Дехто про фінансову кризу тільки говорить, інші ж відчувають її на добробуті власної сім'ї. Львів'янка Та­ня сама виховує двох дітей - 15-річ­ну доньку та 16-річного сина. Заробляє в місяць 2500 грн, також отримує 700 грн пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Дохід на кожного члена сім'ї становить 1066 грн. Прожитковий мінімум для працездатних осіб з першого жовтня становить 669 грн, для дітей до 18 років - 701 грн. Отже, зважаючи на доходи і встановлений прожитковий міні­мум, сім'я за межею бідності не перебуває, але від цієї межі не так і далеко. З цих 3200 грн щомісяця на комунальні послуги витрачає 500 грн, кожного дня приблизно 100 грн - на продукти харчування, окрім того, щотижня з бюджету йде 25 грн на харчування доньки у гімназії й приблизно така ж сума на обіди для сина. На проїзд у міському транспорті на день для дітей і Тетяни потрібно приблизно 10 грн.

Ще одна стаття витрат - засоби гігі­єни. На місяць з бюджету жінка витрачає на них 150-200 грн. Одяг і для себе, й для дітей купує тільки на секонд-генді, бо не може дозволити собі не те що в магазинах купувати, а навіть на міських ринках. Щомісяця чи навіть щотижня є додаткові витрати. Нещодавно дочка їздила на екскурсію в Кам'янець-Подільський зі школи, тож на поїздку довелося дати 250 грн. "Зростання цін за останні місяці дуже вплинуло на сімейний бюджет. Якщо влітку на харчування на два дні могло вистачити 50 грн, то тепер треба вдвічі більше. Однієї зарплати абсолютно не вистачає, тож доводиться підробляти", - розповідає жінка.

Тепер підрахуємо: якщо від доходів відмінусувати основні витрати, то залишається приблизно 100 грн, але якщо є ще додаткові, наприклад, поїздки чи якісь важливі покупки, то основного доходу не вистачає.

Більш оптимістично ставиться до життя студент філософського факультету ЛНУ ім. І. Франка Михайло. Хлопець сам з смт Добротвір Кам'янка-Бузького району, у Львові живе на квартирі, тож, щоб забезпечити себе, працює на кількох роботах, бо стипендії розміром 530 грн вистачає тільки на оплату квартири та на кілька обідів. Тепер він працює у від­ділі збуту однієї з газет, бере участь у випуску студентської газети, окрім того, долучається до різних молодіжних проектів (розробляє логотипи, листівки) - це плюс ще кілька гривень чи безкоштовний вхід на вечірку. Влітку Михайло підробляв на будівництві, а ще спробував професію кур'єра, вантажника. Загалом місячні доходи хлопця становлять 1000-1200 грн, з них у місяць 400 грн йде на оплату квартири та комунальних послуг, 300 грн - харчування, 100-150 - на розваги, приблизно сотню щомісяця витрачає на навчання, насамперед на ксерокопії навчальних матеріалів, одяг частково купує за власні гроші, а частково допомагають батьки. На транспорт хлопець грошей не витрачає - нещодавно купив велосипед, тож по місту їздить ним. Хлопець переконаний, що людина, яка хоче працювати, завжди знайде роботу. Головне - бажання. А в разі скрути по допомогу можна і до батьків звернутися. Тож фінансової кризи наразі він не відчуває.