Біла тростина не завжди була символом незрячої людини. Вперше перефарбувати її у білий колір здогадався британець Джеймс Біггс. 

Він пересувався з допомогою палички, тростини, але вона була чорного кольору і не привертала уваги перехожих, тож виникала небезпека зачепити когось або бути збитим. Пофарбована ж у білий колір тростина відразу привертала до себе увагу. Відтоді вона стала не лише помічником у самостійному орієнтуванні у просторі, але й символом людей із вадами зору.

80 – 90% інформації людина отримує через зір. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі є більше 161 млн людей, які страждають від порушення зору, з них 124 млн – повністю незрячі. В Україні у понад 70 тисяч українців є серйозні вади зору, з них 10 тисяч – діти. Більше тисячі дітей не бачить зовсім.

Одним з основних питань є працевлаштування та безпечне пересування людей із вадами зору. На сьогодні в Україні є майже 400 підприємств та громадських організацій інвалідів. У них є пільги на податок на додану вартість, податок на прибуток і плату за землю. На таких підприємствах працює понад 22 тисячі осіб, з них 6 тисяч – інваліди по зору. Аби люди з обмеженими фізичними можливостями були забезпечені роботою, уряд вивчає можливість запровадження нульової ставки оподаткування для підприємств громадських організацій інвалідів з січня 2015 року.

Крім того, задля підтримки таких підприємств і забезпечення їм постійного замовлення, уряд рекомендував державним органам закуповувати товари та послуги саме у цих підприємств, якщо їхня вартість не перевищує інших пропозицій. Також, згідно з новим Законом "Про зайнятість населення", який запрацював цього року, за працевлаштування інвалідів підприємства отримують пільги при оплаті єдиного соціального внеску. 

Аби люди з вадами зору могли повноцінно пересуватися, на пішохідних переходах встановлюють світлофори, що сигналізують не тільки за допомогою світла, але й звуку. Наразі такі є у найбільших містах, проте є надія на те, що за кілька років вулиці з найбільшим пішохідним рухом облаштують такими світлофорами по всій Україні.

Відповідно до соціальних ініціатив Президента України Віктора Януковича "Діти – майбутнє України", у цьому році спеціальні навчальні заклади для дітей з вадами зору забезпечать 32 000 підручників та посібників шрифтом Брайля. Тож діти отримають сучасні книги для навчання на заміну вже давно застарілих.

Крім того, в Україні запроваджуються принципи інклюзивної освіти – системи, коли діти з вадами розвитку навчаються в загальноосвітніх школах. Це вирішить проблему, коли у маленьких містечках батькам доводиться віддавати дітей в інтернати, бо у місцевих школах немає відповідних пристосувань для навчання.

Інклюзивна освіта цілком виправдала себе у багатьох країнах світу. Наприклад, у Швеції школи-інтернати для незрячих дітей були зачинені наприкінці 70-х років ХХ століття, і відтоді такі діти здобувають середню освіту в масових школах поруч зі своїми однолітками.

Завдяки цьому вони стають повноцінними членами суспільства та конкурентоспроможними на ринку праці фахівцями: помічниками лікарів, звукорежисерами, полісменами, ведучими радіопередач тощо. А у 1985 – 1991 роках Бенк Лінквіст, незрячий, був міністром соціальної політики Швеції.

До Швеції нам ще далеко, але орієнтуватися на такий приклад варто. Окрім вивчення сучасних шкільних програм за допомогою підручників і посібників, написаних брайлівським шрифтом, необхідно навчати незрячих комп’ютерній грамоті – це надасть їм доступ до інформації та отримання професії.

Важливо також розуміти, що багато проблем зі здоров’ям у дітей – наслідок того, що хворобу чи ваду розвитку виявили надто пізно. Аби "зіграти на випередження", при поліклініках, соціально-реабілітаційних центрах і будинках дитини, відповідно до ініціативи "Діти – майбутнє України", створюються патронажні служби для ранньої діагностики та своєчасної реабілітації вроджених вад або затримок розвитку. Лікарі стверджують, що рання діагностика та профілактика хвороб очей може запобігти сліпоті та зберегти здоровий зір.

День білої тростини, або День незрячих – ще один привід задуматися над тим, що ми разом, як суспільство, повинні допомагати один одному долати перепони, які стоять на шляху до повноцінного життя.