Наступного тижня,  а саме 31 січня, у Львові відбудеться благодійний аукціон, на якому продаватимуть картини молоді, що виховується у Навчально-реабілітаційному центрі “Джерело”. 

Попередньо ці роботи виставляли в Мистецькій галереї Ґері Боумена на благодійній виставці “Від Різдва до Різдва”. Кошти, зібрані на аукціоні, використають на підтримку і розвиток програми арт-терапії центру “Джерело”.

“Проект пропонує особ­ливий погляд особливої молоді на зимовий період та різдвяні свята. Учасники виставки – молоді люди з особ­ливими потребами віком від 18 до 35 років. І оскільки багато хто з них має мовні порушення або ж узагалі не говорить, малюнок  для них – це спосіб невербального спілкування з навколишнім світом”, – пояснює керівник художньої студії, координатор напрямку соціального підприємництва Анна Рева.

Благодійний аукціон відбудеться на другому поверсі вже згаданої Мистецької галереї Ґері Боумена. Зустрічатиме гостей неповносправна молодь – автори робіт, які будуть виставлені на аукціоні. Загалом планують продати 21 картину. Всі охочі можуть відвідати аукціон і придбати особливу картину від особливої людини. 

фото: Навчально-реабілітаційний центр “Джерело”

Одним із напрямків роботи з неповносправною молоддю в НРЦ “Джерело” є відділення трудової реабілітації “Майстерні для молоді”. В ньому функціонує мистецька програма, що охоплює художню, театральну, літературну і музичну студії, а також заняття з арт-терапії.  

“Цією програмою пишаємося найбільше, адже за допомоги мистецтва даємо шанс молодим людям повірити в себе, в свої сили. Заняття проходять у окремих групах, кожен може обрати для себе той напрямок, який йому до душі. За весь час функціонування програми було багато різних напрямків, багато з них не прижилися. Нині маємо найширший спектр послуг, що дійсно цікаві нашим вихованцям і дають результати”, – говорить керівник відділу “Майстерні для молоді” Альона Давиденко. 

З її слів, усі мистецькі програми тісно пов’язані із соціально-побутовою адаптацією і в майбутньому можуть допомогти молодим людям знайти своє призначення в житті. “Не можна купити продукти, не маючи грошей. Для цього їх потрібно вміти заробити. Тому в нас функціонують різноманітні студії, на яких неповносправна молодь вчиться малювати, ліпити, робити різноманітні сувеніри, прикраси. Цю продукцію можна продати і таким чином заробити гроші”, – каже керівник відділу. 

Керівник театральної студії Анастасія Сімака розповіла “Пошті”, що заняття з мистецької програми обирає такі, які дають терапевтичний ефект і можуть стати в пригоді у повсякденному житті. “Наприклад, ми можемо поставити виставу, організувати благодійний показ і отримати за це кошти. Так само із сувенірною продукцією, картинами: їх можна виставити на аукціоні чи продати на ярмарку”, – запевняє вона. 

Та основним завданням під час занять із важконеповносправною молоддю є не виготовлення якоїсь продукції, не створення якоїсь картини, а здобуття певного досвіду. 

Окремим напрямком, на якому займаються молоді вихованці навчально-реабілітаційного центру, є студія арт-терапії. На початках її створення планували, що тут працюватимуть із важконеповносправними молодими людьми, які часто не можуть говорити, мають суттєві фізичні обмеження, постійно потребують допомоги асистента, тож не здатні брати участь у інших програмах, пропонованих “Майстернями молоді”. Та згодом до неї долучилися всі вихованці.

“Нині програма суттєво видозмінюється залежно від того, які можливості мають молоді люди. Окрім малювання, займаємося ліпленням із солоного тіста, розвиваючи таким чином тактильні відчуття. Навіть якщо молода людина не може самостійно втримати кусочок тіста, його тримає асистент, а вона тим часом ліпить фігурку. Розвиваємо й мовні можливості – читаємо скоромовки, обговорюємо прочитані твори, декламуємо вірші. Дуже люблять наші вихованці Ліну Костенко, читають свої поезії”, – розповідає керівник студії арт-терапії Ірина Бернацька. 

Саме заняття з арт-терапії збоку виглядає дуже спокійним, розслабленим. Як пояснює Ірина Бернацька, дуже часто перед початком роботи молода людина не знає, що малюватиме чи ліпитиме. Але, приходячи у кабінет, де панує спокій і затишок, починає поступово виливати на папір або втілювати у якомусь матеріалі для ліплення свої переживання, радощі, проб­леми, бажання. Ось так з’являються квіти, хмари, фігурки тварин, людей…

“Коли молода людина дивиться на  створений своїми руками малюнок, виріб, то усвідомлює свої переживання і ніби відпускає їх. Лише після цього може дати назву своїй роботі, сказати, що хотіла зобразити. Кожен може обрати певний засіб самовираження – олівець, пензлик, фломастер, навіть пальці. Все це робиться для того, аби задовольнити потреби молодої людини”, – пояснює керівник студії арт-терапії.

Ця жінка намагається створити щонайкращі умови своїм підопічним. Тут кожного чують, прислухаються до його думки, допомагають розслабитися, що дуже важливо, бо в такі моменти неповносправний почувається повноцінним, потрібним! 

Як уже було сказано, основна мета працівників мистецької програми – допомогти молодій людині повірити в себе, в свої сили. 

“Раніше наша молодь із особливими потребами чекала, аби їй допомогли. Вихованці сліпо виконували те, що їм казали, і навіть не намагалися хоч якось самореалізуватися. Одна дівчина на перших заняттях казала, аби я їй допомагала малювати. Та я відмовилася, тому що прийшла сама вчитися у них. Єдине, чим можу допомогти, це подати фарби, склянку з водою, підказати, як можна вдосконалити малюнок, але в жодному випадку не малюю його! Так поступово спонукала своїх вихованців  робити усе самостійно. Всі картини, представлені на аукціоні, створені неповносправними молодими людьми без жодної сторонньої допомоги”, – зауважує керівник художньої студії Анна Рева. 

Дуже часто таких людей недооцінюють. Маю на увазі батьків, які звикли до того, що повинні виконувати за них усю роботу – зварити, подати, забрати. Та й у суспільстві мало хто вірить, що неповносправні можуть щось зробити краще за інших, здорових. І все це призводить до того, що люди з особливими потребами втрачають віру в себе, не впевнені, що зможуть самотужки щось виконати і взагалі бути корисними. 

“Іноді неповносправна молодь не знає своїх можливостей. Але досить поставити її у якесь безвихідне становище, як одразу ж звідкілясь сили беруться, бажання. Це величезний терапевтичний момент, який підвищує самооцінку людини”, – каже Анна Рева. 

Результати такої роботи не забарилися. Вихованка художньої студії Катя Кошут вже продала одну картину, створену на своєму полотні, своїми фарбами у вільний від занять час. Інша вихованка, Оля Драган, готує персональну виставку картин. Поезії Анни Зв’язок здобули друге місце і приз глядацьких симпатій на літературному конкурсі в Польщі. Крім того, вихованці літературної студії перекладають казки народів світу, які ще не перекладені українською. А учасники художньої студії ілюструють їх.

Тож, як бачимо, все ж таки варто допомогти неповносправним молодим людям повірити в себе навіть тим же благодійним аукціоном.