Галина Коцаба, головний державний інспектор праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області:
– У випадку звільнення працівника з роботи йому повинні виплатити вихідну допомогу згідно зі ст. 44 Кодексу законів про працю (КЗпП). Проте це можливо тільки при звільненні на підставах, передбачених Кодексом законів про працю, а також колективним договором чи угодою.
Розмір вихідної допомоги залежить від причини звільнення і може становити:
– не менше середнього місячного заробітку;
– не менше двомісячного середнього заробітку;
– не менше тримісячного середнього заробітку.
До речі, трудовим або колективним договором може бути передбачена вихідна допомога й у більшому розмірі, аніж це встановлено ст. 44 КЗпП. Однак у випадках розірвання трудового договору (як укладеного на невизначений строк, так і строкового) на інших підставах вихідну допомогу не виплачують!
Вихідну допомогу в розмірі не меншому від середнього місячного заробітку виплачують:
– при припиненні трудового договору з працівником;
– при відмові працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством;
– при ліквідації, реорганізації, перепрофілюванні підприємства, скороченні штату;
– при виявленні невідповідності працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я;
– при відновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
У випадку призову або вступу на військову службу, скерування на альтернативну службу вихідна допомога становить не менше двомісячного середнього заробітку. А внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору – у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.