Високопосадовець міністерства оборони Естонії зізнався,  що працював на Службу зовнішньої розвідки Росії

Арештований наприкінці вересня Херман Сімм також заявив, що в минулому був агентом КДБ, повідомляє Postimees. За словами арештанта, співробітники російської Служби зов­нішньої розвідки (колишнє Перше головне управління КДБ СРСР, російська абревіатура - СВР), які вступили з ним у контакт, шантажували його, погрожуючи розкрити інформацію про минулу кар'єру "стукача". Саме це, як стверджує Сімм, і змусило його погодитися на співробітництво з ро­сійською розвідкою.

"Ласа рибина"

Співробітництво Сімма з КДБ підтвердив, зокрема, колишній заступник директора Центральної кримінальної поліції Естонії Койт Пікаро. За його словами, Сімм був завербований КДБ, ще коли навчався в Академії МВС СРСР. "Його взяли на фарцовці", - стверджує Пікаро. Фахівці у сфері розвідки, на яких посилається Postimees, припустили, що Херман Сімм міг бути "сплячим" агентом, роботу з яким СВР активізувала в середині 1990-х років, після того, як він звільнився з поліції й перейшов на роботу в міністерство оборони. Сімм у 1970 році закінчив Політехнічний інститут за фахом "Процеси хімічних виробництв і хімічна кібернетика". До приходу в міноборони він працював у радянській міліції інспектором і старшим інспектором карного розшуку, після проголошення Естонією незалежності обі­ймав різні посади в Департаменті поліції, а згодом став його генеральним директором.

Зазначимо, що вербувальники СВР упіймали вельми ласу рибину. Херман Сімм у 2000 -2006 роках керував відділом захисту державних таємниць в естонському міністерстві оборони, який вважається най­таєм­нішим підрозділом цієї установи. Відділ відповідає за увесь документообіг з грифом обмеження доступу, займається питаннями безпеки мі­ністерства й контролює розвідувальну діяльність Головного штабу (2-й відділ) Сил оборони Естонії. Херман Сімм був керівником естонських делегацій з укладання угод про захист таємної інформації із закордонними країнами, а також представляв Естонію на переговорах з відповідними структурами ЄС і НАТО. Саме ро­сійський агент контролював створення системи охорони інформації з обмеженим доступом, необхідної для вступу прибалтійської республіки до НАТО, і саме через нього проходила вся інформація з Північноатлантичного альянсу, що надходила до Естонії. Зрозуміло, що Москва була в курсі найменших нюансів співробітництва Таллінна з НАТО. На допитах Сімм, як зазначає Postimees, докладно розповів, які саме документи та за яких обставин він передав росій­ській розвідці.

"Тіньова" контррозвідка

Зазначимо, що Естонія, як і решта країн Прибалтики, при створенні своїх спецслужб пішла на експеримент: там ви­рішили організувати відповідні відомства, так би мовити, з чистого аркуша. Це, зокрема, було спричинено тим, що більшість фахових співробітників держбезпеки була росіянами. Адже в прибалтійські КДБ майже не брали корінних громадян - вони просто не проходили спецперевірку, оскільки майже в кожного в родині були репресовані або депортовані. Навіть у, так би мовити, найкращі часи в КДБ Естонської РСР співвідношення між місцевими та росіянами було 50 на 50. Водночас ті естонці, які таки проходили спецперевірку, не годилися для служби в незалежній Естонії з ідеологічних міркувань. У результаті в нові структури безпеки якщо кого й брали зі "старих", то хіба техніків із оперативно-технічного управління (ОТУ), що відповідало за "прослушку". А щойно набраних з різних відомств (в основному, з міліції) співробітників відразу почали скеровувати на курси і стажування в ЦРУ.

Таким чином, у прибалтій­ських державах була створена принципово інша, ніж у колишньому СРСР, схема роботи контррозвідки. Якщо раніше в кожному великому місті був будинок управління КДБ, куди його співробітники ходили на роботу як звичайні клерки, то після здобуття незалежності прибалтійські спецслужби "пішли в тінь". Відтепер легалізовані лише керівники місцевих підрозділів держбезпеки. Рядові співробітники працюють під прикриттям комерційних фірм. Простіше кажучи, ви можете сидіти в одному офісі, скажімо, зі скромним бухгалтером, навіть не здогадуючись, що він, припустимо, майор "Кaitsepo­litseiamet" (Департамент охоронної поліції МВС, скорочено - КАPО). Метод, звичайно, ефективний, щоправда, дуже вже нагадує радянську систему "стукачів", щоправда, тепер будь-хто з колег чи знайомих може тебе закласти на професійному, так би мовити, ґрунті. Адже майорську зарплату потрібно відпрацьовувати.

P. S. Наостанок хотілося б зауважити, що "справа Сімма", найімовірніше, виявиться не останньою. Російська розвідка може взяти за горло ще не одного прибалтійського високопосадовця, шантажуючи їх, так само як і Хермана Сімма, співробітництвом з КДБ СРСР. За словами колишнього глави естонської урядової комісії, що приймала справи КДБ, Хардо Аасмяе, всі 30 тисяч справ, переданих радянською держбезпекою, були  кримінальними. "Агентурних справ на момент створення нашої комісії в Естонії вже не було, їх почали вивозити звідси вже в 1989 році. Отож, говорити про те, хто був в Естонії агентом, а хто ні, дуже складно", - відзначив він. Тож скільки ще в Естонії, та й загалом у Прибалтиці, "сплячих" російських агентів, знають хіба хлопці з СВР. Але навряд чи вони комусь про це розкажуть.