Є такий жарт: один професор медицини на вступній лекції говорив студентам: “Попри те, що вас тут навчають знані світила науки, через 25 років половина з того, що ви довідаєтесь, буде визнана помилковими твердженнями”. Було б добре знати, котра саме! Але в кожному жарті є доля правди, і багато з того, що радили нашим батькам, цьогочасні педіатри вважають помилковим.

Нещодавно відчула це на собі! Аби почуватися впевненіше з маленькою донечкою, вирішила перечитати відповідну літературу (маю вдома кілька “поколінь” книжок типу “Мати і дитина”). Як виявилось, їх рекомендації часто суперечать одна одній, а перекладні видання не враховують наших реалій. Лекція у пологовому будинку перед випискою не може зачепити усі аспекти, навіть якщо вона якісна (що трапляється також нечасто). Звичайно, найкраще радитися зі своїм педіатром. 

Проте така можливість випадає рідко: лікар і патронажна сестра відвідують маму з немовлям усього раз. Для наступних їхніх візитів треба робити виклик або іти у поліклініку. Добре, якщо залишать номер телефону, однак і цим зловживати не варто. Поради бабусь інколи також суперечать самі собі, тому мама діє на власний розсуд.

Можна звернутись і до інтернету, однак як довідатися, кому довіряти? Найпопулярнішими сьогодні серед мам є поради лікаря Євгена Комаровського. На його офіційному сайті можна знайти багато цікавої та корисної інформації, а також отримати відповіді на запитання, що Вас турбують. Однак дбайливі бабусі та тітоньки нерідко чинять шалений опір “системі Комаровського”, бо вона виводить педіатрію з кам’яного віку (“зігріти і нагодувати”) і часто суперечить їхнім уявленням про турботу про новонародженого. 

Є й інші інтернет-ре­сур­си, яким можуть довіряти матері, наприклад, сайт “Тедді-клуб”, емблемою яко­го є плюшеві ведмедики – мама-ведмедиця з малюком. На ньому, до речі, можна знайти особливий додаток – “Календар вагітності”, встановивши який на свій комп’ютер можна щодня бачити візуалізацію (те, що відбувається з дитинкою у животі мами). Також, окрім важливої інформації, тут можна отримати онлайн консультації педіатра, гінеколога, психолога, юриста, фахівця з грудного вигодовування.

Завдяки цим та іншим ресурсам, консультаціям у дільничного педіатра я дізналася багато нового. Моїй дівчинці вже майже п’ять місяців, і зараз я хочу поділитися з вами власними спостереженнями та тим, про що довідалась.

Найперше, не треба спів­чувати! Не можна оплакувати гірку долю молодої мами (“ні вийти кудись”, “ти та­ка змучена”...) чи робити “компліменти” про кола під очима. Якщо є можливість – допоможіть їй по господарству, зробіть із дітьми уроки чи просто погуляйте з ними. Не варто “грузити” маму (особливо це люблять робити молоді тати і діди) питаннями типу “Чому дитина плаче?” або ще гірше – вважати, що вона не має причин для втоми (“Сидить вдома і ніц не робить”). 

Бути мамою – класно! А тому МОЖНА і ТРЕБА отримувати задоволення від кожного дня спілкування з дитиною. Якщо ж малюк “втомлює”, “не дає виспатись”, “наїстись” тощо – є привід замислитися над тим, що ви робите не так. Можливо, дитина неспокійна через те, що їй не вистачає уваги та сприйняття її як особистості, яка Є, з якою треба рахуватися і яку необхідно розуміти. Існує декілька простих правил, що допоможуть мамі розуміти своє немовля з перших днів його життя. Вони базуються на задоволенні основних потреб малюка. Мами, які дотримуються цих правил “люблячої турботи”, ніколи не чують плачу дитини, сплять по ночах, не знають про кольки, отримують задоволення від материнства, а їхні дітки ростуть здоровими та щасливими.

Доведено, що раннє дитинство (період від 0 до 3 років) особливо впливає на розвиток особистості людини, її майбутній успіх і впевненість у собі, здатність любити та відчувати любов інших.