Важко кількома словами розповісти про все, чого ти мене навчила, мамо, і за що хотілося б подякувати. Адже це і перший непевний крок, тримаючись за руку, і підтримка уже зараз у дорослому житті. Можливо, ми інколи не знаходили спільної мови чи просто не розуміли одна одну, але ти завжди підтримувала мене. Ти навчила мене не здаватися перед труднощами, не боятися робити перші кроки і все доводити до кінця. Знаю, що можу поділитися з тобою усіма болями та радощами. Та найбільше хочеться подякувати за твою молитву, яка охороняє мене в житті. Дякую, мамо! Вікторія Дворянин