Ще в середині серпня керівники міського та обласного управлінь освіти звітували про те, що всі школи повністю забезпечені підручниками. Проте якість тих книжок могла б бути кращою! 

Зі слів батьків, навіть ті підручники, які доводиться купувати учням приватних, спеціалізованих шкіл, не мають належного вигляду. Палітурки деяких зроблені з тонкого сірого картону, що вже при обгортанні мнеться, та й скріплені не дуже добре. Чи зможуть учитися за такими книжками наступні покоління школярів, а чи доведеться замовляти нові – питання… Понад те, їх зміст також викликає у фахівців великі сумніви. Про неналежну якість учбової літератури не раз говорила й глава парламентського комітету з питань науки і освіти Лілія Гриневич. 

“Ринок підручників монопольно контролюється Міністерством освіти, яке затверджує їх зміст, розподіляє гроші на друк, забезпечує розповсюдження. Тоді як витрати на державні замовлення на видання підручників щороку збільшуються, сягаючи сотень мільйонів гривень, українська навчальна книжка втрачає свою якість, про що свідчать відгуки учителів та батьків. Причина цього – непрозоре проведення конкурсу підручників, цілеспрямоване гальмування видачі дозволів на використання підручників та посібників у навчальних закладах з метою витіснення одних видавництв і сприяння іншим, близьким до керівництва Міносвіти”, – зазначає вона у статті для “Дзеркала тижня”.

Як приклад депутат наводить угоди про видання підручників на загальну суму 86 (!) мільйонів гривень, яку 12 серпня уклав ГНУ “Інститут інноваційних технологій і змісту освіти” Міністерства освіти і науки України. За даними ресурсу “Наші гроші”, половину всіх підрядів отримали дві приватні структури.

“Відомо, до чого веде монополізація, – ціна необґрунтовано зростає, а якість падає через відсутність конкуренції. Проблема непрозорих закупівель стосується не лише підручників. Дуже часто закуплене централізовано обладнання не відповідає реальним потребам місцевої громади. Наприклад, у регіонах неодноразово довелося чути про отримання комп’ютерних класів не в тій комплектації, що потрібна, або отримання автобусів із гіршими ходовими характеристиками для сільської місцевості, ніж аналоги”, – пише у згаданій статті Лілія Гриневич. 

Тож нарікання батьків та учнів на якість навчальної літератури небезпідставна.