Ще від початків християнства маємо традицію щиро вшановувати Пресвяту Богородицю, до неї звертаємося за допомогою, її маємо за приклад довіри до Бога, її вшановуємо як нашу небесну матір, якій на Голгофі поручив нас в особі апостола Івана, сам Ісус Христос.

Серед інших свят, які актуалізують нам події її життя,  маємо празник, який в особливий спосіб наголошує на її чистоті, – празник Зачаття Богородиці праведною Анною, який Східна Церква святкує 22 грудня (9 грудня за юліанським календарем). Розповіді про цю подію, як і про більшість подій із життя Богородиці, немає у Святому Письмі. Довідуємося про них із церковного передання. 

За переданням, святий праведний Йоаким був нащадком царя Давида. Він одружився з молодшою дочкою священика Маттана з Вифлеєму – Анною. Подружжя жило в Назареті Галилейському, віддаючи щорічно дві третини своїх доходів на Єрусалимський храм і бідних. Бездітність тоді вважалася Божим покаранням, а бездітні пари піддавалися презирству і глузуванням. Але Йоаким і Анна ніколи не нарікали на Бога, а тільки гаряче йому  молилися, смиренно сподіваючись на його ласку. 

Одного разу, під час великого свята, священик храму відмовився прийняти жертву Йоакима, бо вважав, що бездітний чоловік негідний приносити жертву Богу. Йоаким з горя вирішив не повертатися додому і пішов у пустелю. Він провів там сорок днів у суворому пості й молитві. Анна, дізнавшись, якого приниження зазнав її чоловік, вдома зі сльозами стала молитися Богові й просити його про дарування дитини, обіцяючи принести її в дар йому. 

Молитва святого подружжя була вислухана і Бог послав ангела, який сповістив Анні, що у неї народиться дочка на ім’я Марія, через яку благословляться всі народи. Це здійснилося в Єрусалимі, де й народилася Пресвята Богородиця. Згідно обітниці батьки віддали її у храм, де вона виховувалася до повноліття. 

Незабаром після цього вісімдесятирічний старець Йоаким помер. Свята Анна пережила його на два роки і померла у віці сімдесяти дев’яти років. Церква іменує Йоакима і Анну богоотцями, бо вони були предками Ісуса Христа по плоті. Перша згадка про це свято датується ще V століттям, у IX столітті його вже відзначали у всій  візантійській імперії, сьогодні воно є у всіх Східних Церквах. Зі Сходу це свято прийшло на Захід і значно еволюціонувало. 

На Сході та Заході празник має різні традиції святкування: Схід головну увагу приділяє самому чудесному факту зачаття від старих і неплідних батьків, а Захід наголошує радше на тому, що Пречиста Діва Марія від першої хвилини свого зачаття була вільною від первородного гріха. Папа Пій IX (1846–1878) своєю буллою від 8 грудня 1854 року проголосив непорочне зачаття догмою віри. Свято, за традиціями західної Церкви, припадає на 8 грудня. 

Східні Православні Церкви не приймають догмату про непорочне зачаття. Українська греко-католицька церква, після проголошення догми про непорочне зачаття, празник Зачаття Богородиці святою Анною почала називати Непорочним зачаттям Пресвятої Богородиці. Львівський синод (1891) між Богородичними празниками подає празник Непорочного зачаття і наказує святкувати його на спосіб великих Богородичних празників з одним днем перед- і сьома днями попразденства. Римська реформа наших літургійних книг повернула первісну назву празника “Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю”. 

В УГКЦ наголошують, що сам спосіб почитання пресвятої Богородиці на Сході ніколи не ставив під сумнів її чистоту та непорочність. Тому немає розбіжності у трактуванні чеснот і природи Пресвятої Богородиці між християнами Сходу і Заходу, а проголошена догма лише потвердила, те, що вважалося  здавна на Сході незаперечним, про що свідчать давні церковні піснепіви.

У наші дні це свято, як і Благовіщення Богородиці та Зачаття святого Івана Предтечі, набуває нової актуальності. Адже через ці свята Церква наголошує нам на цінності та гідності людського життя вже від самого моменту зачаття, на тому, що кожне життя є в руках Божих. Інколи він дарує його тоді, коли за людськими, природними законами це видається неможливим. 

Це свято запрошує нас застановитися, чи уміємо ми сьогодні так вірити і чекати, чи вміємо сказати у відповідь: “Хай буде по слову Твоєму!”, чи готові від першої миті захищати це життя.

Також у цей день вшановуємо пам’ять святих богоотців Йоакима і Анни. До речі, саме ім’я Анна у різних національних варіаціях вважаться найбільш поширеним на планеті, а означає воно “він був милостивий, виявляв ласку”.