Хрестикування
Цей шов (його ще називають “оксамитовим”) найчастіше застосовують для оздоблення дитячого одягу, а також як доповнення до інших швів. З лицьового боку це перехресні стібки, з вивороту – дві паралельні прямі з маленьких стібків. Голку виводимо на лицевий бік тканини, з лівого боку по діагоналі вправо набираємо на неї дві чи три нитки та протягуємо робочу нитку. Тоді по діагоналі вправо набираємо відповідно дві чи три нитки…
Доповнивши цей шов іншими (наприклад, верхоплутом), можна створити цікаві візерунки для дитячого одягу.
 
Набирування (поверхниця)
Цей шов найбільш поширений на Київщині. Його використовують як елемент орнаментальної вишивки, а виконують яскравими кольорами – червоним, жовтим, зеленим, жовтим або ж кількома відтінками одного кольору. 
Вишивати починаємо зліва направо. З вивороту перекриття утворюється на половині ниток стібка. Закріплюємо нитку і набираємо на голку чотири нитки основи, витягуємо робочу нитку. Вколюємо голку через одну нитку піткання посередині попереднього стібка, тобто під голку беремо дві нитки основи, вколюємо голку і знову повторюємо те саме. Ця техніка заснована на використанні парної кількості ниток полотна (чотири, шість, вісім)… На звичайному полотні набирування вишивають вподовж на чотирьох нитках, а на тонкому – на шість. Схематично на клітчастому папері дві клітинки позначають один стібок.
У західних областях цю техніку ще називають поверхницею через те, що з лицьового боку нитки щільно покривають полотно, а з вивороту воно просвічується. 
 

Конкурс

Напевно, мої переконання щодо вишивки в сучасному одязі суперечитимуть твердженню наших народних майстринь про суворе дотримання традиційності в орнаментиці та локальних територіальних особливостей у колористиці. Але, на мою думку, абстрагуючись від усіх цих умовностей, використовуючи та узагальнюючи всі національні набутки, варто творити щось своє, нове, позначене неповторністю особистості та власного світосприйняття, зрозуміло, не відокремлюючись від своєї національної сутності.

Знамените полтавське вишивання білим по білому може бути не обов’язково білим! Магнетизм того шиття зі зміною кольорів не меншатиме. Адже тональна вишивка у сіро-зеленій кольоровій гаммі є не тільки несподіваною, але й оригінальною. Спокійне поєднання цілком натуралістичних барв та відтінків забезпечить легкість і прозорість цілісного сприйняття витвору. Не білим, а сірим чи ясно-брунатним, і не по звичному білому, а по світло-зеленому. Аж просяться тут м’які кольори з природної  палітри, ніби ледь відчутні мазки пастеллю торкають зеленкувате тло лляного полотна, примхливо чергуючи пряму та косу гладь, сліпе вирізування та зерновий вивід. І побігли стелячись доріжки косичкою, ретязем, стебнівкою, ланцюжком, гуцульським верхоплутом. Хоча остання техніка, судячи з назви, дуже й дуже далека від Полтавщини, але не рве око недоречністю та не вражає недоладністю, а виглядає органічно, ненав’язливо, гармонійно та злагоджено з іншими вибриками примхливої фантазії. От і маємо вже момент атракційної неповторності. 

Останній штрих – це відповідно дібрані прикраси з дерева та кераміки. Вони будуть тут доречними і допоможуть завершити створений образ.

То що ж там виголошують, себто диктують, пихаті світила моди? Це вони копіюють узори з наших писанок у своїх бундючних колекціях. А ми ж маємо своє, воно наше, рідне і тому найкраще.

Творити шедеври власноруч – це ж так просто!

 

Для тих, хто любить вишивати, пропонуємо схему, за якою можна прикрасити рушничок або ж оздобити сорочку

 

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4403 / 1.57MB / SQL:{query_count}