа Іван Павло ІІ провів реформу Римської курії, надавши їй ту форму, яку вона має сьогодні, та створив нові дикастерії. Він також був ініціатором деяких важливих всесвітніх днів, серед яких найчастіше згадують про Всесвітній день молоді,  хворого, богопосвяченого життя. 

Але найбільше його любили за чуйність, людяність, безпосередність, за щиру привітність і вміння для кожного знайти добре слово.

Стрічка “Іван ХХІІІ – Папа миру” режисера Джорджі Капітані, знята 2002 року, розповідає про Доброго Папу, дуже живо й емоційно зображує життя понтифіка, його щирий відгук на проблеми людей і суспільства. Окрім цього, тут йдеться і про визволення з радянських таборів Митрополита УГКЦ Йосифа Сліпого. 

Біографічна драма “Кароль. Лю­дина, яка стала Папою Римським” (“Karol, un uomo diventato Papa”) бу­ла знята в Італії у 2005 році режи­сером Джакомо Баттіато (у ролях: П. Адамчик, М. Бела, К. Дакен, Х. Шо­пов). Род­зинка фільму – музика Енніо Мор­ріконе. Вперше Кароль Войтила постає перед глядачем десятирічним хлопцем, і ми можемо побачити його дорогу до святості.

У 2006 вийшло продовження цієї стрічки під назвою  “Кароль. Папа Римський, який залишився людиною”. Фільм починається з інавгурації понтифікату Івана Павла II, яскраво й образно показує його діяльність і трагічні події…