“Ложечку за маму, ложечку за тата”... Забудьте цю фразу. Змушувати дітей їсти не можна! Виняток становить випадок, коли за рекомендацією лікаря-педіатра дитину потрібно годувати певну кількість разів на день. Але навіть ці норми іноді бувають недоречними, бо кожна дитина має індивідуальні потреби в їжі. Натомість батьки повинні навчити доньку чи сина правильно розпізнавати сигнали організму, аби розуміти власне бажання пити або їсти. Впихати в дитину кашу чи суп будь-якою ціною не можна.

Інколи малюк може взяти чужу іграшку чи іншу річ, не знаючи, що без дозволу цього робити не можна. Батьки ж, побачивши таку картину, одразу накидаються на дитину та вимагають негайно вибачитися за свої вчинки. Малюк, звичайно, слухняно виконає батьківське прохання, але не матиме жодного уявлення, за що він вибачається і кому це потрібно. Дорослі забувають, що діти – це чистий аркуш паперу, на якому саме батькам потрібно “написати” про те, як поводитися з іншими, у яких випадках вибачатися та чого робити не можна. Тому спочатку необхідно пояснити, що саме дитина зробила не так, а вже потім просити вибачитися.

Ніколи та за жодних обставин не змушуйте свою дитину говорити неправду! Батьки повинні розуміти: дитина дуже швидко переймає звички дорослих і незабаром використовуватиме ту ж модель поведінки, що й вони. Тому, примушуючи доньку чи сина збрехати комусь, батьки мають усвідомлювати: рано чи пізно діти обманюватимуть і їх. 

Йдеться про такі дитячі звички, як їсти із пляшечки, спати разом із батьками тощо. Відмова від кожної з них – це величезний крок до дорослішого життя, до якого дитина має бути готовою і дорости. Тому робити такі кроки треба поступово, аби перехід був природним та безболісним. 

Іноді батькам здається, що дитина ще зовсім маленька і не здатна приймати самостійні рішення. Проте це не так. Хлопчики та дівчатка – це ті ж маленькі люди, зі своїм характером, звичками та думками. Кожен є особистістю і кожен вже з раннього віку здатен симпатизувати тим чи іншим людям. Батьки, усвідомлюючи це, не повинні змушувати дітей дружити з тими, хто подобається мамі чи татові.

Свою дитину потрібно приймати такою, яка вона є. Не варто казати: “Чому ти не такий товариський, як Василько?! Так у тебе ніколи не буде друзів”. Через такі фрази самооцінка доньки чи сина може знизитися, і вони справді не зможуть ні з ким подружитися. Дитина – хоч і маленька, але самостійна особистість, яка має право на індивідуальність та власний характер. І не важливо, спокійний він чи жвавий.

Якщо донька чи син вже більше року вчаться грати на скрипці, але досі вдається грати лише на нервах, і це заняття їм зовсім не до душі, краще записати їх в інший гурток, аби не розвинувся комплекс невдахи. А от навіть найменші перемоги надихають на наполегливу працю. Найкраще ж поцікавитися у самої дитини, чим би вона хотіла займатися. 

Дуже часто малюки є консерваторами. Тому вони можуть відчувати дискомфорт, коли їм доводиться спати на новому місці, навіть якщо це в будинку улюбленої бабусі. Отже, без нагальної потреби примушувати доньку або сина проводити ночі там, де все здається чужим, незнайомим і неприємним, не варто. Краще попросіть бабусю переночувати у вас.

Діти не завжди хочуть ділитися своїми іграшками, на що батьки бурхливо реагують, звинувачуючи доньку чи сина в жадібності. Але поставте себе на місце дитини: чи захочеться вам віддавати чужій людині свою машину або косметичку? 

Не варто вчити дитину розмовляти з незнайомцями, брати у них подарунки та солодощі. Дуже часто незнайомі люди намагаються заговорити з малюком, пригостити його чимось. Батькам краще не заохочувати (тим більше не варто змушувати) дитину до таких контактів. Подумайте про безпеку доньки чи сина –  привітні незнайомці далеко не завжди виявляються доброзичливими людьми, та й батьки не можуть постійно супроводжувати дитину. 

за матеріалами mama.passion.ru