– Я би хотів, щоб ситуацією не спекулювали. Чиста, відкрита, вимоглива форма добитися демократичних позицій в країні. Це важно! Не є стимулом завалити владу, шкодити їй, а є пряма мотивація – добитися демократичних принципів у державі. До тих принципів треба йти з чистими руками! Це взаємний заклик як до влади, так і до мітингувальників. 

Як втримати людей від непоправного? – Чітко окреслити позицію, щоби всі учасники, котрі йдуть на мітинг, були заряджені цими вимогами, які ставить весь народ України, спраглий демократичних оновлень нашого життя. Це є така інформативна дія організаторів Майдану і тих небайдужих до майбутнього життя України, щоб ми всі могли поставити собі чітке завдання – домогтися прав і свобод для кожного українця, щоби ніхто не був покривджений ні матеріально, ні морально. До цього маємо йти – як влада, так і народ, який себе заявляє небайдужим до цих останніх подій.

В першій мірі це інформативна політика, яка повинна бути чітко виписана і зрозуміла для всіх, хто вирішив робити крок протесту. Перше – це інформація. Друге – це духовна сила, щоби люди могли повірити. А коли є віра, то дії народу повинні супроводжуватися молитвою і глибокою вірою в Бога та його поміч. Коли ми говоримо про поміч Божу, то не можемо застосовувати злих дій, адже Бог допомагає нам у доброму. 

Тому всі наші кроки мають бути виправданими, спрямовані до добра, всі дії мають бути взаємно зрозумілі, доступні, бажані й консолідовані. Церква закликає нас, щоб ми усі  могли молитися про цю справу, яка нас об’єднує. І це вже не буде сила, обмежена нашими фізичними діями, а сила, окрилена благословенням і поміччю Божою. 

– Сьогодні, в ці неспокійні дні, Церква говорить словами Святого Письма: «Усяке царство, що розділилося в собі, спустошиться; і всяке місто чи дім, що розділився в собі, не встоїть». 

Тому з 1 грудня з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира в усіх храмах нашої Церкви за божественною літургією встановлено виголошувати особливі молитви «про примноження любові та викорінення усякої ненависті і злоби». Ми демократична держава, і тому кожен, звісно, має право висловити свою позицію, закликати до полеміки чи дебатів. Але Церква нагадує, що будь-які процеси повинні покриватися любов’ю, порозумінням і повагою до інших. 

Місце священиків не на мітингах чи барикадах, а в храмах, куди закликаємо всіх для молитви, щоби Господь сам вказав нам правильний шлях подолання загострень. Господь і сьогодні до нас звертається словами Євангелія: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою». Саме шлях любові для всіх без винятку зможе розв’язати труднощі і запобігти насилля й терор.

– Для того, щоби втримати людей від різних провокацій, протестні дії повинні бути якнайпрозорішими. Ця влада чекає власне агресії, оскільки їй вже ніхто не вірить і не довіряє, її аргументи вичерпані. Тому єдиний вихід –”закручування гайок”. Назад дороги нема. Неможливо відмотати плівку на кілька тижнів назад і жити як нічого не було. Опозиція повинна чітко говорити, де вона діє, відмежовуватись від провокацій. Необхідно, щоб усі люди чітко знали, що роблять у цей момент, а не вештались без діла районами Києва.

Не знаємо, наскільки Янукович полюбив владу, але, найімовірніше, в цій любові втратив голову. В нього два виходи – тиранія і якась форма гарно вийти з гри. Думаю, це зараз для нього питання номер один. Але для того, щоб бути тираном, треба мати міцний фундамент, чого він не має. Хіба буде надіятись на Володимира Путіна… Але то вже не він буде диктатором в такому випадку. Щоби не втратити шансів змінити країну, треба перш за все позбутись байдужості. Люди прокинулись, і власне це є шансом щось змінити. Треба дотиснути до кінця, але робити це мирно. Мирні акції роззброюють цю владу. Їй руки сверблять, і це вже наробило владі купу проблем. 

Має відбутись «перезавантаження» країни – новий президент і новий парламент. Я вірю, що зараз серед еліт різних таборів є досить людей, які хочуть нормальної, чесної держави, хочуть позбутись цієї кримінальної влади. Всім хочеться жити унормованим життям, а не як на пороховій бочці. 

– Наша свята Українська автокефальна православна церква категорично засуджує прояви будь-якого насильства, тим більше того, що спрямоване на мирне, невинне та беззахисне населення. Ми закликаємо обидві сторони конфлікту сісти за стіл переговорів і вияснити всі болючі питання, не допускаючи жодних силових методів.

Безперечно, УАПЦ вимагає від чинної влади знайти та притягнути до відповідальності винних у кривавому побоїщі, що сталося з п’ятниці на суботу на майдані Незалежності, як самих виконавців, так і тих, хто давав команду. Українці мають бути цілковито впевнені у тому, що в майбутньому такого з ними більше ніколи не трапиться. А для цього ми повинні поіменно знати тих нелюдів, що живуть серед нас. Не варто надто  виправдовувати їх,  кажучи, що це всього лиш їхня робота. Якщо людина тільки за одну зарплату здатна на таке звірство, то на що вона буде здатна, коли їй запропонують подвійну суму?! Краще про це подумати заздалегідь і перестрахуватись. 

Очевидно, перемоги у війнах здобуваються не в битвах, а за столами переговорів. У нас війни, слава Богу, ще немає, але якщо люди поводитимуться не так як треба – вона обов’язково буде. Перемогти неприятеля без крові – дуже велика мудрість. Церква завжди залишалась з народом, бо вона і є народ. Тому, перш ніж починати якусь добру справу, ми закликаємо людей помолитись до Бога, попросити для всіх небесної допомоги. Я чимало чув докорів, навіть на свою адресу, що священикам не місце в політиці. Але це не бажання знайти себе в політиці. Це бажання пастиря розділити долю своєї пастви в повній мірі.  

Загальнонаціональна молитва перед цілком непевним майбутнім є чудовим продовженням вдало розпочатої учора справи. Бо лише той, хто з Богом, може перемогти, бо сила Божа в немочі являється. Єдина порада від Церкви на сьогодні – не бути байдужим. Мовчанкою зраджується і Бог, і Церква, і Україна. Нічого відсиджуватися перед телевізором, коли вирішується майбутнє наших дітей та онуків! Залежно від того, скільки нас буде, змінюватиметься й інтонація тих, хто вестиме з нами переговори. 

Все залежатиме від того, як довго люди будуть готові триматись і наскільки кардинально будуть налаштовані уже через кілька днів. Не треба забувати, що Помаранчева революція ввійшла у історію й тим, що минула без крові. «Чорна п’ятниця» з невинної крові лише розпочалась. Тому жоден з імовірних варіантів виключати не можна. В будь-якому випадку Церква нагадує усім людям доброї волі про те, що злом перемогти зло неможливо. Лиш добро і любов можуть перемогти диявола, від якого вони сильніші. Не біймося  виявляти свої громадянські права і як жителі цивілізованої держави в центрі Європи сміливо заявляймо про них, поки є можливість. В іншому випадку ризикуємо втратити усе, а злочинна влада більше ніколи нам цього не простить. Наша власна «Європа» не може початися з байдужості. Зате саме в байдужості можна буде знайти її кінець.

Ми закликаємо духовенство і мирян УАПЦ помножити свої молитви за мир  та впродовж часу, поки не врегулюється конфлікт, додавати на богослужіннях особливі прохання, читати молитви і ектенії за Україну. Так робить наш предстоятель, так роблять всі наші єпископи. Нехай так надалі роблять і всі інші священики та миряни. Наша зброя – молитва та любов. Ними й переможемо!

– На моє переконання, з огляду на те, що мітинги є мирними і несуть у собі ідею кращого життя для українського народу, вони повинні духовно супроводжуватися. Бо там, де Бог, там життя. Якщо ми прагнемо кращого життя, то не повинні покладатися лиш на себе і свої сили. Насправді самі ми нічого не можемо вдіяти. Ми ж інструменти в руках Божих, тож повинні заручитися Його підтримкою. Тому, гадаю, вдалим початком кожного дня на Євромайданах є молитва. Невипадково на них виходять священики. Тут приклад для нас – львівський Євромайдан, на якому минулої неділі молилися представники християнських Церков разом із 50-тисячним натовпом. Можливо, тому тут мітинги ще й досі мають мирний характер. Бо ж Господь каже: «Де двоє-троє збирається в ім’я Моє – там Я серед вас». 

Гадаю, організація Євромайданів у всіх куточках країни свідчить, що люди вдаються до крайніх заходів боротьби за краще життя. У цьому немає нічого поганого – що вони висловлюють свою громадянську позицію. Та, як бачимо, в нашій країні чинний уряд не толерує такого волевиявлення народу. І в той час як повстала вся Україна, державні діячі не йдуть на зустріч, а навпаки, провокують, принижують, піднімають руку на людське життя, яке є творінням Бога.

Проте влада не Бог і не має права посягати на життя людини. Якщо вона так чинить, значить вважає, що має на це право. Тому, на моє переконання, чисельна Україна повстала проти не такого вже й чисельного «державного диявола». Ця боротьба буде тяжкою і запеклою. І подібно до того, як демон виганяється постом і молитвою, так і нашого українського біса варто так виганяти. Бо якщо будемо вдаватися до тих насильницьких дій, які чинить держава проти нас, дійдемо лише до війни. 

Я, відверто кажучи, тривалий час не могла зрозуміти, хто ж вестиме наш народ далі. Адже дуже багато говориться, агітується, та конкретно нічим це не закінчується. Думаю, люди втомилися від гучних гасел. Люди прагнуть прикладу. В цій ситуації я відкрила для себе співачку Руслану. Ця талановита людина мало говорить, проте багато робить. А головне не боїться правди. У цьому, я думаю, всі переконалися.

– Майдан для християн має бути як Страсний тиждень перед великим святом Пасхи – святом звільнення. У цей час вони сповідаються і причащаються для того, щоби бути в сопричасті зі своїм Господом Ісусом Христом. У цьому полягає реальний повноцінний контакт з Богом. У цьому стані благодаті ми відчуваємо цю боголюдську гідність. У такому стані в нас немає роздвоєння у нашому серці між добром і злом, а є повноцінний мир, який випрошуємо в кожній літургії.

Тому я звернувся із закликом через Фейсбук до священнослужителів не тільки відчинити храми і зорганізувати безнастанну молитву, дзвонити у дзвони кожен раз, коли чутимуть, що побили невинну людину (бо це б’ють самого Ісуса Христа!), а й самим іти до людей на Майдан. Там зараз дуже бракує пастирів. Пригадую, як звершував літургію на Майдані 2004 року тоді ще отець, а нині наш Глава Святослав Шевчук. Я закликаю всіх священнослужителів наслідувати цей прекрасний приклад – творити молитовні острівці! Вони будуть як громозвід перед небезпеками насильства!

Єдиний, хто може вирішити ситуацію, що склалася, – Дух Святий, бо ті маси людей, які піднялися, – це хвиля. Вона за визначенням неконтрольована. Якщо ми будемо перетворювати зло, яке є частиною нашого серця, то тим самим приборкаємо і систему зла, проти якої виступаємо. Кожен християнин має зрозуміти, що треба почати із себе. Молитовна участь в Майдані не менш важлива. Бо те зло, що сидить у нас, той компроміс, на який ідемо у особистому житті, коли нас ніхто не бачить, а тим більше в суспільному житті, це наш вклад у те, що нині поборюємо. Якщо ми не переборемо себе, не навернемося, то те, що здобудемо, не протримається, згасне, як спалах вогню, і залишиться лише попіл надії.

Здобути щось можна лише духовною силою. А діяти нею можуть лиш ті, що себе приборкали. Тому нам так потрібно бути в сопричасті з Богом, який нас сотворив, щоби могти діяти з цією боголюдською гідністю, а діяти насильницьки – то зовсім інша сила, велика, але цілком інша.