Два Великодні та одна Пасха-Христос

Чому християни Сходу і Заходу не відзначають найбільше свято разом

Завтра, 31 березня,  християни, які живуть за григоріанським календарем, святкуватимуть Пасху – Воскресіння Христове. Натомість більшість християн Сходу завершують другий тиждень Великого посту і святкуватимуть Великдень за юліанським календарем аж 5 травня. Перед багатьма постає питання: як же так, ми віруємо в одного Христа, в Його воскресіння, а святкуємо його в різний час? 

Що таке “пасхалія”

Перші християни почали відзначати це велике свято кожної неділі, без конкретної дати. Та з часом на перших соборах стали говорити про необхідність одної дати і окреме вшанування цього “Торжества над торжествами”. Але трудність полягала у тому, що не можна було встановити конкретної дати, коли це сталось, у який день. 

Річ у тім, що Ісус був розіп’ятий перед єврейською Пасхою, а євреї живуть за місячним календарем, який не збігається із сонячним, на який орієнтуємось ми. Тож дата змінюється. Аби зберегти відповідність євангельській оповіді, треба було брати до уваги і цей календар. 
До І Нікейського собору різні церкви мали різні способи обчислення дати Пасхи. На цьому Вселенському соборі, який відбувся 325 року, дійшли згоди святкувати Пасху так, як було прийнято в Александрійській церкві. 
Правило визначає: “Великдень святкують першої неділі після весняного пов­ного місяця”. А весняний повний місяць – це перший повний місяць, що настав після дня весняного рівнодення. Таким чином, визначену дату Пасхи, а відтак і всіх перехідних свят літургійного року, називають “пасхалія”.
Формулами це вираховується і складно, і просто водночас. В наукових обчисленнях датою рівнодення прийнято вважати 21 березня. Якщо повний місяць припадає на період до 21 березня, або ж на рівнодення, то треба чекати наступного повного місяця. І якщо повний місяць припадає на саму неділю, то лише наступна неділя є великодньою. (Наприклад: якщо 21 березня – рівнодення, а 22, в суботу, настає повний місяць, то неділя є великодньою. А може бути й так: 21березня – рівнодення, а повний місяць – аж за чотири тижні та ще й у неділю, тоді тільки наступна неділя великодня.) Таким чином пасхальний день може припадати не раніше як з 22 березня по 25 квітня за юліанським календарем (що в XX – XXI століттях відповідає періоду з 4 квітня по 8 травня за новим стилем). 

Два календарі

Проблема постала із запровадженням Папою Григорієм ХІІІ нового календаря, який усував розбіжності так званого юліанського календаря з астрономічним. Нині ця різниця становить 13 днів. Тому і Старий Новий рік ми святкуємо 14 січня, а Різдво не 25 грудня, як зазначено в календарі, а 7 січня. 
Ця різниця має відношення й до дати весняного рівнодення, тож дата Пасхи в різні роки може суттєво чи несуттєво різнитися. (Порахували, що “західна” Пасха в 45% випадків буває на тиждень раніше “східної”; в 30% збігається, в 5% становить 4 тижні і в 20% – 5 тижнів. Різниці 2-3 тижні не буває.)

Чия правда?

Нині юліанським календарем послуговуються Українська, Російська, Єрусалимська, Грузинська, Сербська православні церкви і Афон. Фінляндська православна церква перейшла на григоріанський календар разом із католиками. Інші церкви святкують Пасху та перехідні свята за старим стилем, а неперехідні – за новим.
Є багато причин, з яких нам хотілося б, щоби всі християни святкували великі свята разом, особливо у нинішньому глобалізованому світі. Однак дійти згоди поки що не вдається, бо кожна сторона має свої аргументи. 
Виглядає так, що західна пасхалія є значно точнішою за східну, якщо брати до уваги астрономічні розрахунки. Однак християнський Схід має певні заперечення, адже католицька Пасха часто збігається з юдейською або ж випадає раніше. Приміром, у 2005 році юдейську Пасху святкували 24 квітня, а католицьку – 27 березня; у 2008-му юдейська була 20 квітня, а католицька – 23 березня; в 2016 році юдейську відзначатимуть 23 квітня, а католицьку – 27 березня; в 2024-му юдейська припадає на 23 квітня, а католицька – на 31 березня, що суперечить постановам 
І Вселенського собору і Святому Письму, адже Христос воскрес після юдейської Пасхи.
Ще одним вагомим аргументом служить сходження в єрусалимському храмі Гробу Господнього у Великодню суботу благодатного вогню. 

Нові способи вирішення проблеми

Останніми десятиліттями, коли уже вдалося чимало зробити для порозуміння церков, питання єдиної дати Пасхи також не раз порушувалося. 1977 року Святий Престол звернувся до міжправославної зустрічі у Шамбезі з пропозицією встановити єдину фіксовану дату Пасхи, чого категорично не сприйняли Східні церкви. 
Під час конференції в Алеппо (Сирія), яка відбулася з 5 по 10 березня 1997 року, представники великих християнських традицій висунули пропозицію, що дозволяє визначити спільну дату Пасхи, прийнятну для всього християнського світу. Згідно з цим проектом, церкви й далі дотримувалися б принципу Нікейського собору в обчисленні цієї дати, але спирались би на найточніші сучасні астрономічні дані та брали б за основу Єрусалимський меридіан, місце смерті та воскресіння Ісуса Христа. Крім того, було запропоновано щонайшвидше впроваджувати ті пропозиції в життя, насамперед намагатися здобути якнайбагатший досвід спільного святкування в ті роки, коли дати Великодня збігаються.

Христос один!

Наразі кожен залишається при своєму… А у відповідь на закиди нехристиян, ми пояснюємо, що для нас головне (і це справді так!) вшанувати Особу, пригадати і відзначити подію, подякувати, прославити Бога, об’єднатися в спільній молитві… І що не може бути ні дві Пасхи, ні два Різдва, бо Христос один! Він щодня народжується у нашому серці і щоразу воскресає в нас після покаяння та сповіді.
 

ДО ТЕМИ

А на Святій Землі – разом!

Більшість католицьких громад Ізраїлю, Палестини, Йорданії та Кіпру в цьому році святкуватимуть Великдень не за західною, а за східною пасхалією. Тож на Святій Землі Великі дні розпочнуться 29 квітня – тоді ж, коли у православних та частини католиків східного обряду.
Рішення про уніфікацію дати Великодня було ухвалене 15 жовтня минулого року на асамблеї католицьких єпископів-ординаріїв Святої Землі. У поточному році відзначати найголовніше християнське свято за александрійською пасхалією будуть “ad experimentum” всі католики регіону, окрім тих, що живуть у Єрусалимі та Вифлеємі, – вони поки що зберігають григоріанське числення. Торішнє рішення асамблеї єпископів припускає, що протягом двох років на александрійську пасхалію перейдуть всі католицькі громади латинського обряду на Святій Землі. Остаточне рішення з цього приводу буде ухвалене в 2015 році Ватиканом.
Зі слів вікарія латинського Патріарха Єрусалима єпископа Шома, перехід на єдину пасхалію є найважливішим кроком у екуменічних відносинах та загальному свідченні християн. “Раніше представники різних конфесій з одного й того ж села жили кожен своїм власним церковним життям, – заявив патріарший вікарій. – Тепер вони будуть в одні й ті ж дні згадувати Страсті Христові та день Його славного Воскресіння. І це стане справжнім свідченням нашої єдності перед обличчям наших сусідів-нехристиян”. 
КОМЕНТАРІ

Ігор Ісіченко,архиєпископ (УАПЦ):

Отець Роман Фігас, науковий працівник Інституту екуменічних студій УКУ:

- Різні дати вшанування Христового воскресіння Східною та Західною церквами можуть бути не лише підставою для докорів і кпин, але й заохоченням до взаємного пізнання, а через нього - до усвідомлення щедрості Божої ласки, виявленої, зокрема, й у багатстві етноконфесійних ідентичностей, посталих у перебігу величного синтезу апостольської традиції та національного культурного досвіду. Навряд чи варто занурюватися у комплекси історичної провини за поділи минулого щоразу, коли позірн­им дисонансом до постової жалоби Візантії в Римі залунають радісні великодні співи. Залишивши богословам дискусії щодо перспективи подолання календарних різниць, поквапмося використати нагоду для знайомства з іншою традицією та відкриття за "інакшістю" обряду тотожності християнського пережиття зустрічі з воскреслим Спасителем світу. І може, коли ми привітаємо сусіда-католика великодніми словами "Христос Воскрес!", самі йдучи на постову літургію раніше освячених дарів, цей дар братньої любові осяє нашу власну молитву теплим переживанням універсальності воскресної перспективи християнської спільноти Заходу та Сходу. І в цій осяйній перспективі нам відкриється вся умовність спроб календарних позначень трансцендентних подій, що підносять нас до понадчасової реальності.
- Єдина дата Пасхи є одним з найперших кроків, які християни повинні зробити на шляху до єдності між собою. Це не так важко, як видається, адже вже визначені головні засади. Вони були встановлені ще І Вселенським собором, їх визнають усі християни. Тож належить дотримуватись цих засад, уточнивши їх сучасними математичними та астрономічними підрахунками. Це питання потрібно не тільки порушувати, а й вирішувати, бо світ стає надто глобалізованим. Скажімо, українці за кордоном святкують Пасху разом із римо-католиками (тобто за григоріанським календарем), а їхні родичі тут, в Україні, - за юліанським. Те саме відбувається й у змішаних подружжях. Це спричиняє дисбаланс між нами, християнами. Особливо актуальне це питання на Близькому Сході, де є майже 20 деномінацій християн різних обрядів, і кожен святкує по-своєму. Мусульманам це видається трохи дивним...Якщо будуть досягнуті домовленості на рівні ієрархії та богословів, пересічні віряни легко сприймуть ці зміни, оскільки Пасха не має фіксованої дати. Адже нам, християнам, по суті, все одно, коли святкувати Пасху, - 31 березня чи 5 травня.Пасха - це найбільше християнське свято. Тож стремління, аби всі християни відзначали її в один день, є значним кроком на шляху до єдності.З огляду на останні події, зокрема, участь Вселенського патріарха Варфоломія в урочистостях з нагоди інавгурації Папи Франциска, можна сподіватися "перезавантаження" православно-католицького діалогу. Ентузіастами є обидва ієрархи. 

Михайло Димид, протоієрей, доктор східного канонічного права:

 
- Церква існує вже майже 2000 років, чим не може похвалитися жодна інша організація або держава, саме завдяки тому, що її надихає і нею керує Святий Дух. Це не піддається людській логіці: ми служимо вечірню вранці чи утреню ввечері, але від цього вона не втрачає своєї актуальності, свого значення для нас. Так само й зі святкуванням Воскресіння Христового. Є різні християни, які по-різному святкують, в різний час. Але це не є для Церкви проблемою, бо, зрештою, щонеділі святкуємо воскресіння! УГКЦ, як і інші українські церкви, що є дітьми Київської церкви, святкують за юліанським календарем. Наша єдність із Вселенською Церквою також відбувається через єдність зі Східними церквами. Єдність Христової Церкви не обов'язково визначається таким чином, що ми робимо якусь дію всі разом. Це набагато глибше поняття.А що стосується родинного життя, то воно має першість над церковним, бо родина - це первинна церква. Тому якщо чоловік і жінка походять із різних традицій, різних церков, то мають самі визначати, яким чином підноситимуть свою молитву до Бога, до якої церкви ходитимуть і в якому дусі виховуватимуть своїх дітей. Бо інакше неприродно, не по-божому, щоб у одній родині, в одному подружжі чоловік ходив до одної молитовної церковної спільноти, а дружина до іншої і щоби вони одне й те саме свято відзначали в одній традиції, а потім у іншій. Якщо батьки не зуміли жити до кінця єдністю свого подружжя, бо між ними і Богом постала церковна традиція, то це має негативний вплив на дітей. Треба старатися мінімізувати його, аби уникнути внутрішньої роздвоєності, аби вони могли  вповні логічно зі спільнотою приготуватися до Воскресіння через піст, реколекції, Святі таїнства, через літургію Передосвячених дарів і утреню Страстей. Бо глибина пережиття свята полягає у добрій підготовці. Це важливо. Свято - це участь у святому. Якщо я справді беру участь у святому, то робитиму це таким чином, аби освячувати себе і тих, що довкола мене. Я святкую не для того, аби щось комусь довести. Я святкую, бо це моя внутрішня потреба веселитися, що Христос воскрес. Я радий навіть запросити розділити цю радість і тих, які по-інакшому святкують чи взагалі не святкують. Якщо основна ціль - участь у святості Господа Бога, то мені не буде образою, якщо той, хто не святкує, скаже: "Я би хотів розділити з тобою радість, але не можу, бо це не той спосіб, в який святкую я, це не той час, в який святкую я. Моє відчуття Господа, мій календар літургійний - інший". Це має бути дух цього свята.Кожна людина повинна шукати відповіді, для чого вона народжена, хто її сотворив, куди вона прямує. Вона сама має знайти відповіді на ці питання.  І природно, щоби кожна людина шукала їх у своїй культурі, у способі, в який це сприймається на землі, де вона народилася. І навіть знайшовши відповідь, ніхто не може сказати, що вона єдино правильна. "Інакше" не означає "неправильне". Господь сотворив кожну людину, аби вона спаслася. І так воно станеться, якщо людина має на це добру волю.  
 
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4293 / 1.72MB / SQL:{query_count}