Марек Зубер, президент компанії фінансових радників "Дуксус партнерс", про кризу, секрети пана Ковальського та соціалізм у США

Доки українські політики та можновладці лякають народ глобальною фінансовою кризою, в багатьох розвинених країнах економіка та банківська сфера потроху входять у нор­мальне русло. Не робить паніки й відомий у Польщі фінансовий аналітик, коли­ш­ній радник польського пре­м'єр-міністра з економічних питань Марек Зубер.

- У Польщі жодної кризи немає? В Україні говорять про майже катастрофу...

-  Напевне, немає кризи у тому сенсі, що немає провалу економіки, не відчуваємо рецесії. Господарка розвивається, але всі розуміють, що най­ближчими місяцями буде важче. Сповільниться розвиток, який останніми роками подекуди перевищував 7 відсотків приросту економіки. Ми не мали значної інфляції, драматично ціни не підвищувалися. Трохи вже звикли до успіху, але витримаємо і сповільнення розвитку. Ми розуміємо, що світова криза дійде і до Польщі. Це відчуватиметься у тому, що важче буде продавати польські товари за кордон, так само, як і в Україні. Друга проблема - важче буде брати кредити пересічному полякові - такому собі Ковальському - так само, як і польським підприємствам. Але якщо недоступніший кредит, то менше купуємо, не фінансуємо розвитку. Але схоже на те, що рецесії у Польщі не буде.

- Пан Ковальський, певне, має якісь секрети виживання. Увесь світ тремтить, а пересічні поляки за звичкою по кнайпах...

-  Передусім, секрет у дуже консервативній банківській системі. Ми неохоче відкривали свої банки для іноземних грошей. Через це дехто у Єв­ропі називав нас навіть відсталими і закостенілими. Але, як виявилося, це не була закостенілість, тільки обережність перед ризикованими операціями. Польські банки уникали інвестицій туди, де можна було багато втратити. Навіть, якщо і вкладалися гроші, то мізерні. Щоправда, польські банки вільніше поводилися із кредитами, але, на щастя, їх виявилося не так багато. У Польщі немає банку, якому би загрожувало банкрутство, немає банку, який ризикує бути викинутим із ринку через фінансові проб­леми. Маємо стабільну систему і прискіпливий контроль через комісію фінансового нагляду, фахово працює Національний банк Польщі. Може, трохи нескромно, але стежкою, яку ми протоптали, мусить піти світ. Усюди будуть створюватися структури, які обмежуватимуть і коригуватимуть від імені держави банківську діяльність.

- Ця стежка через майбутнє може привести до минулого. Хіба у Польщі зовсім забули кінець 1980-х? Так може дійти і до націоналізації...

- Багато хто в світі - економісти, аналітики, інвестори - сміються, що сьогодні маємо у США соціалізм. Та навіть комунізм у певному сенсі. Держава мусить скуповувати, вкладати мільярди доларів для порятунку приватних фірм. Польщі це не загрожує. У нас немає такої ситуації, щоб якийсь банк потребував реінвестицій, бо інакше не виживе. Маємо багато банків, які під іноземним контролем, але тут вони працюють за польським законодавством і на цих теренах є здоровими. Найбільше, що нам загрожує, - частина таких банків змінить власників. Нічого страшного тут немає. Ми не мусимо видавати великі гроші для порятунку банків. Однак і поляків злякала світова криза, тому уряд вирішив збільшити гарантії вкладів. Але це, радше, психологічний крок.

Раніше держава гарантувала вклад до 22 тисяч євро, тепер ця сума зросла до 50 тисяч. Але нічого нового творити не будемо - не буде стабілізаційного фонду, бо немає у ньому потреби. Додаткову річ, яку ми зробили, це створення Національним банком Польщі такого собі пакту довіри між комерційними банками, які позичають і перепозичають гроші. Для того, аби зміцнити довіру до банків, яка похитнулася. Не приховуємо, що така криза довіри зачепила і нас, але, на щастя, значно меншою мірою.

- Чи факт життя в Європейському Союзі якось амортизував вплив кризи?

-  З упевненістю можу сказати, що членство у Євросоюзі сприяло зменшенню нервовості на польському ринку. Хоч саме Євросоюз боляче переживає кризу. Подивіться на Угорщину, яка фактично на порозі банкрутства. Там - фінансова криза, яку спровокував вивіз іноземного капіталу і драматичний обвал вартості форінта і державних облігацій. Нас теж це зачепило - ми в одному кошику з угорцями. Однак у нас краща економічна база. Угорщина теж у Євросоюзі, а якби була поза його межами , їй би не вдалося уникнути долі Ісландії. Поза тим, сусіди уникли банкрутства, позичили грошей, взяли кредитів у партнерів з Євросоюзу і отримали шанс на стабілізацію ситуації. 

- Може, Польщу рятує менша інтеграція в Євросоюз?

- Та ні. Якщо йдеться про торгівельні відносини, вони неймовірно зросли, а 2006 - 2007 роки стали рекордними за європейськими інвестиціями до Польщі. Тільки ці інвестиції - не для фабрик, котрі виробляють упаковку для прального порошку,  який купують поль­ські домогосподарки. Ці гроші для ультрамодерних заводів, які працюють на Європу і цілий світ. Це телевізори, комп'ютери, автомобілі. Понад 50% польського експорту - це якісь машини. Якби ми ще були у єврозоні, то ми б взагалі не відчували проблем. Дивіться, у Словаччині не було девальвації крони, бо вже з 1 січня її замінить загальноєвропейська валюта.

- У Франції ваш прем'єр-міністр Дональд Туск заявив про дочасний перехід Польщі на євро. Чи підтримують його поляки?

- Це б ще більше поліпшило нашу економіку і стабілізувало ситуацію. Але в Польщі немає згоди щодо термінів упровадження євро. Дуже важко буде Польщі прийняти цю валюту навіть до запланованого терміну - 2012 року. Це вимагає змін до конституції, значить, потрібні дві третини голосів у польському парламенті. Стільки голосів партія громадянської платформи Туска наразі не має.