Аби наука не стала мукою
Перед тим як вести дитину до школи, потрібно налаштувати її на навчання психологічно
До Свята першого дзвоника залишилося три тижні. Тож уже час розпочинати підготовку сина чи донечки до нового етапу в житті – навчання у школі. Багато батьків помилково вважають, що дитина готова йти до школи тоді, коли вже уміє писати, читати і рахувати.
Великого значення надають і матеріальній складовій – гарному наплічнику, яскравому пеналу, якісній формі. Звичайно, потрібно купити необхідне шкільне приладдя, проте набагато важливіше налаштувати “першачка” психологічно.
Знати можливості школяра
Сьогодні при дитячих садочках і початкових класах діють спеціальні курси підготовки дитини до першого класу. Але батькам теж потрібно займатися з майбутнім школяриком, аби знати всі його слабкі та сильні сторони.
“Перше, на що потрібно звернути увагу, це на мовлення. Воно має бути повністю сформованим до п’яти років. Майбутній школяр повинен чітко вимовляти всі звуки рідної мови і мати достатній словниковий запас. Якщо через певні причини дитина не відповідає цим вимогам, треба звернутися до логопеда”, – радить учителька початкових класів Наталія Коцко.
Майбутній школярик не мусить уміти писати, читати і рахувати! Всього цього його навчать у школі
Перед навчанням у першому класі потрібно визначити, яка рука – права чи ліва – у дитини ведуча. Інколи зробити це нелегко. Буває, що майбутній школярик пише, малює чи витинає і лівою, і правою. Тоді належить відвідати психоневролога для проведення тестування домінувальної руки. І якщо нею виявиться ліва, отримати відповідну довідку.
Але це не означає, що дитину насильно вчитимуть писати чи виконувати інші завдання правою рукою. Довідка потрібна вчителеві для правильної організації роботи, він повинен визначити, де посадити дитину, аби вона не заважала сусідові по парті. “Майбутній школярик не мусить уміти писати, читати і рахувати! Всього цього його навчать у школі!” – наголошує вона.
Додержувати режиму дня
Окрім психологічної, необхідно звернути увагу й на фізичну підготовку дитини. “Втомлена не може зосередитися, бути ініціативною, товариською. Тому батькам варто заздалегідь привчити дитину до режиму дня”, – каже Наталія Коцко.
Перед початком нового навчального року багато батьків воліють балувати своїх дітей: дозволяють їм довше спати, будь-коли їсти, допізна дивитися телевізор.. Але така поведінка недоречна.
Майбутнім школярам буде набагато легше адаптуватися до навчального процесу, якщо вони заздалегідь привчені до певного режиму дня
“За ті дні, що залишилися до початку навчання, потрібно максимально наблизити режим дня дитини до майбутніх занять у школі. найперше треба привчити її вставати раніше, чітко визначити час сніданку, обіду та вечері, не дозволяти засиджуватися біля телевізора (це стосується найперше тих дітей, що не ходили у садочок, вихованих бабусями). Але такі правила варто запроваджувати поступово.
Майбутнім школярам буде набагато легше адаптуватися до навчального процесу, якщо вони заздалегідь привчені до певного режиму дня”, – веде далі учителька. Проводьте більше часу на вулиці, бавтеся з ними в рухливі ігри, частіше купуйте овочі та фрукти – все це допоможе зміцнити імунітет.
Впевнено почуватися у колективі
Ще одна не менш важлива річ – соціальна підготовка дитини до першого року навчання, тобто вміння спілкуватися з однолітками та вчителем. “Варто хоча б на рік віддати п’ятирічну доньку чи сина в дитячий садок. Якщо ж такої змоги немає, то дитина повинна дві-три години проводити в компанії: на дитячому майданчику, в дворі. Це допоможе їй без проблем адаптуватися у класному колективі. Проте коли дитина ніколи не була в садку, цілковита адаптація відбудеться аж у третьому класі”, – пояснює Наталія Коцко.
Щоб син чи донька комфортно почувалися у колективі, потрібно заздалегідь привчити їх до самостійності: одягатися, застібати ґудзики чи “блискавки”, зав’язувати шнурівки, користуватися громадським туалетом, акуратно їсти. Важливо навчити дитину відстоювати власну думку, не виявляючи при цьому зайвої сором’язливості або ж, навпаки, агресії.
Не робіть за дитину того, що вона може зробити сама. Дозвольте їй самостійно приймати рішення, наприклад, яку футболку одягнути, куди поставити книжки, а куди іграшки. Це додасть їй упевненості
Урок “першачків” триває 35 хвилин, після цього ще 10 хвилин вони бавляться у різноманітні ігри навчального характеру – математичне доміно, мовні загадки, цікаві ребуси. Але навіть за такий короткий час маленькі школярі можуть знудитися.
“Не робіть за дитину того, що вона може зробити сама. Дозвольте їй самостійно приймати рішення, наприклад, яку футболку одягнути, куди поставити книжки, а куди іграшки. Це додасть їй упевненості. Не робіть зауважень у присутності сторонніх людей – коли те ж саме скажете віч-на-віч, дитина уважніше вислухає ваші поради”, – запевняє учителька.
Не боятися школи
Обговорюючи з дитиною майбутні зміни в її житті, багато хто з батьків впадає у крайнощі: або описує шкільне життя як суцільне свято і задоволення, або лякає суворою учителькою, яка “нарешті привчить тебе до порядку”.
“Дуже важливо, аби дитина хотіла стати першокласником. Не лякайте сина чи доньку навчанням, але й не перебільшуйте, змальовуючи шкільне життя веселими барвами. Діти повинні розуміти, що освітня установа – це місце, де потрібно трудитися, відповідально ставитися до завдань. Але водночас у ній можна знайти і нових друзів, стати розумнішими”, – каже Наталія Коцко.
Дуже важливо, аби дитина хотіла стати першокласником. Не лякайте сина чи доньку навчанням, але й не перебільшуйте, змальовуючи шкільне життя веселими барвами
Перед початком і під час навчального року розповідайте дітям цікаві історії зі свого шкільного життя, ілюструйте їх за можливості фотографіями. Школярам буде цікаво дізнатися, як вчилися їхні мама і тато.
“Казати дитині про те, що вона повинна приносити тільки хороші оцінки, не варто. Тим паче що в першому класі їх не ставлять. Краще заведіть журнал досягнень і щодня записуйте в ньому успіхи свого школярика. Наприклад, “сьогодні без нагадування почистив(ла) зуби”. Тоді він знатиме, що хороші оцінки – не єдині заслуги перед батьками, і не боятиметься принести зі школи двійку”, – радить учителька.
Ігри для майбутніх першокласників
Жуки
– Ось жуки розправили крила і полетіли: “ж-ж-ж”. (Діти бігають по кімнаті.)– Яку пісеньку співає жук? – запитує дорослий.
– “Ж-ж-ж”, – відповідають діти.
– Давайте скажемо слово “жук” так, щоб почути пісеньку – “ж-ж-жук”. (Діти охоче повторюють слово, “гудуть”.)
– А давайте послухаємо, чи є пісенька жука у інших словах? Ж-ж-журавель.
– Є!
– А в слові “нож-ж-жиці? Ж-жайворонок? (Є.)
– Метелик? Чи співає в цьому слові жук пісеньку? (Ні.)
“З” – політ комара (протягування); “ЦС” – шелест листочків; “Р” – працює двигун.
Чарівна палітра
Змішуючи фарби під час малювання, можна отримувати різні відтінки кольорів. Дитина може зобразити небо на світанку з допомогою синьої та білої фарб. Розмішувати синю треба на палітрі або тарілці, поступово додаючи білої, і робити мазки на аркуші. Що більше відтінків, то краще.
Головне, аби вони змінювалися рівномірно. Потім можна переходити до інших завдань (відтінки відрізняються кольоровим тлом). Запропонуйте дитині намалювати захід сонця (перехід від жовтогарячого до червоного).
Чого на світі не буває?
Ця гра добре розвиває уяву і творче мислення. Запропонуйте дитині намалювати те, чого не буває. Попросіть її пояснити, що вона намалювала. Гра буде веселішою, якщо ви теж візьмете участь у малюванні.
Що сховане?
В цій грі дитина повинна навчитися уявляти предмети завдяки усному описові та сама описувати їх. Заховайте якусь іграшку та розкажіть дитині про її зовнішній вигляд, наприклад: “Жовтого кольору, дзьоб гострий” (курча). Якщо дитина здогадається, віддайте їй іграшку. Потім, навпаки, дитина повинна сховати від вас якийсь предмет і описати його. Гру можна урізноманітнити, ховаючи іграшки в “чарівний мішечок” та пропонуючи дитині, після того як вона відгадає, яку саме забавку ви мали на увазі, знайти її навпомацки серед інших.
Вчимося рахувати
У грі можуть брати участь двоє або більше дітей. Гравці стають у коло, один бере м’яч і кидає його партнерові, називаючи число від одного до десяти. Той, хто спіймав м’яч, повинен назвати сусідні числа (на одне більше і на одне менше від названого). Після цього він називає своє число і кидає м’яча далі.
Потрапити додому
Завдяки цій грі можна розвинути точність рухів (підготовка руки до письма, контролювання власних дій). Для неї знадобиться малюнок, на якому зображені “доріжки”. На одному кінці стоять автомобілі, на другому – будиночки. Ширину доріжок треба зробити такою, щоб завдання було складним, але доступним. Запропонуйте дитині з’єднати лінією автомобіль з будиночком, “не з’їжджаючи” з доріжки.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
