На Львівщині провели ярмарок вакансій для неповносправних

Напередодні Міжнародного дня неповносправних, який відзначають 3 грудня, Львів­ський обласний центр зайнятості проводить низку заходів під загальною назвою "Проблеми зайнятості працездатних людей з особливими потребами: очікування та шляхи їх реалізації". Чільне місце у списку приурочених заходів займає ярмарок вакансій для осіб з обмеженою працездатністю, який відбувся в четвер у Львівському міському центрі зайнятості.

Найсуттєвішою перепоною у працевлаштуванні неповносправного є передусім упере­джене ставлення до інвалідів. Роботодавці наперед відхрещуються від людини, коли чують слова "група" чи "обмежена працездатність". На думку Ярослава Кашуби, заступника голови Львівської ОДА, в Україні й досі існує стереотип, що такі люди не можуть повноцінно працювати, а між суспільством та інвалідами - ще велика прірва. На щастя, завдяки таким заходам, стіну подібних думок повільно руйнують. Цьогоріч це вже п'ятий ярмарок. Щорічно все більше неповносправних починають працювати перукарями, операторами, медсестрами, флористами і навіть займатися підприємницькою діяльністю, а цьогоріч  майже сто вакансій подали на ярмарок понад сорок підприємств.

"Ми повинні всіляко сприяти інтеграції таких людей у суспільство, - переконаний Михайло Хміль, директор Львів­ського обласного центру зайнятості. - І результат, як кажуть, не бариться: торік ми праце­влаштували 278 інвалідів, а цього року роботу вже отримали 385..."

Проте навіть таке зростання кількості працевлаштованих далеко не вирішує проблеми повністю. Сьогодні на Львів­щині близько 151 тисячі неповносправних, а це майже 6% населення області. І лише 17% дорослих людей з обмеженою працездатністю мають роботу. Тільки останні два роки держава почала звертати належну увагу на "особливих" людей. У центрах зайнятості їх скеровують на курси, на яких людина з інвалідністю, здобувши якийсь фах, може знайти і місце праці. Або ж, беручи участь у тренінгових програмах, які проводять центри зайнятості, вона має можливість оволодіти технікою пошуку роботи.

Уже сьогодні фахівці виділяють чотири основні причини слабкої системи працевлаштування неповносправних: відсутність забезпечення належних місць для роботи; психологічний бар'єр між роботодавцем та неповносправним працівником; низький освітній рівень таких осіб; недостатня медична допомога, адже часто неповносправні мають надію на одужання, але відсутнє медичне підґрунтя.

Проте перше місце таки належить психологічному чиннику, коли на підприємстві відмовляються ставати заручником людини, якій потрібні особливе місце, скорочений робочий день та менше навантаження. За словами Уляни Кудли, цьогорічної випускниці історичного факультету університету Франка, що має I гру­пу інвалідності, роботу знайти майже не можливо.

"Я часто проглядаю запропоновані вакансії в Інтернеті і розпитую людей, але поки що пошуки марні, - пояснює "Пошті" пані Уляна. - Коли передзвонюю в офіс, то вони наче й хочуть взяти людину на роботу, але коли чують про мою групу, то відразу кажуть "ні".  Тут великої ролі не грає зар­плата, для початку мене б влаштувала й мінімальна, а пізніше я працюватиму над собою для кар'єрного росту. Поки що хочеться просто потрапити в колектив..."

Нині в місті чимало установ пропонують робочі місця для неповносправних, але далеко не всі з них розуміють, що для цієї категорії працівників є межа навантаження, яку не можна перевищувати. За словами Григорія Дунаса, директора Львівського міжрегіонального центру професійної, соціально-трудової та медичної реабілітації інвалідів, торік ВАТ "Львівобленерго" зголосилося взяти на роботу неповносправного. Та незабаром працівник мусив звільнитися, оскільки установа постійно перезавантажувала його роботою, а потрібними умовами праці забезпечити не змогла.

"В Україні й досі не можуть окреслити план допомоги таким людям, і поки ми зволікаємо, ми втрачаємо золотий запас робочої сили, - пояснює пан Дунас. - Яскравий приклад Австрії, де вже давно немає високих порогів, які не можна перетнути на інвалідному візку, а пандуси до будинків, яких у нас катастрофічно бракує, - у них це стандарт. В Австрії щорічно ставлять мету - працевлаштувати 30% інвалідів, і план виконують. У нас ця планка значно вища, однак рівень працевлаштування - набагато нижчий".

За словами пана Дунаса, такі проблеми породжені викривленим баченням питання працевлаштування неповносправних, але завдяки ярмарку вакансій його вдається повільно, та все ж вирішувати.