Раніше сюди не ступала нога туриста. В цій гарній місцині на узбережжі Криму базувалися виключно підводні човни. А нині в бухті “оселилися” розкішні білосніжні яхти заможних людей. Та й туристів тепер удосталь. Ще б пак, тут дивовижні краєвиди і унікальна природа!

Якщо ви обрали відпочинок в Україні і маєте намір поїхати у серпні-вересні на Кримський півострів, варто запланувати мандрівку й на колись секретний об’єкт (до речі, його не було на жодній мапі), а нині одне з найцікавіших місць Криму – Балаклаву. Це невелике затишне курортне містечко розташоване на південно-західному узбережжі Криму, неподалік Севастополя. Понад те, Балаклава тепер є районом Севастополя.

В радянські часи колишнє рибальське поселення використовували для базування військово-морського флоту. Як розповідають тутешні екскурсоводи, підводні човни під час холодної війни заходили в бухту лиш уночі, аби не “розсекречувати ставку”. 

Починаючи з 1990-х років військові кораблі поступово вивели, а місто стало туристичним центром. Нині в бухті Балаклави створили базу приватних яхт. Балаклава – не лише рай для яхтсменів, а й для дайверів.

Тут є філія Центрального музею Збройних сил Украї­ни – Військово-морський музейний комплекс “Балаклава”. Його експозиція висвітлює діяльність Чорноморського флоту. Музей створили в приміщенні колишнього заводу і ремонтного доку підводних човнів та ядерного арсеналу.

Після війни в Балаклаві розмістилася база підводних атомних човнів, і до 1995 року місто було закрите навіть для жителів Севастополя! Пам’ятка, що залишилася з тих часів, – надсекретний завод з ремонту атомних підводних човнів, тепер музей.  Тут можна побачити 600-метрові доки, величезні шлюзи і двері, кімнати переговорів. 

Споруда грандіозна! Колись у горі, прорубаній наскрізь, звели цілий комплекс – арсенал із атомною зброєю, цехи, глибоководні канали, шлюзові камери. Екскурсоводи розповідають, що у випадку ядерної атаки тут могли сховатися тисячі людей, включаючи екіпажі дев’яти підводних човнів. А сам бункер здатний витримати ядерний удар, який у п’ять разів перевищує той, що був завданий по Хіросімі...

Унікальність Балаклавської бухти в тому, що завдяки вигнутій формі входу з відкритого моря тут не буває штормів. Та й дощі падають нечасто. Довга звивиста бухта, оточена скелястими горами, непомітна з моря. А скільки тут риби! 

До слова, в перекладі з турецької слово “балаклава” означає “рибний мішок”. Зрештою, саме життя міста тривалий час було пов’язане виключно з рибним промислом.

За велику кількість пришвартованих у бухті яхт Балаклаву ще називають українським Монте-Карло. Хоча ця місцина й не має такої інфраструктури, як столиця Монако. 

Головною визначною пам’яткою Балаклави є стародавня генуезька фортеця Чембало на горі Кастрон, точніше її руїни. Залишки цієї споруди найкраще видно з набережної Назукіна. Туристів тут завше багато. Балаклавська набережна, яку збудували наприкінці ХІХ століття, може похвалитися рядом історичних будівель. Реконструкцію набережної Назукіна закінчили в 2011-му.

За інформацією “Української правди”, в 2010 і 2011 роках старший син Президента України Олександр Янукович (йому належить компанія “Маринсервіс”) став власником історичних будівель і причалів у Балаклавській бухті. Згадана компанія купила будівлі та інші споруди на Балаклавській набережній, витративши понад 54 мільйони гривень, придбала чотири пам’ятки архітектури на набережній Назукіна – головний корпус та флігель дачі Соколової, будинок мiського голови Міхайлі і дачу лiкаря Педькова. 

Дача Соколової, зведена в стилі італійського ренесансу, обійшлася фірмі у понад 9 мільйонів гривень. До речі, саме в цьому будинку восени 1907 року на два місяці зупинялася Леся Українка та її чоловік Климент Квітка. Кажуть, тоді він вилікувався від туберкульозу легень. Цю триповерхову споруду називали однією з найгарніших у містечку.