Анджей Шептицький, професор  факультету журналістики і політичних наук Варшавського університету, про честь митрополита Андрея, священицькі провокації та Волинь 1943-го року 

Основною темою лекцій польського гостя Анджея Шептицького, професора Варшавського університету, який приїхав до Львова два тижні тому на запрошення науковців УКУ, став Європейський Союз, його економіка, історія та моделі функціонування ЄС в сучасному світі. Проте ми запросили професора до себе на розмову для обговорення зовсім інших тем. Насамперед, тому що знали про його виразний родинний зв'язок з митрополитом Андреєм - п. Анджей є правнуком рідного брата Андрея Шептицького - Лева. А до того ж, саме в дні гостювання професора поль­ське видання "Rzechpospo­lita" спровокувало чудову нагоду для "повернення" в українсько-польську  історію.

- Пане Анджею, мило мені вітати Вас у Львові, проте, розмову мушу почати з гострого і складного питання. У "Rzechpospolita" вийшло друком інтерв'ю з польським ксьондзом, яке вражає своєю  тенденційністю та ворожістю до України...

- То була, певно, розмова з ксьондзом Тадеушем Ісаковичем-Залеським ?

- Так, але як відразу вгадали його прізвище? Він єдиний, хто так викривлено інтерпретує українську історію? Не повірю, якщо скажете "так"...

- Ні, він не єдиний, але створив собі певний  імідж, тому польські медіа часто звертаються до нього за коментарем, коли працюють над темою польсько-української історії. Окрім нього, в Польщі справді  існують сконсолідовані групи, для яких деякі теми нашої спільної історії стали найсильнішим подразником і відправною точкою, аби заперечувати можливість взаємопорозуміння між нашими націями.

- Пане Анджею, в розмові з о. Тадеушем Ісаковичем-Залеським сформульовано кілька принципових тез, які мусимо тут  обговорити. За його словами, конфлікти 1942 - 1943 років "почалися з вини митрополита Андрея Шептицького, який підтримав Гітлера і своїми діями спричинився до розвитку націоналізму". Також "Президент Віктор Ющенко вручає медалі бандерівцям, на руках у яких кров поляків і євреїв. Він відстоює права ветеранів для УПА і будує пам'ятники злочинцям", а за "східним кордоном росте націоналізм"...

- По-перше, чи усвідомлюєте ви до кінця, що поляки і українці мають дуже різні підходи до історії? Для поляків історія є значно важливішою, ніж для українців. Бо під час зустрічі український Президент думає про візи і Шенгенську зону, а

Під час зустрічі український Президент думає про візи і Шенгенську зону, а польський - про те, що Україна була частиною Речі Посполитої

польський - про те, що Україна була частиною Речі Посполитої. При цьому, якщо ви спілкуватиметеся з мислячим поляком, то він згодиться, що в різні періоди історії і українці, і поляки кривдили одні інших. Але  події на Волині для нього будуть "чимось окремим". 

У польському мисленні після 1989 року домінувала думка, сформульована ще під час "холодної війни", зок­рема через паризьку "Куль­туру", що для того, аби порозумітися з Литвою, Україною, Білоруссю, треба заакцептувати їхні кордони і співпрацювати з ними максимально плід­но, можливо, навіть проти Росії.

Таке мислення досі домінує в Польщі. Якщо ви поглянете на стосунки поляків і німців впродовж трьох останніх років, то побачите, що вони погіршилися. З Росією у поляків складні стосунки вже протягом 20 ро­ків. Проте і там, і там головною проблемою є історія. 

У випадку України в по­літиці такого "загострення" на історичних кривдах не маємо. Президент Качинскі не змінив позицію Кваснєвского в стосунках з Україною. Натомість в Польщі є група істориків, для яких "волинські події" є ідеєю-фікс, і спогад про це моментально "малює" в їхній свідомості образ українця-бандерівця і вбивці. Раніше був такий Едвард Прус, тепер Ева Семашко, яка спільно з батьком написала книгу під назвою "Вбивство польської людності на східних польських землях українськими націоналістами". Уявляєте собі дискурс книги, так?

- Чи велика ця група? І хто з чільних політиків до неї входить?

- Не володію спеціальними соціологічними дослідженнями щодо цього. Що ж до політиків, то активну позицію тут завжди проявляє Ліга польських родин. Коли ця партія була в уряді, то найголосніше критикувала примирення  поляків і  українців у Павлокомі.

Але маємо тут ще один момент. Чи дуже ці моменти цікавлять просту людину на вулиці? Ні, хіба чийсь дід жив на Волині або ж людина припускає, що міг жити. Історик згодиться, що конф­лікт був двостороннім. Але поза тим - в свідомості на­віть дуже толерантного історика Волинь є окремим історичним моментом, ті події - поза схемою локального  розуміння. Це те, що не міститься в голові, ми все вибачаємо, але не це. Тільки прошу не сприймати це пояснення як моє особисте, тут я просто розповідаю вам про відчуття поляків. 

Якщо ви поглянете на стосунки поляків і німців упродовж трьох останніх років, то побачите, що вони погіршилися. З Росією у поляків складні стосунки вже протягом 20 років. З Україною такого загострення немає

Що ж до цього ксьондза, то в часи комуни він мав неприємності з агентами СБ. Його, здається, побили. Част­ково завдяки цьому випадку Тадеуш  Ісакович-Залеський став публічною особою і навіть розпочав процес пошуку колишніх аген­тів СБ серед духовенства. Церковна влада не надто прихильна була до цього, але цим він створив собі певну ауру в медіа. Після того ксьондз знайшов собі іншого "коника" - тему Андрея Шептицького і УПА.

- А яка Ваша особиста позиція щодо озвучених тез?

- Отже, щодо тези про підтримку митрополитом діяльності ОУН-УПА - то це було, передусім, для незалежності України. Щодо колаборації з німцями, то треба розуміти, що Андрей Шептицький був не політиком, а душпастиром. І так-то вже часом стається, що духовні особи в певні історичні моменти повинні йти на деякі компроміси. Йому довелося пік­луватися про душі людей, перебуваючи між двома тоталітаризмами і, як мені відомо, Владика робив це з великою гідністю.

- Пане Анджею, але ж Ви перебуваєте у родинному зв'язку з митрополитом. Невже не відчуваєте ім­пуль­су захистити честь Вашого прадіда від таких "інтерпретацій"?

- Якось мені запропонували вступити в полеміку в одній з газет щодо того, чи повинна бути вулиця митрополита Шептицького в північній частині Польщі? Я подумав і відмовився. Бо, по-перше, у площині публіцистики важко полемізувати, по-друге, не знаю, чи добре, щоб полемізувала родина. Хоча ймовірно, що зберемося і напишемо спільну книгу.

Продовження
теми читайте 
наступного вівторка