Це свято належить до рухомих свят, адже прив’язане до пасхалії і завжди припадає на четвер.

Після свого Воскресіння Христос упродовж сорока днів з’являвся апостолам та розповідав їм про майбутнє Царство. На сороковий день Спаситель з апостолами зійшов на Єлеонську гору і останній раз говорив з ними. Потім благословив учнів і став підноситися на небо, і хмара заховала Його від очей апостолів.

Святий євангеліст Лука каже, що апостоли, котрі там були, радісними повернулися до Єрусалима (Лк. 24, 51-52), бо Господь сказав, що йде готувати їм місце, аби взяти їх туди, де сам перебуватиме. 

Святкуючи Вознесіння Господнє, Церква прославляє закінчення земного служіння Господа всьому людству. Прощаючись, Спаситель говорив до апостолів: “І знов покидаю світ і йду до Отця” (Ів. 16:28). Адже, воскрес із мертвих, перемігши смерть, Спаситель не міг бути на землі. Закінчивши Свій земний подвиг, який доручив Йому Отець Небесний, Ісус Христос возноситься на небо та входить в Свою славу, яку Він мав ще до створення світу.

Кожного разу святкуючи Вознесіння Церква радіє відходу Спасителя до свого Отця. Радіє в очікуванні обіцяного Утішителя, Святого Духа, через якого отримуємо благодать. Радіє, бо Вознесіння Господнє є свідченням, що Він від Бога прийшов і до Бога відходить, всіх, хто у нього вірує, приведе до престолу Небесного Царства, бо, вознісшись на небо, Христос відкрив усім віруючим у Нього шлях до Небесного Отця.