Коханий, я на революцію!

В одних сім’ях і чоловіки, і дружини активно підтримують Майдан, а в інших тільки жінки живуть революцією. Психологи пояснюють, до чого це може призвести у родинних стосунках

фото: ar25.org
Український Майдан не має статі – тут і чоловіки, і жінки борються за майбутнє своєї держави. Відкладаючи усі хатні справи, представниці слабкої статі йдуть на барикади, аби допомагати чоловікам, готувати їм їжу, подавати медичну допомогу. 
Багато серед них і таких, що не бояться стати перед загонами спецпризначенців, взяти до рук важкі ломи та чистити від льоду бруківку не гірше за працівників комунальних служб. У студентки з Полтави, лікарки зі Львова, бізнес-леді з Тернополя чи учительки з Донецька мета одна – разом прийти до перемоги! На думку практикуючого психолога Наталії Маркевич, присутність жінки на будь-якій революції виправдана, навіть потрібна. 
“Чоловіки за своєю суттю добувачі. В жінок інше призначення – утримувати, адаптовувати і створювати більш еволюційний спосіб життя. Тобто чоловік – це революція, а жінка – еволюція, – пояснює психолог. – Зараз на революції потрібні і чоловіки, і жінки. Останні здатні висувати ідеї, зменшувати прояви агресії, не допускати протиправних дій. Незважаючи на революцію, саме жінкам під силу створити комфорт і привнести у нього трішки домашнього затишку. Подивіться, навіть ті ж канапки вони подають не так, як це робили б чоловіки! Я більш ніж переконана: якби на Майдані не було жінок, крові пролилося б набагато більше…”

Добре, якщо чоловік є однодумцем

Львівське подружжя Галина і Василь на київський Майдан їздять ось уже два місяці. Інколи тільки на вихідні, а інколи на тижні. Вона подає медичну допомогу, а він власною автівкою довозить з київських передмість необхідні речі  – одяг, ліки, дрова.
“Перший раз до Києва поїхала з чоловіком – стояли на Майдані і вигукували гасла. Коли ж чоловік збирався їхати до столиці вдруге, то брати мене вже не хотів, казав, аби сиділа вдома, бо там почалися сутички. Але я наполягла: я ж медик, а там, де багато людей, має бути й медперсонал”, – розповідає Галина Іванівна.
Жінка каже, що в Києві вони сплять чотири-п’ять годин на добу. Але Василь її завжди поряд. І це головне. “Не буду казати, що мені не страшно. Звісно, ситуація небезпечна, але ми всі під Богом ходимо. Знаю одне: без нас чоловіки не впораються. На революції чи на війні правильні дії жінок завжди дають кращий результат, аніж будь-яка зброя”, – впевнена львів’янка.
Якби на Майдані не було жінок, крові пролилося б набагато більше…
На думку сімейного психолога Олени Петрівни, на Майдані присутні жінки з різних областей, різних професій, різного віку та різного соціального статусу. Вони їдуть туди підтримати своїх чоловіків, братів, синів. “Попри заклики залишатись удома жінки все одно їдуть, бо розуміють, що вони потрібні. Добре, якщо чоловік є однодумцем”, – каже фахівець.
З її слів, коли чоловік бачить, що жінка не губиться в критичній ситуації і як медик, кухар чи психолог може реально допомогти, а якщо ще й цього дуже хоче – ставати на перешкоді їй не варто.

Жінка повинна визначитися, що для неї головніше – Майдан чи сім’я

Жінки, які не можуть поїхати на київський Майдан, часто підтримують тамтешнє протистояння на місцях. У гарячі точки Львова цілодобово носять домашню їжу, проводять агітаційну роботу, допомагають грішми. Доходить до того, що в окремих випадках часу на сім’ю і чоловіка просто не залишається. Як результат – виникають конфлікти.
Микола і Марина вже багато років у шлюбі. Він провадить бізнес, вона працює в торгівлі. Уже більш ніж два місяці в їхній сім’ї протиріччя – чоловік не розділяє поглядів дружини, яка буквально живе Майданом (удома безперестанку дивиться новини, аби нічого не пропустити, а поза домом у вільний від роботи час або й під час робочого дня ходить на блокування військових частин, розносить їжу в центрі Львова тощо).
“У Марини це вже як хвороба. Вона не може всидіти удома, готує їжу виключно для майданівців, у квартирі не прибирає, ще й усі гроші з хати виносить… До неї не можуть спокійно підійти ні чоловік, ні діти, – розповідає друг сім’ї Анатолій. – Понад те, вона почала принижувати чоловіка, дорікати йому за те, що він пасивний, безсердечний. Каже: “Подивися, як справж­ні чоловіки стоять на Майдані, як мужньо захищають державу, а ти сидиш удома й нічого не робиш!”
Хтозна, чи той мужній та відважний не почне її принижувати, щось у неї жбурляти, так як це робив донедавна на Майдані…
Звісно, чоловіки-герої завжди притягували, захоплювали жінок. Але, на думку психологів, якщо у сім’ї жінка починає звинувачувати чоловіка в пасивності щодо політичних подій, проблему варто шукати глибше. “Майдан тут ні до чого! Насправді він нічого нового не приносить у сімейні стосунки, а просто їх висвітлює, інколи загострює, – переконана психолог Олена Петрівна. – І якщо конфлікт вийшов на ідеологічний рівень, погасити його буде важко. Тобто якщо дружина не хоче бути з чоловіком, то почне шукати привід для розставання. У нашому випадку вона стала порівнювати його з іншими чоловіками. Однозначно, що конфлікт у цій родині існує вже давно, просто до цього часу не проявлявся”.
Як каже Наталія Маркевич, жінка повинна визначитися, що для неї голов­ніше – Майдан чи сім’я (чоловік). “Жінці варто пригадати ті позитивні моменти, коли вона виходила заміж за свого обранця, чим він її тоді зачепив, що у ньому було такого, що саме він став її чоловіком і що він зараз робить доброго для неї. А раптом сидить удома і бавить дітей, готує щоранку сніданок? – запитує психолог. –  Цілком можливо, що чоловік просто не вміє активно показувати, виявляти, виплескувати свої емоції. Зате здатен створити комфорт у домі, що, до речі, судячи з усього, задовольняло жінку до того часу. Тобто потрібно все реально оцінити, а не відразу ж руйнувати”.
На думку Наталії Маркевич, в сім’ї завжди є розподіл ролей: хтось активний, а хтось пасивний. Це сприяє міцності шлюбу, стосунки між подружжям тривають довгі роки. Але бувають випадки, коли в кризових ситуаціях надмірна активність дружини чи чоловіка  починає проявлятися сильніше. Таке доводиться спостерігати не лише під час революційних подій, а й під час провадження бізнесу. Наприклад, коли родина започатковує власну справу, то чоловік і жінка починають працювати разом, але завжди роль одного з подружжя є активнішою. 
Той, хто активніший, просувається чимраз далі, а той, хто пасивніший, хоча й виконує позитивну роль, стає тилом для тієї людини, яка активно виявляє свою життєву позицію. Сильніша людина має змогу повернутися додому і отримати “пігулку заспокоєння”. Але коли переходить до докорів, родина може розпастися.
“Не раджу надмірно захоплюватися малознайомими чоловіками. Жінка повинна зрозуміти, що про тих, кого вона ставить своєму чоловікові  як приклад, вона нічого не знає. Хтозна, чи той мужній та відважний не почне її принижувати, щось у неї жбурляти, так як це робив донедавна на Майдані…” – застерігає фахівець.
І якщо жінка усвідомити всього цього сама не може, допомогти їй у цьому повинен чоловік – усілякими способами намагатися донести до неї те, що революція рано чи пізно закінчиться і що їй доведеться повернутися в сім’ю.
 Жіноча сотня самооборони Майдану                            

фото: dyvys.info
У Києві створили жіночу сотню самооборони Майдану. Крім того, вже більш ніж місяць існує жіноча чата як підрозділ іншої сотні, де революціонерки несуть варту на барикадах разом із чоловіками. Вони працюють вдень і вночі. І хоча виступають за ненасильницький спротив, готові чинити опір, якщо у цьому виникне потреба, повідомляє Радіо Свобода.
Жінки на Майдані від першого дня. Причому їх участь не обмежується волонтерством на кухні. Тож говорити, що цю революцію роблять винятково чоловіки неправильно, переконує громадська активістка Олена Шевченко. Вона проводить майстер-клас самозахисту для жінок у фойє Українського дому. На тренуванні – близько десятка учасниць, проте глядачів набагато більше як серед жінок, так і серед чоловіків.
Зі слів координаторки спільноти Ніни Потарської, попри те що слово “сотня” асоціюється з військовим утворенням, її учасниці обирають мирний спротив і воліють зосередитися на освітніх заходах. “Були дівчата-спортсменки, є юристки, правозахисниці, просто жінки, які приходили на Майдан і не знайшли собі взагалі ніякого місця, тому що альтернатива одна – або кухня, або шолом на голову і на барикади”, – пояснює вона.
Жінки на барикадах – не новина. Вхід на Майдан з боку Лядських воріт охороняє жіноча чата – підрозділ шістнадцятої сотні. Зі слів чатової Катерини, до підрозділу входять близько сорока дівчат, які вдень охороняють хатину-штаб, роздають листівки і беруть участь у пікетах, а вночі стоять на варті на барикадах разом із чоловіками з цієї ж сотні. Чергують по дві-три, змінюючи одна одну що дві години.
На думку коменданта Майдану Андрія Парубія, жінки можуть і мають допомагати захищати Майдан. “Вони виконують свої функції: подають медичну допомогу, допомагають чим можуть добровольцям самооборони. Так,  у самообороні є дівчата. Але ці підрозділи ми ніколи не пошлемо на першу лінію фронту, на сутички! Вони знаходять інші способи допомогти самообороні захистити Майдан”, – каже він.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4152 / 1.63MB / SQL:{query_count}