Рішення року
Про своє рішення піти у відставку Папа Римський Бенедикт XVI повідомив 11 лютого на консисторії колегії кардиналів, скликаній для розгляду справи трьох блаженних. У заяві з цього приводу він зазначив, що через похилий вік вже не має достатньо сили для належного здійснення Петрового служіння. “Щоб керувати човном святого Петра та звіщати Євангеліє, необхідна також сила як тіла, так і духу – сила, якої останніми місяцями у мене настільки поменшало, що мушу визнати свою нездатність добре звершувати доручене мені служіння” , – зазначив понтифік. Бенедикт XVI залишив престол 28 лютого 2013 року о 20.00, за два місяці до свого 86-річчя. Його понтифікат тривав майже 8 років. Він був 265-м Папою Римським.
Ювілей року
Його називають моральним авторитетом і ті, для кого він був главою церкви, і ті, хто ніколи не належав до його пастви. До його слова дослухаються як можновладні і грошовиті, так і ті, хто важкою щоденною працею заробляє на хліб насущний. Він говорить про те, про що інші воліли б мовчати. Будучи предстоятелем найбільшої зі східних католицьких церков, він залишився простим у спілкуванні та побуті. Доживши до поважних років, зберіг дитячу щирість і безпосередність. Через важку недугу втратив зір та вміє бачити серцем і промовляти до сердець мільйонів. Він є прикладом життя з Богом, а отже, життя у Вірі, Надії та Любові. 26 лютого Блаженніший владика Любомир Гузар відсвяткував своє 80-річчя.
Вибір року
Цей рік увійде в історію обранням 266 Папи Римського – Франциска. Ним став 76-річний Хорхе Маріо Берґольйо, що досі був архиєпископом Буенос-Айреса, що в Аргентині. Ввечері 13 березня, у другий день Конклаву, світ отримав звістку – “Маємо Папу!”. “Добрий вечір!” – це були перші слова, з якими звернувся новообраний Папа Франциск. Так просто, по-дружньому, по-домашньому… А тоді попросив про молитву за нього… У тиші… Попросив молитися за нього. І так само по-дружньому попрощався: “На добраніч!”.
Його інавгурація відбулась 19 березня. Перші місяці його понтифікату засвідчили: він справді простий, відкритий, готовий до рішучих кроків назустріч.
Проща року
Відкриваючи 17 серпня Всецерковну прощу УГКЦ до Патріаршого собору у Києві з нагоди його освячення, 1025-річчя хрещення України-Русі та Року віри, Патріарх Святослав Шевчук під час молебню на Володимирській гірці наголосив, що саме у водах Дніпра під час хрещення з розрізнених племен ми стали єдиним народом. Тому на цю прощу зійшлося стільки людей, аби при джерелі нашої віри знову бути разом.Всього у прощі взяти участь прибуло понад 700 священнослужителів та понад 20 тисяч вірян. Собор Воскресіння Христового – відтепер головний храм УГКЦ. Він став четвертим храмом УГКЦ у столиці. Він вміщає 3000 вірних. Його висота – 50 метрів. Разом із адміністративною будівлею Собор утворює Патріарший центр УГКЦ площею 1,72 га.
Святкування року
На державному і міждержавному рівні цьогоріч відсвяткували 1025-ліття хрещення Русі. Урочистості з цієї нагоди розпочалися в Москві, а звідти вже “переїхали” до Києва, а тоді продовжилися у Мінську. Очолив святкування патріарх Московський Кіріл. З цієї нагоди в Україні побувала одна із реліквій християн – хрест, на якому зазнав мученицької смерті апостол Андрій. Експерти неодноразово наголошували, що захід став не стільки молитовним, скільки був пропагандою ідеї “руського мира” .
У цих урочистостях взяли участь делегації 15 православних церков, однак усі українські церкви святкували цю дату порізно і УПЦ КП, УГКЦ, УАПЦ та інші були присутні лише на офіційних державних заходах.
Молитва року
У ніч на 30 листопада, коли “Беркут” розганяв Євромайдан, беззахисні студенти знайшли прихисток у Святомихайлівському Золотоверхому монастирі. У ніч на 11 грудня, під час штурму майдану Незалежності, дзвони цього монастиря били на сполох. Цей тривожний передзвін прокотився всією Україною.Ще в перші дні до вірян звернулися предстоятелі українських церков, закликаючи до миру, до ненасильницького розв’язання суспільної кризи. Молитовна варта вже триває більше місяця. Люди моляться на майданах, у храмах, у своїх домівках, а головне у своєму серці за тих, хто стоїть на площах країни, хто служить волонтерами, за Божу ласку для своєї України.
Серед протестувальників чимало священиків. Вони не тільки служать літургії, сповідають, моляться та провадять молитву, а також будують барикади, їх захищають, стають поміж протестувальниками та силовиками. Вони стають і дають свідчення як Церква присутня серед людей, які шукають Правди і Справедливості.
фото: iPress.ua, yimg.com, trust.ua, reuters, panoramio.com, wikimapia.org
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
