“Пошта” дізнавалася, як правильно обрати ґумові чоботи та з яким одягом їх найкраще поєднувати

Коли на вулиці мокрий сніг, дощ, калюжі та сльота, шкіряне взуття дуже брудниться, втрачає вигляд, промокає і розклеюється. А ось ґумові чоботи надійно захищають ноги від промокання та холоду.

Давно минули ті часи, коли таке взуття вважалося взуттям спеціального призначення. Зараз це модний аксесуар, який знайшов своє місце в гардеробі чи не кожної модниці. І не дивно, адже ґумові чоботи не просто захищають ноги від намокання під час дощу та снігу, а й додають образу яскравості та неординарності. Не дрімають і виробники – в асортименті десятки різновидів чобіт: на каблуку і без, чорні та яскраво помаранчеві.

Зручність, практичність і комфорт у поєднанні з красою та вишуканістю – ось що важливо для модниць, котрі взувають ґумові чобітки.

Вибираємо ґумові чоботи

Щоб пережити без наслідків для здоров’я весняну сльоту, варто носити лише якісні ґумові чоботи. Купуючи їх, потрібно звернути увагу, по-перше, на підошву. Вона повинна мати рельєфний малюнок, інакше взуття ковзатиме по калюжах і льоду, який часто ховається під водою. Важливим є і матеріал, з якого виготовлені чоботи. Деякі виробники використовують не лише ґуму, а й полівінілхлорид або ПВХ. Саме чоботи, виготовлені з ПВХ, є надійнішими з точки зору захисту від дощу й снігу. Це обумовлено технологією їх виробництва. У той час як ґумові чоботи мають декілька стиків і швів, у чобіт з ПВХ шов лише один – в місці кріплення верху й підошви.

До речі, серед усього асор­тименту чобіт, представлених на ринках та в крамницях Львова, переважають все ж ґумові чоботи. На ринках вони коштують від 120 до 300 грн. У магазинах дещо дорожче – від 300 до 1 000 грн.

По-друге, перед покупкою потрібно уважно перевірити чоботи на наявність пошкоджень. Якщо на ґумових чоботах є роздутості, тріщини чи подряпини, таке взуття може пропускати воду. Якщо ж є шви, вони мають бути рівними та акуратними. Переглянути варто і текстильні вставки, а також  підкладку. Краще, якщо взуття буде виготовленим із натуральних тканин, а не з синтетики. Також потрібно звернути увагу на якість склейки ґуми та текстилю.

“Ґумові чоботи треба міряти дуже уважно. Клієнтам раджу брати на розмір більші чобітки, або ж міряти на грубу шкарпетку. Варто врахувати той факт, що, на відміну від шкіряного взуття, ґумові чоботи не розносяться і ніколи не набудуть форми ступні. Таке взуття не має щільно прилягати, адже це шкідливо для ноги, та й чоботи можна легко порвати”, – радить “Пошті” продавчиня взуттєвої крамниці Ольга Василівна.

Важливо, щоб людина приміряла обидва чобітки. Вони мають бути комфортними. Окрім того, варто врахувати, що, можливо, доведеться покласти додаткову устілку, аби ноги не змерзли.

“Ґумове взуття є дуже холодним – у ньому стає холодно вже через 20 хвилин. Та якщо одягнути вовняні шкарпетки, буде тепло зо дві години. Після цього чоботи варто зняти і просушити”, – додала співрозмовниця.

Доглядати за ґумовими чобітьми, за словами жінки, дуже легко. Їх можна мити у звичайній теплій або холодній воді. А щоб взуття не втратило блиску, його варто протирати сухою ганчіркою, змоченою в гліцерині. Не рекомендується сушити ґумове взуття на батареї, використовувати для догляду за ним мило, а також бензин, скипидар чи луг.

Модні чобітки

Різнокольорові ґумові чоботи визнані наймоднішим атрибутом гардероба будь-якої модниці в сезоні Весна–2013. Цього року, як зазначають модельєри, ґумові чоботи можна поєднувати з будь-яким одягом. Вони чудово пасуватимуть до шортів, брюк, суконь та навіть спідниць, пише tochka.net.

Дуже гарно чоботи поєднуються із вузькими, заправленими у халяву джинсами або брюками чи шортами. Жіночно й ефектно виглядатимуть вони у поєднанні з блузами з легкого шифону або з бавовняними сукнями, особливо якщо зверху накинути джинсовий жакет або однотонний піджак. Також чобітки можна носити з в’язаними або трикотажними сукнями. При цьому варто вибирати щільні непрозорі колготки, лосини або легінси, краще яскравих кольорів.

Грубуватість ґумових чо­біт можна пом’якшити за допомогою жіночних аксесуарів та предметів одягу. Можна, наприклад, одягнути дуже ніжну блузку з воланами, а в руки взяти мініатюрний клатч. Бажано, щоб їх забарвлення чи принт гармонійно поєднувалися з кольором і візерунком чобіт.

Що стосується верхнього одягу, із ґумовими чобітьми гарно поєднуються шкіряні куртки та плащі. Куртку краще одягати зі штанами чи шортами, плащ – із сукнею чи спідницею. Довжина плаща не має бути нижчою коліна. 

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Ґумове взуття було популярним практично завжди. Дивно, але майже два століття його любили не лише за функціональність – воно було модним

Перші згадки про ґумове взуття належать до часів Римської імперії. Гай Юлій Цезар в одному зі своїх трактатів згадував про особливі футляри, які галли надягали на сандалі.

Праобразом сучасних ґумових чобіт став винахід індіанців Південної Америки. Вони просочували одяг соком каучукового дерева. Технологія виготовлення каучукового взуття була досить простою: індіанці занурювали ноги в сік цього дерева. Коли сік висихав, на ногах залишалася пара чобіт. На початку XIX ст. мешканець дощового Лондона містер Редлі, втомившись від хронічної застуди, придумав чохли, які просочував соком каучуку. Проте матеріал плавився за високої температури і розтріскувався на морозі. Для вирішення цієї проблеми американець Чарльз Гудієр у 1839 році придумав метод вулканізації: з’єднав каучук із сіркою під дією високої температури. Саме так з’явилася справжня ґума та почалося масове виробництво взуття з цього матеріалу.

Прототипом сучасних ґумових чобіт (або, як їх називають у Великобританії і колишніх колоніальних країнах, чобіт Веллінгтона) є шкіряні чоботи “Гессен”.  Герцог Веллінгтон доручив своєму шевцеві удосконалити саме їх. У результаті нове взуття було виготовлено з м’якої телячої шкіри, мало невисокі підбори (близько 2,5 см), а висота чобіт досягла середи­ни литки. 

1852 року американський підприємець Гірам Гатчинсон зустрів Чарльза Гудієра, який щойно винайшов вулканізацію натурального каучуку, купив патент на виробництво взуття та переїхав у Францію, де у 1853-му заснував компанію l’Aigle. Сьогодні вона називається просто Aigle. В країні, де 95% населення працювало на полях, поява ґумового взуття мала успіх.

Виробництво ґумових чобіт після початку Першої світової війни різко збільшилося. Лише для потреб британської армії було виготовлено 1 185 036 пар. Під час Другої світової війни чоботи стали популярними серед усього населення. Почали виготовляти таке взуття з грубою підошвою та закругленим носком. Для жінок навіть робили калоші з порожнистим каблуком, щоб їх можна було взувати на туфлі. У 1960-х роках ґумові калоші допомог­ли прославитися відомому італійському дизайнерові Еліо Феруччіо, який розфарбував їх у яскраві кольори. 

Мода на ґумові чоботи повернулася у середи­ні 2000-х років. Сталося це, як стверджує преса, зав­дяки топ-моделі Кейт Мосс. Уже кілька сезонів поспіль дизайнери представляють ґумові чоботи у своїх колекціях. 

КОМЕНТАР

Галина Грех, лікар-дерматолог:

Люди, які мають у своєму гардеробі ґумові чоботи, повинні пам’ятати, що таке взуття можна носити лише кілька годин на добу та, бажано, не щодня – лише в дощ і сльоту. За першої ж можливості (наприклад, прийшовши в офіс) варто перевзутися. Тому на роботі завжди треба мати пару змінного взуття. 

Якщо на вулиці мінусова температура та дуже мокро, ґумових чобіт краще не взувати – вони притягують холод. Не врятують ні додаткові устілки, ні теплі шкарпетки. Але захворіти можна і за теплої погоди, якщо тривалий час ходити у такому взутті, – ґума не пропускає не лише воду, а й повітря, а це дуже шкодить шкірі. У такому разі ноги не “дихають”, волога не випаровується, а отже з’являється небезпека розвитку грибкових захворювань. Якщо ж людям доводиться тривалий час ходити в ґумовому взутті, краще використовувати профілактичні протигрибкові препарати.