Коли у молодого подружжя Надії та Івана Сторожів народилося довгоочікуване дитя, радості батьків не було меж. Та після того, як хлопчику виповнилося півтора року, лікарі приголомшили невтішним діаг­нозом – ДЦП, спастичний тетрапарез.

Батьки так просто здаватися не хотіли. Юліанчик постійно їздить у реабілітаційний центр “Джерело”, займається фізичною реабілітацією, йому регулярно роблять масаж, разом із татом хлопчик плаває у басейні. А найбільше малому подобалася реабілітація на конях. 

“Юліанчик отримував дуже багато позитивних емоцій від спілкування з кіньми. Звичайно, коли приходили на перші заняття, син дещо насторожено ставився до тварини. Але згодом не бажав про­пускати жодного заняття, хотів кататися на конику. Окрім величезного емоційного задоволення, побачили, що заняття допомагають і у фізичному плані. Зокрема, укріпилися м’язи спинки, вона вирівнялася. Тож, вважаю, що заняття іпотерапією пішли на користь”, – розповідає мама Юліанчика Надія Сторож.

фото: прес-служба НРЦ “Джерело”

Реабілітація за допомогою коней в Україні стає дедалі популярнішою. Зародилася вона ще у 90-роках минулого століття, а сьогодні центри, які надають послуги іпотерапії можна знайти у кожному регіоні. У Львові лікувальні заняття проводять у центрі оздоровчої верхової їзди “Кептарик” та у Навчально-реабілітаційному центрі “Джерело” на базі ДЮСШ “Буревісник”. 

“Людина через верхову їзду отримує не тільки моральне задоволення. Заняття можуть позитивно впливати на фізіологію, на діяльність внутрішніх органів, на фізичний, емоційний та психічний стан. Це комплексний вплив на здоров’я”, – говорить фахівець з фізичної реабілітації, керівник програми “Іпотерапія” у НРЦ “Джерело” Анастасія Добриніна.

Зі слів жінки, є чотири напрямки роботи з кіньми. Такі напрямки іпотерапії у роботі з неповносправними прийняті у багатьох країнах: Польща, Грузія, Росія, Франція, Німеччина і т.д. Перше – це безпосередньо іпотерапія – коли вершник не керує конем, а просто виконує вправи, завдання. Друге – лікувально-верхова їзда. Під час неї дитину навчають самостійно їздити на коні і це позитивно впливає на фізичний розвиток і на стан її здоров’я. Також є спортивний та відпочинковий напрямок. 

“Та в кожному випадку в дитини, зрештою, і в дорослого, має бути дозвіл від лікаря. Адже є випадки, коли заняття з кіньми можуть нашкодити”, – застерігає Анастасія Добриніна. 

В залежності від можливостей, тривалість їзди дитини на коні складає від 5-10 до 25-30 хвилин. Робота з дитиною передбачає не лише їзду верхи, але й  розвиток когнітивної сфери, дрібної моторики із залученням альтернативного спілкування тощо. Все залежить від індивідуальних завдань. Наприкінці кожного заняття більшість дітей із задоволенням годують коня.

Коні мають бути особливі

Для іпотерапії не можна використовувати будь-якого коня. Перш за все тварина повинна бути здоровою, адже хвора не принесе жодної користі маленькому пацієнтові. “Працювати коневі можна не більше двох годин, адже він теж втомлюється. І не так фізично, а від постійних незрозумілих знаків від вершника (їх ще називають посили). Адже хворі діти можуть мимовільно напружувати м’язи, відповідно тварина повинна спокійно реагувати на неправильні посили від вершника”, – пояснює Анастасія Добриніна.  Для лікувальних занять кінь має бути спеціально навчений, він повинен спокійно ставитися до інвалідного візка, до милиць, до стуку палиці, до ходунків. Він повинен мати спокійний характер, не бути занадто старим чи молодим. Найкраще підходять для занять коні віком 5–14 років. Іноді, в залежності від диференціації хвороби, підбирають потрібного скакуна.

У світовій практиці метод іпотерапії застосовують для реабілітації при різноманітних захворюваннях таких, як дитячий церебральний параліч (ДЦП), затримка психічного розвитку, м’язова дистрофія, розумова відсталість, аутизм, проблеми поведінки та інші. 

“Спілкування з конем позитивно впливає на мотиваційну сферу дитини, яка часто є обмеженою внаслідок неповносправності чи тривалого захворювання. Окрім цього, через тварину легше контактувати із дітьми із розладами спектру аутизму. Заняття допомагають швидше набувати таких, здавалося б на перший погляд, простих навичок, як сидіння, стояння, ходіння. Для хворих дітей це дуже важливо, адже іноді ці навички доводиться розвивати роками, а іпотерапія може значно прискорити цей процес”, – розповідає фахівець. 

Велику роль у лікуванні відіграє емоційна сфера. Ще раніше лікарі дослідили, якщо давати навантаження на певну групу м’язів і в одному випадку займатися в стандартних умовах, а в іншому – вправи виконувати на коні, то в другому випадку результат буде на 30% кращий. Звичайно, набагато приємніше займатися на свіжому повітрі, поспілкуватися з твариною, покататися верхи. 

фото: прес-служба НРЦ “Джерело”

“Не можна казати, що іпотерапія – панацея від усіх хвороб! Найкраще проводити заняття у комплексі з іншим лікуванням. Але якщо дитині не цікаво робити вправи на коні, то не варто заставляти займатися нелюбою справою – результатів це не дасть”, – говорить Анастасія Добриніна. Фахівець застерігає, як і при кожному лікуванні, в іпотерапії існують протипокази.

“Якщо в дитини є алергія на запах коня, на його шерсть – не варто викидати гроші на заняття. Не можна займатися верховою їздою й тим, у кого велика ламкість кісток чи тим, хто хворіє гемофілією. Що ж до інших діагнозів – то завжди потрібно радитися з лікарем. Наприклад, з одного боку спинальникам рекомендують займатися, але залежить від того, де була травма хребта. При сколіозі І ступеня можна займатися, при ІІ, III ступені – за рекомендаціями лікаря, при ІV – взагалі неможна”, – пояснює жінка. Також, не можна приходити на заняття із підвищеною температурою.

Після курсу іпотерапії потрібно пройти обстеження щоб виявити, чи допомогли заняття. 

“Потрібно шукати ті способи допомоги дитини, які найкраще підходять саме їй. Не варто відразу ж підпадати під віяння моди і постійно змінювати лікування чи реабілітацію”, – говорить фахівець.