У Франції вперше було винесено вирок у справі про расизм стосовно представника корінного білошкірого населення. Обвинувачений, викритий у нанесенні перехожому побоїв, що супроводжувалися расистськими образами, отримав чотири роки тюремного ув’язнення, причому расове підґрунтя стало в його справі обтяжуючою обставиною, зазначає ІТАР-ТАСС.

У місцях позбавлення волі засуджений перебуватиме як мінімум три роки. Ще один рік йому призначили умовно. На жорсткішу міру покарання судді пішли, взявши до уваги той факт, що потерпілому було висловлено образи на расовому ґрунті. Тут рішення суду виявилося навіть жорсткішим, ніж запит прокурора.

Інцидент, що став приводом для розгляду, стався у вересні 2010 року на станції паризької підземки, біля Північного вокзалу, околиці якого відомі несприятливою криміногенною обстановкою. Рано-вранці двоє молодих людей попросили в перехожого цигарку. За твердженнями жертви, почувши відмову, чоловіки почали його ображати, а згодом і бити, супроводжуючи свої дії вигуками “мерзенний білий”, “мерзенний французик”. У ході бійки потерпілому було нанесено кілька серйозних ран гострим предметом. Самі нападники зникли.

Перед судом постав лише один зі злочинців. Другого слідчі відшукати так і не змогли. За іронією долі, людина, що опинилася на лаві підсудних, сама належить до расової більшості. Чоловік носить споконвічно французьке ім’я Арно і, як сам стверджує, расистом аж ніяк не є. Те, що сталося, пояснює рефлексами, які виробилися в нього за час проживання пліч-о-пліч з іммігрантами в неблагополучних передмістях Парижа.

Пізніше обвинувачений заявив, що жодних образ він не вигукував, незважаючи на твердження потерпілого та свідчення очевидців. Усі расистські закиди, стверджує його захист, були з боку соратника чоловіка – молодика арабського походження, який досі переховується від слідства. “З цього суду роблять процес про расизм, а він таким не є”, – прокоментував судове рішення адвокат обвинуваченого Грегуар Етрійяр. За його словами, цей вирок він має намір оскаржити в касаційній інстанції.

Зазначимо, що ідеологія расизму та її різновиди (нацизм, фашизм) – реакційні ідеології, які виникли в Північній Європі у відповідь на індустріалізацію та колоніалізм у ХIX і ХХ ст. Фашизм – суміш реваншистських почуттів, поразок, штучно підтримуваного почуття неповноцінності та вищості, що випливає з помилкового тлумачення різниці між расами. Ця ідеологія відноситься до вірусних технологій інформаційної війни та використовувалась як приманка для масових тоталітарних рухів у Веймарській республіці 1918 – 1933 рр., що призвело до приходу до влади Гітлера та сприяло геополітичному перерозподілу світу впродовж 1914 – 1945 рр.

Сьогодні в деяких європейських країнах, наприклад, Німеччині, Великобританії, Норвегії, Данії, фашизм представлений у вигляді неонацистських і антиісламістських рухів. Наприкінці ХХ століття, зі зміною системи міжнародних відносин, яка послідувала за деколонізацією 1960-их і розпадом Радянського Союзу з початку 1990-их, до Європи линув потік іммігрантів і нелегалів з Азії, Африки та Латинської Америки. 

Міграційна політика Євросоюзу, будучи програмним продуктом соціал-демократів, викликала гострі внутрішні протиріччя. Не секрет, що імміграція прекрасно уживається з транснаціональною злочинністю. Крім того, інтеграція мігрантів у європейське суспільство – серйозна соціокультурна проблема.